Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 року м. Київ К/800/27622/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С.Я.

Конюшка К.В.

Кравцова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області про визнання дій протиправними,-

в с т а н о в и л а :

Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області щодо зменшення розміру заробітку з якого обчислюється пенсія позивача з 85% на 80%, починаючи з 30.11.2013 р. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області перерахувати пенсію ОСОБА_4, починаючи з 30.11.2013 року в розмірі 85% середньомісячного заробітку обчисленого для розрахунку пенсії в сумі 4236 грн. 86 коп. і виплатити перерахований розмір пенсії з урахуванням раніше виплачених сум пенсії у період з 30.11.2013 р. та надалі виплачувати перерахований розмір пенсії до припинення права на таке.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами справи, з 13.10.2009 року ОСОБА_4 призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 85% заробітної плати державного службовця. Встановлено також, що позивач має право на одержання пенсії державного службовця з включенням до суми заробітної плати для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, починаючи з листопада 2013 року з врахуванням здійснених виплат. Відповідача зобов'язано перерахувати пенсію позивача з урахуванням суми заробітної плати для обчислення пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, починаючи з листопада 2013 року.

Однак, управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області при перерахунку пенсії позивача взято у розрахунок 80% від заробітної плати ОСОБА_4, хоча з дати призначення пенсії державного службовця остання отримувала пенсію у розмірі 85% і підстави для її зменшення відсутні.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції прийшли до висновку протиправності дій відповідача, оскільки підстави для зменшення розміру пенсії з 85% на 80% відсутні, крім того зобов'язано відповідача надалі виплачувати перерахований розмір пенсії до припинення у позивача такого права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з частково висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 37 ЗУ «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ в редакції, що діяла на час призначення пенсії, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, що досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявністю страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, що мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% від суми їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1 % заробітку, але не більше 90 % заробітної плати.

Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI внесено зміни до ст. 37 ЗУ «Про державну службу», відповідно до яких пенсія державним службовцям призначається у розмірі 80% від суми заробітної плати.

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» встановлено, що цей Закон набирає чинності з 01 жовтня 2011 року, крім абзацу 11 підпункту 11 та абзацу 138 підпункту 17 п. 6 розділу ІІ цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2012 року. При цьому, приписами п. 2 цього Розділу передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Внесені ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зміни до ст. 37 ЗУ "Про державну службу» щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії державним службовцям у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 пенсію державного службовця призначено з 13.10.2009 року в розмірі 85%, що не заперечується відповідачем, тобто пенсія була призначена до внесення вище наведених змін до ст. 37 ЗУ «Про державну службу».

Відповідно до ст. 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.

Таким чином, при розрахунку пенсії позивача підлягає застосуванню положення ст. 37 ЗУ «Про державну службу», в редакції, що діяла на момент призначення пенсії 13.10.2009 року, відповідно до якого розмір пенсії позивача повинен становити 85% від заробітної плати, а не на момент здійснення перерахунку.

В зв'язку з цим, на правовідносини, що виникли з приводу проведення перерахунку пенсії, відповідачем безпідставно поширена дія ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та ст. 37 ЗУ «Про державну службу» в редакції, чинній з 01.10.2011 року, тим самим зменшено розрахунковий розмір пенсії з 85 % до 80 %.

Стаття 37 ЗУ «Про державну службу» визначає розмір пенсії для державних службовців, які звертаються за призначенням пенсії. Осіб, які вже отримують пенсію державного службовця, зазначені положення та зміни до них не можуть стосуватись, оскільки закони не мають зворотної дії в часі (ст. 58 Конституції України).

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що відповідач погіршив соціальний захист позивача в частині обчислення пенсії в розмірах і на підставах чинного закону на час призначення пенсії, застосувавши закон, який погіршує становище позивача та порушує його конституційне право.

Що стосується висновків судів щодо зобов'язання відповідача проводити виплату пенсії по день припинення у позивача такого права, тобто в подальшому, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

Виходячи з наведеного, задоволенні позовних вимог в цій частині є передчасними.

За правилами статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись статтями 220, 222, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області задовольнити частково.

Постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року змінити в частині, скасувавши в частині задоволення позову щодо проведення ОСОБА_4 виплати перерахованої пенсії по день припинення такого права, тобто на майбутнє.

В іншій частині постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: