Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2015 р. м. Київ К/800/4810/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом ОСОБА_4

до відповідача Київської митниці Міндоходів

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2013р. до суду надійшов позов ОСОБА_4 про визнання незаконною бездіяльності Київської обласної митниці, правонаступником якої є Київська митниця Міндоходів (далі Митниця), щодо здійснення пільгового митного оформлення автомобіля та зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення автомобіля. Свої вимоги позивач мотивував тим, що дії відповідача не відповідають чинному законодавству.

Постановою Київського окружного адміністративного від 30.09.2013р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями, Митниця звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому Митниця зазначила, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Заслухавши доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2008р. позивач ввезла на територію України належній їй автомобіль «LEXUS LX 470», зареєстрований у Придніпровській Молдавській республіці (м. Тирасполь), перетнувши кордон у зоні дії Кучурганської митниці. При цьому в митній декларації було зроблено відмітку про те, що ОСОБА_4 зобов'язується в строк до 30.03.2008р. здійснити митне оформлення автомобіля у Київській регіональній митниці.

В обумовлений митною декларацією строк ОСОБА_4 до відповідача не звернулась, автомобіль та документи, необхідні для його митного оформлення, відповідачу не надала.

7.05.2013р. ОСОБА_4 направила Київській обласній митниці заяву про митне оформлення автомобіля у відповідності до вимог Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» (далі Закон N2681-III).

У відповіді Митниці від 15.05.2013р. позивачу запропоновано для здійснення митного оформлення автомобіля звернутися до відповідного відділу відповідача, доставити до зони митного контролю автомобіль, подати митну декларацію та інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, позивачем до матеріалів справи залучено копію заяви представника позивача про здійснення митного оформлення автомобіля від 4.06.2010р., адресоване Київській регіональній митниці, та листування останньої з цього приводу з іншим митним органом (а.с.14, 16).

На час ввезення позивачем автомобіля на митну територію України питання митного оформлення транспортних засобів внормовувались Митним Кодексом України 2002р. та Законом N2681-III.

Згідно зі статтею 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 5.03.2012р. у справі №21-444а11 Верховний Суд України зазначив наступне :

«Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування касаційним судом норм матеріального права, вважає помилковим висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі про те, що відповідач порушив вимоги частини другої статті 8 Закону № 2681-III. Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 8 зазначеного Закону дозволяється ввезення у разі переселення на постійне місце проживання на кожного повнолітнього громадянина одного механічного транспортного засобу за кодами 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) за умови, що він є власником такого транспортного засобу не менше року та за умови перебування такого транспортного засобу на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року.

У розумінні статті 1 Закону № 2681-III постійне місце проживання - це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором (контрактом).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що для пільгового оподаткування при митному оформленні механічного транспортного засобу, зокрема за кодом 87.03 УКТЗЕД, необхідна наявність таких обставин: 1) особа повинна переселятись до України на постійне місце проживання та бути власником такого транспортного засобу не менше року; 2) транспортний засіб мав перебувати на обліку в країні постійного місця попереднього проживання не менше року; 3) той, хто переселяється, мав проживати на території будь-якої держави не менше одного року (в контексті статті 1 Закону № 2681-III).

У справі, що розглядається суди встановили, що Головне управління реєстрації транспорту і кваліфікації водійського складу Державного підприємства "REGISTRU" Міністерства інформаційного розвитку Республіки Молдова не підтвердило факт перебування на обліку в Республіці Молдова транспортного засобу позивача.

На думку Верховного Суду України, факт перебування ОСОБА_1 на консульському обліку в Республіці Молдова зумовлює необхідність для мети, передбаченої частиною другою статті 8 Закону № 2681-III, вимагати на підтвердження факту перебування транспортного засобу на обліку в цій же країні, яка є суб'єктом міжнародних відносин, документи, видані саме її повноважними органами.

Оскільки автомобіль ОСОБА_1 не був зареєстрований в Республіці Молдова, відповідні документи Митниці не надані, то вона правомірно відмовила позивачу у здійсненні пільгового митного оформлення автомобіля.

Отже, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, неправильно застосував норми матеріального права.»

Аналогічні правові позицій висловлено Верховним Судом України у його постановах від цієї ж дати у справах №21-454а11, 21-405а11, 21-416а11.

Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ввезений позивачем автомобіль перебував на обліку в Республіці Молдова, у митних органів не було підстав для митного оформлення вказаного автомобіля на підставі положень Закону N2681-III, відтак судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про незаконність дій митних органів, які не здійснили митне оформлення автомобіля з урахуванням пільг наданих Законом N2681-III.

З набранням чинності Митного Кодексу України 2012р. Закон N2681-III втратив силу, відтак при розгляді звернення позивача від 7.05.2013р. Митниця також не мала підстав для застосування вказаного Закону.

При цьому судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про те, що процедуру митного оформлення автомобілю було розпочато у березні 2008р. та не було завершено з вини митних органів, оскільки з залучених до справи доказів вбачається, що саме позивачем порушено його зобов'язання надати Київській регіональній митниці автомобіль та необхідні для його митного оформлення документи в строк до 30.03.2008р. Непред'явлення митному органу транспортного засобу та документів, необхідних для здійснення його митного оформлення, унеможливлювали проведення відповідачем будь-яких дій, передбачених положеннями Митним Кодексом України 2002р. та Законом N2681-III.

Відтак судами безпідставно зроблено висновок про незаконність бездіяльності Митниці щодо пільгового митного оформлення автомобіля та всупереч вимог закону зобов'язано митний орган здійснити пільгове митне оформлення транспортного засобу.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Київського окружного адміністративного суду та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 222,223,229,230,232,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської митниці Міндоходів задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного від 30.09.2013р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2014р.

В задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз