Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/800/42740/13, К/800/62813/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року та за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області на додаткову постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі № 817/1457/13-а за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» звернулось до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірними рішення та дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне стосовно складання та надсилання позивачу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», від 17.10.2012 №16544/04; зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити переоформлення пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позовні вимоги мотивовано протиправним, на думку позивача, призначенням ОСОБА_2 пільгової пенсії на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що призвело до безпідставного покладення обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку зазначеної пенсії на товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, позов задоволено: визнано неправомірними рішення та дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне стосовно складання та надсилання товариству з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» розрахунку фактичних витрат від 17.10.2012 №16544/04 на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», новопризначені з жовтня 2012 року, на пенсіонера ОСОБА_2 у розмірі 5593,66 грн.; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити переоформлення пенсії відносно ОСОБА_2 про призначення йому пільгової пенсії відповідно до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Додатковою постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити переоформлення пенсії відносно ОСОБА_2 про призначення йому пільгової пенсії відповідно до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15 травня 2012 року.

У поданих касаційних скаргах Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у жовтні 2012 року товариство з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» отримало розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,від 17.10.2012 №16544/04, відповідно до якого від підприємства вимагалось відшкодувати Пенсійному фонду новопризначену та виплачену у період з травня по жовтень 2012 року ОСОБА_2 пільгову пенсію у розмірі 5593,66 грн.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_2 необхідний пільговий стаж для призначення пенсії набув до 1991 року, пенсія йому мала бути призначена відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вважаючи, що призначення ОСОБА_2 пенсії відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призвело до безпідставного покладення на підприємство обов'язку з відшкодування Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку зазначеної пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Також, позивач зазначав, що розрахунок фактичних витрат на виплату ОСОБА_2 пільгової пенсії надіслано товариству з порушенням встановлених законодавством строків, що додатково свідчить про протиправність дій відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ОСОБА_2 необхідний пільговий стаж для призначення пенсії набув до 1991 року, то пенсія йому мала бути призначена відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Крім того, суди попередніх інстанцій вказали на порушення відповідачем процедури надсилання підприємствам розрахунків фактичних витрат, встановленої Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Частиною четвертою статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XIIЗакон України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію з 01.01.1992.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах:

а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством;

б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Аналіз наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить про те, що особам, які до 01.01.1992, тобто до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення», набули необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, і після цієї дати не працювали на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Особам, які до і після 01.01.1992 працювали на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 працював на роботах, які дають право на призначення пільгової пенсії, у період з 28.11.1977 по 11.05.1992. Атестація робочих місць проведена на підприємстві 25.08.1995.

З урахуванням викладеного, зважаючи на той факт, що ОСОБА_2 працював на роботах, які дають право на призначення пільгової пенсії, після набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення», колегія вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності здійснення переоформлення пенсії ОСОБА_2 відповідно до вимог статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Щодо протиправності дій відповідача в частині порушення процедури надсилання підприємству розрахунку фактичних витрат, встановленої Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, колегія суддів вказує на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем встановлених пунктом 6.4 Інструкції строків надсилання розрахунку позивачу. У той же час, позивачем не обґрунтовано у чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів у зв'язку із недотриманням органом Пенсійного фонду строків надсилання розрахунку, та яким чином недотримання відповідачем зазначених вимог впливає на реалізацію позивачем обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії в майбутньому. За вказаних обставин, колегія суддів вказує на відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту таких прав шляхом задоволення позову в частині визнання неправомірними рішення та дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне стосовно складання та надсилання позивачу розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій від 17.10.2012 №16544/04.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За вказаних обставин, постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року підлягають скасуванню.

Одночасно з викладеним, зважаючи на скасування постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав і для скасування додаткової постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області задовольнити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2013 року, додаткову постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасувати.

У задоволенні позову товариства з додатковою відповідальністю «Рівненський домобудівний комбінат» до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне Рівненської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання неправомірними дій відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: