Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" квітня 2015 р. м. Київ К/9991/23354/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Інспекція)

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012

у справі № 2а/0270/5592/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Назарет Трейд" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000392301 та № 0000382301 з посиланням на те, що сформовані позивачем дані податкового обліку підтверджуються документально.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, Інспекція звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та відмовити у позові.

Товариством у відповідності до статті 216 Кодексу адміністративного судочинства України подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій і просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а скаргу - без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 01.04.2011, оформлену актом від 05.09.2011 № 63-23-35797955.

Податковий орган за результатами цієї перевірки не визнав право позивача на формування валових витрат за операціями з придбання послуг з користування базою даних у рамках господарських правовідносин з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 та з товариством з обмеженою відповідальністю «Рісмус» з посиланням на невідповідність цих витрат критерію документальної підтвердженості. Також, за висновком відповідача, Товариством не обґрунтовано належними первинними документами збільшення рядку 23 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) на 58865 грн. у податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Наведене стало підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000392301, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 193 282 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій;

податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000382301, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 58865 грн. із нарахуванням 14716 грн. штрафу.

На час виконання розглядуваних операцій порядок відображення витрат у податковому обліку платника було врегульовано статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону заборонено відносити до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що у податковому обліку враховуються лише документально підтверджені витрати, понесені у рамках виконання реальних господарських операцій.

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих у податковому обліку витрат первинною документацією покладений на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету. Отже, обов'язок довести правомірність та обґрунтованість зменшення бази оподаткування податку на прибуток, у тому числі шляхом подання документів, які відповідають критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», належить саме позивачу у справі. При цьому підтверджувальні документи повинні відображати достовірну інформацію та підтверджувати реальність виконаної операції.

У справі, що переглядається, висновок Інспекції про недотримання платником наведених правил оподаткування ґрунтується на тому, що подані Товариством договори про користування базою даних та акти здачі-прийомки виконаних робіт не розкривають змісту здійснених операцій, не дають можливості встановити, які конкретно послуги були надані, в якому обсязі, що виключає і можливість оцінити, чи були їх результати використані у подальшій діяльності Товариства. Судами попередніх інстанцій не спростовано того факту, що у відповідних актах йдеться лише про надання послуг та проставлено суму, яка підлягає сплаті виконавцеві. Будь-яких інших доказів, що містили б відомості про те, які саме бази даних надавалися позивачеві у користування, яким чином поставлялися ці послуги, а також дані щодо формування ціни цих послуг, позивачем не подано.

А відтак не можна погодитися з висновком судів про формування позивачем витрат за розглядуваними операціями з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, у зв'язку з чим у податковій вигоді, на яку претендує платник, має бути відмовлено.

По епізоду, пов'язаному із збільшенням Товариством рядку 23 (залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду) на 58865 грн. у податковій декларації з ПДВ за травень 2010 року шляхом подання уточнюючого розрахунку, суди послалися на факт долучення позивачем податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Ойл Трейдінг», товариством з обмеженою відповідальністю «НКС Торговий дім «Нафта», фермерським господарством «Чест». Втім судами на надано будь-якого правового аналізу наведеним первинним документам у світлі їх обґрунтування уточнених позивачем даних податкового обліку з ПДВ, у зв'язку з чим висновок судів щодо документальну підтвердженість таких даних є незрозумілим.

Враховуючи, що надання правової оцінки доказам, які не були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій, перебуває поза межами повноважень касаційної інстанції, по вказаному епізоду ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд для усунення зазначених недоліків.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17.01.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2012 у справі № 2а/0270/5592/11 скасувати.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.09.2011 № 0000392301.

4. В решті справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько