Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2018 року у справі №761/8926/17

Постанова

Іменем України

31 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 761/8926/17

провадження № 61-14784св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач);

учасники справи:

заявник - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересовані особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Плюс», Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Плюс» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року у складі судді Макаренко І. О. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересовані особи: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас Плюс» (далі - ТОВ «Пегас Плюс»), Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (далі - КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації»), ОСОБА_3, звернувся до суду із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» (далі - Третейський суд при Асоціації «УПА») від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа - КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Скарга мотивована тим, що 02 травня 2006 року між ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю кафе, загальною площею 118,58 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1, а покупець зобов'язується прийняти зазначене кафе і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору.

Також заявник зазначав, що згідно з пунктом 5.1. вказаного договору купівлі-продажу, якщо сторони не змогли дійти згоди, то спірні питання підлягають остаточному врегулюванню у Третейському суді при Асоціації «УПА», відповідно до регламенту цього суду.

02 травня 2006 року між ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року (а. с. 13), згідно з якою сторони погодили нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року протягом п'яти днів з моменту підписання договору та додаткової угоди №1 від 02 травня 2006 року до нього.

ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2 не дотримали вимог про нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію договору, а тому договір на підставі статті 220 ЦК України є нікчемним. Також це стосується і додаткової угоди від 02 травня 2006 року № 1 до договору купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року.

З огляду на нікчемність зазначеного договору недійсною є також третейська угода, викладена у пункті 5.1. договору купівлі-продажу. Отже, можливість реалізації сторонами у майбутньому прав за такою третейською угодою відповідно до статті 236 ЦК України не виникла.

Таким чином, станом на момент звернення до Третейського суду при Асоціації «УПА» та відкриття третейського провадження між сторонами не було третейської угоди про передачу справи на вирішення третейського суду, а, отже, справа не була підвідомча цьому суду відповідно до закону.

Заявник вказував, що Третейський суд при Асоціації «УПА», визнавши за особою право власності на новостворене нерухоме майно, фактично підмінив установлену законом процедуру будівництва та введення в експлуатацію об'єкта містобудування і усунув Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від виконання покладених на нього обов'язків у сфері містобудівної діяльності.

При цьому, ухвалюючи оспорюване рішення, Третейський суд при Асоціації «УПА» проігнорував той факт, що у статті 331 ЦК України, яка регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, не передбачено можливості виникнення права на таке майно на підставі рішення суду.

Посилався на те, що ухваленням оспорюваного рішення Третейський суд при Асоціації «УПА» вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі, а саме Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яке не було і не могло бути стороною третейської угоди, що є підставою для скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» відповідно до статті 389-5 ЦПК України та статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Уточнивши вимоги, заявник просив скасувати рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа - КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року заяву Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), заінтересовані особи: ОСОБА_2, КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3, про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі 10/5 задоволено.

Скасовано рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас плюс», третя особа - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, прийнявши рішення про визнання права власності на новостворене нерухоме майно поза установленою законом процедурою введення його в експлуатацію, Третейський суд при Асоціації «УПА» перешкодив заявнику у виконанні покладених на нього обов'язків щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією та створив підстави для експлуатації не прийнятого у встановленому законодавством порядку об'єкта містобудування, що було заборонено статтею 18 Закону України «Про основи містобудування».

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ТОВ «Пегас Плюс» залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що Третейський суд при Асоціації «УПА», визнавши своїм рішенням від 12 вересня 2006 року за ОСОБА_2 право власності на новостворене нерухоме майно, фактично підмінив установлену законом процедуру будівництва та введення в експлуатацію об'єкта містобудування та усунув Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища (Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від виконання покладених на нього обов'язків у сфері містобудівної діяльності, зокрема, обов'язків щодо надання дозволу на будівництво, розроблення та підготовки висновку щодо розміщення і будівництва об'єкта містобудування, надання вихідних даних на проектування, затвердження проекту, а в подальшому - участі у прийнятті його в експлуатацію у встановленому законом порядку.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Касаційна скарга мотивована тим, що 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до ЦПК України, відповідно до яких згідно з частиною другою статті 23 ЦПК України справи про оскарження рішень третейських судів мають розглядатися апеляційними судами як судами першої інстанції. Крім того, матеріали справи не містять інформації про те, що кафе по АДРЕСА_1 перебувало у власності територіальної громади м. Києва. Також суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що ОСОБА_2 набула права власності на кафе з дотриманням визначених статтею 328 ЦК України вимог на підставі договору купівлі-продажу від 02 травня 2006 року, укладеного між ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2, і у зв'язку з цим вона є добросовісним набувачем.

У касаційній скарзі ТОВ «Пегас Плюс», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до ЦПК України, відповідно до яких згідно з частиною другою статті 23 ЦПК України справи про оскарження рішень третейських судів мають розглядатися апеляційними судами, як судами першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції посилався на статтю 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проте цей закон прийнято 17 лютого 2011 року, тобто пізніше, ніж рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року. Крім того, судами попередніх інстанцій не було застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а саме статтю 29 Закону України «Про планування та забудову території».

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості заявити в суді клопотання і заперечення та звернутися до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

У травні та червні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в яких викладено прохання залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з'ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги ОСОБА_2, ТОВ «Пегас Плюс», ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 02 травня 2006 року між ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу кафе по АДРЕСА_1 (а. с. 12).

Пунктом 1.1. цього договору визначено, що продавець передає, а покупець приймає та оплачує відповідно до умов договору кафе для громадського харчування, загальною площею 118,58 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 5.1. вказаного договору було передбачено, що якщо сторони не змогли дійти згоди, то спірні питання підлягають остаточному врегулюванню у Третейському суді при Асоціації «УПА», відповідно до регламенту цього суду.

02 травня 2006 року між ТОВ «Пегас Плюс» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року (а. с. 13).

Згідно з пунктом 1 цієї додаткової угоди сторони погодили нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року протягом п'яти днів з моменту підписання договору купівлі-продажу кафе та додаткової угоди від 02 травня 2006 року № 1 до нього.

Рішенням Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа - КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року з моменту укладення. Визнано за ОСОБА_2 право приватної власності на кафе, придбане нею за договором купівлі-продажу кафе б/н від 02 травня 2006 року, яке розташоване по АДРЕСА_1. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а. с. 14).

16 березня 2017 року Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до суду із заявою про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа - КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору. Стаття 4 Закону України «Про третейські суди» визначає серед інших такі принципи організації і діяльності третейського суду: законності (п.1), незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові (п. 2), змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 4), всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів (п. 10).

Державні суди і третейські суди, як юрисдикційні форми захисту цивільних прав, є незалежними один від одного. Передумовою цього є насамперед визнання обов'язковості третейської угоди (статті 12, 27 Закону України «Про третейські суди»). Водночас третейський розгляд справи, як інститут приватного вирішення спору, не виключає взаємодії із державними судами. Згідно із законодавством України державні суди виконують щодо третейських судів дві функції: функцію сприяння і функцію контролю. Остання передбачає у тому числі перевірку законності рішень третейського суду, що здійснюється під час його оскарження. Згідно з частиною першою статті 51 Закону України «Про третейські суди» рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Вичерпний перелік підстав, за якими рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване, визначено частиною третьою статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги ОСОБА_2 та касаційної скарги ТОВ «Пегас Плюс» щодо пропуску строків звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду та необхідності передачі справи на розгляд до Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з прийняттям нового ЦПК України, з огляду на таке.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до підпункту 9 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявник - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року в березні 2017 року, тобто до набрання 15 грудня 2017 року чинності ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, ця справа підлягала розгляду Шевченківським районним судом м. Києва, як судом першої інстанції, оскільки Перехідними положеннями ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ не передбачено передачі за інстанційною юрисдикцією тих справ, які надійшли до судів першої інстанції до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147, і заявник звернувся до суду із заявою про скасування рішення третейського суду у межах строку, визначеного статтею 389-1 ЦПК України 2004 року та частиною четвертою статті 51 Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до статті 17 ЦПК України 2004 року сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виходячи із системного аналізу змісту статей 1, 2, 6 Закону України «Про третейські суди», підвідомчість справ, які можуть бути вирішені в рамках третейського судочинства, обмежена сферою приватного права. До компетенції третейських судів належить вирішення спорів, що виникають між приватними особами з питань, які не стосуються публічно значимих відносин. Спір, який має публічно-правове значення, не підлягає вирішенню третейським судом.

На час ухвалення оскаржуваного рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» про визнання за ОСОБА_2 права власності на кафе, придбане нею за договором купівлі-продажу кафе від 02 травня 2006 року, загальною площею 118,58 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, порядок містобудівної діяльності в Україні регулювався Законом України «Про основи містобудування». Містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури (стаття 1 Закону України «Про основи містобудування»). Цей закон передбачає основні вимоги до містобудівної діяльності, визначає органи, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування, зміст будівельних норм, державних стандартів, норм і правил у сфері містобудування та містобудівної документації, встановлює відповідальність за порушення містобудівного законодавства. Норми закону визначають, що містобудівна діяльність повинна забезпечувати у тому числі розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку документації та проектів, раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб, охорону культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги предмет спору, який було передано на розгляд Третейського суду при Асоціації «УПА», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наявність у правовідношенні щодо визнання права власності на новостворене нерухоме майно такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів не дозволяє віднести такий спір до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися у приватному порядку третейським судом, і є підставою для скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року відповідно до пункту 1 частини третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди»: «справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону».

Також суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскаржуваним рішенням третейський суд вирішив питання про права і обов'язки особи, яка не брала участі у справі, а саме: Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, а надалі - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), яке не було і не могло бути стороною третейської угоди, що є підставою для скасування рішення третейського суду відповідно до пункту п'ятого частини третьої статті 51 Закону України «Про третейські суди»: «третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі».

До числа органів, що здійснюють державне регулювання у сфері містобудування, Законом України «Про основи містобудування» віднесено місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Так міські ради утворюють спеціально уповноважені органи з питань містобудування і архітектури, а до компетенції місцевих державних адміністрацій було віднесено прийняття рішень щодо реалізації державної політики у сфері містобудування на відповідній території (стаття 12 закону).

Станом на 12 вересня 2006 (дата ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду) Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища діяло на підставі рішення Київської міської ради від 10 липня 2003 року № 584/744 «Про затвердження Положень про головні управління, управління та інші структурні підрозділи виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Згідно з пунктом 5 вказаного Положення основними завданнями Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища були: забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території міста Києва; аналіз стану містобудування, організація розроблення, проведення експертизи архітектурно-планувальних частин проектів, подання на затвердження в установленому порядку генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації; забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією.

Статтею 24 Закону України від 20 квітня 2000 року «Про планування і забудову територій», чинного на час виникнення спірних правовідносин, було визначено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Відповідно до статті 27 зазначеного закону фізичні, юридичні особи, які отримали дозвіл на будівництво об'єкта містобудування, отримують вихідні дані на проектування цього об'єкта, що забезпечується виконавчими органами відповідних міських рад або відповідними районними державними адміністраціями.

Таким чином, прийнявши рішення про визнання права власності на новостворене нерухоме майно поза установленою законом процедурою введення його в експлуатацію, Третейський суд при Асоціації «УПА» перешкодив Головному управлінню містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, а надалі - заявнику Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у виконанні покладених на нього обов'язків щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил, правил забудови міста Києва, затвердженої містобудівної документації, здійснення контролю за їх реалізацією, та, як наслідок, створив підстави для експлуатації об'єкту містобудування, не прийнятого у встановленому законодавством порядку, що було прямо заборонено чинною на той час редакцією статті 18 Закону України «Про основи містобудування» і є порушенням частини другої статті 331 ЦК України, якою передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації; до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Доводи касаційної скарги ТОВ «Пегас Плюс» про те, що суд першої інстанції не постановляв ухвали про відкриття провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки Шевченківський районний суд м. Києва, вивчивши матеріали заяви Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), постановив ухвалу від 17 березня 2017 року про призначення судового засідання, тобто прийняв заяву до свого провадження та фактично відкрив провадження у справі.

Що стосується доводів касаційної скарги ТОВ «Пегас Плюс» про те, що до заяви про скасування рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у порушення пункту 1 частини 3 статті 389-2 ЦПК України не було додано оригіналу рішення, то колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з листом Третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 28 листопада 2017 року № 28-02/11/17 третейська справа від 12 вересня 2006 року № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа - Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, відсутня в архіві третейського суду, оскільки згідно зі статтею 54 Закону України «Про третейські суди» строк зберігання цієї справи сплинув 07 вересня 2016 року, тому надати справу для розгляду неможливо.

Тому судами попередніх інстанцій були досліджені матеріали справи та документи, які були надані сторонами. При цьому факт ухвалення Третейським судом при Асоціації «УПА» оскаржуваного рішення та його текст, наданий суду заявником, сторонами не заперечувався.

Щодо клопотання директора ТОВ «Пегас Плюс» Тіторенко В. В., поданого до Верховного Суду 31 жовтня 2018 року, про застосування позовної давності, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що під час розгляду справи про оскарження рішення третейського суду державний суд не має права переглядати рішення третейського суду по суті і, відповідно, застосовувати інститут позовної давності. Що ж стосується строків оскарження рішення третейського суду, то вони були дотримані заявником.

Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд розглянув справу за її відсутності і порушив її права.

ОСОБА_3 було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Доказів того, що на час розгляду справи в суді спірне майно належало ОСОБА_3 матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 представляла інтереси ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності та ознайомлювалася з матеріалами даної справи, тобто знала про знаходження вказаної справи у суді.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов до правильного висновку, що рішення Третейського суду при Асоціації «УПА» від 12 вересня 2006 року у справі № 10/5 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Пегас Плюс», третя особа: комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації», про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас Плюс» залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Є.В.Синельников

С.Ф.Хопта

Ю.В.Черняк