Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2020 року у справі №203/3782/19

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа № 203/3782/19

провадження № 61-16996св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - Департамент патрульної поліції Національної поліції України,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Красвітна Т. П.

у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 році Департамент патрульної поліції Національної поліції України звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду в розмірі 111 597,19 грн.

Зазначений позов мотивований тим, що відповідач, займаючи посаду інспектора УПП в Дніпропетровській області, 16 жовтня 2018 року близько 00-20 хв., керуючи службовим автомобілем марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті проспекту Пушкіна та вулиці Шмідта у місті Дніпрі порушив вимоги Правил дорожнього ружу, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), винним у скоєнні якої постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року визнаний відповідач.

Враховуючи викладене, саме відповідач несе цивільно-правову відповідальність на підставі статей 22, 1166, 1187 ЦК України за завдану пошкодженням службового автомобіля матеріальну шкоду, розмір якої згідно з висновком експертного дослідження від 16 травня 2019 року, складає 111 597,19 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що до відповідача підлягає застосуванню норма статті 132 КЗпП України, яка визначає стягнення на користь позивача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку відповідача, оскільки було доведено розмір спричиненої роботодавцю прямої дійсної шкоди винними необережними діями відповідача внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків, тобто при здійсненні патрулювання з використанням службового автомобіля.

Одна, місцевий суд дійшов висновку про те, що позивач пропустив встановлений законом річний строк для звернення до суду з цим позовом, у зв'язку з чим працівник звільняється від обов'язку відшкодовувати завдану ним шкоду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 19 лютого 2020 року скасовано, а провадження у справі закрито.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2020 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний судом під час розгляду справи не враховано висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16, згідно з яким співробітник поліції, який керує службовим транспортним засобом і вчиняє ДТП, навіть під час виконання ним його службових обов'язків, вчиняє цивільний делікт не під час здійснення адміністративно-владних повноважень, а допускаючи порушення принципу генерального делікту, тобто загальної заборони пошкодження та знищення майна будь-якої особи.

Посилання апеляційного суду на висновки Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16 та від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц є помилковим, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами у зазначених справах, не є аналогічними один одному та мають різну правову природу.

Також апеляційним судом не враховано зауваження Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 825/730/16, згідно з якою публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Правовідносини у цій справі не є пов'язаними з виконанням будь-якою стороною публічно-владних управлінських функцій, не стосуються безпосередньо прийняття, проходження чи звільнення з публічної служби, не спрямовані на захист прав свобод та інтересів особи від порушень з боку суб'єкта владних повноважень та не стосуються оскарження дій останнього.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

21 травня 2021 року справа № 203/3782/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 16 січня 2016 року ОСОБА_1 проходить службу в Управлінні патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 583 о/с від 19 червня 2018 року "По особовому складу" лейтенанта ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора батальйону № 1 роти № 2 взводу № 2 управління патрульної поліції в Дніпропетровській області.

Відповідно до розстановки сил та засобів батальйону № 1 Управління патрульної поліції у місті Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції екіпаж патрульної поліції № 222 у складі інспектора батальйону № 1 роти № 2 взводу № 2 УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та інспектора батальйону № 1 роти № 2 взводу № 2 УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_1, заступив на патрулювання з 20-00 год 15 жовтня 2018 року до 08-00 год 16 жовтня 2018 року на службовому автомобілі марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Фактичне отримання у користування вказаного службового автомобіля відповідачем, як водієм, 15 жовтня 2018 року о 20-00 год та його повернення о 08-00 год 16 жовтня 2018 року підтверджується дорожнім листом № 10/2722-1082 транспортного засобу марки/моделі "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому вказані 12 водіїв, серед яких і ОСОБА_1.

Під час патрулювання 16 жовтня 2018 року близько 00-20 хв ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, на перехресті нерівнозначних доріг вулиці Шмідта та проспекту Пушкіна в місті Дніпрі не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та скоїв зіткнення з автомобілем марки "Daewo Lanos", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

За даним фактом постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 08 листопада 2018 року, яка набрала чинності 20 листопада 2018 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Службовий автомобіль марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 зареєстрований 26 жовтня 2016 року на праві власності за Департаментом патрульної поліції на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Згідно з висновком експертного дослідження № 22/12.2/2, виконаним судовим експертом Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру 16 травня 2019 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1,2013 року випуску, в результаті ДТП, складає 111 597,19 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Частиною 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною 4 статті 5 КАС України визначено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Із матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем публічної служби, під час якої, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов'язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції Національної поліції України шляхом пошкодження колісного транспортного засобу - автомобіля марки "Toyota Prius", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами визначено Положенням № 243/95-ВР. За шкоду, заподіяну державі не під час виконання службових обов'язків, зазначені особи несуть матеріальну відповідальність у порядку, передбаченому цивільним законодавством України. Дія цього положення поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України. Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, заподіяна розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (пункти 1,2 Положення № 243/95-ВР).

Відповідно статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що проходження служби в поліції регулюється Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" та іншими нормативно-правовими актами.

Зазначеними нормами права прямо передбачено, що служба у Департаменті патрульної поліції є публічною службою.

Таким чином відповідач, перебуваючи на посаді, що відноситься до публічної служби, завдав шкоду державі в особі Департаменту патрульної поліції шляхом пошкодження майна у період здійснення ним повноважень, пов'язаних із виконанням його службових обов'язків.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічні висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 січня 2019 року в справі № 825/730/16 (провадження № 11-934апп18) та від 13 лютого 2019 року в справі № 636/93/14-ц (провадження № 14-524цс18) і підстав для відступу від вказаної правової позиції не вбачається.

Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України.

Вказане узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року у справі № 199/160/19 (провадження № 61-7126св20).

Доводи касаційної скарги про те, що за своїм суб'єктним складом, предметом спору, обраним позивачем способом захисту порушених справ та характером спірних правовідносин даний спір є приватноправовим та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, колегія суддів відхиляє з мотивів, наведених вище.

Разом з тим, посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/3237/16 (провадження № 61-10121св19) є безпідставними, оскільки вказані правовідносини є відмінними від тих, що склалися між сторонами у справі, що переглядається.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії постанова апеляційного суду, що переглядається, є достатньо мотивованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький