Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 210/2664/18

провадження № 61-5073св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

правонаступник відповідача - акціонерне товариство "Альфа-Банк",

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В'ячеславович,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Дзержинського районного суду м.

Кривого Рогу від 07 травня 2019 року, у складі судді Хлистуненко О. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року, в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В'ячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого відповідно до статуту від 26 листопада 2019 року є АТ "Альфа-Банк"), із урахуванням уточнень в обґрунтування позову посилалася на те, що 07 грудня 2007 року між нею та відповідачем було укладено генеральний договір № 131/232/07. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором 07 грудня 2007 року між нею та банком було укладений договір іпотеки, згідно з яким позивач передала нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2.

У квітні 2018 року позивач дізналася, що постановою приватного виконавця від 16 березня 2018 року відкрито виконавче провадження та звернуто стягнення на вищевказані нежилі приміщення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А.

Вважає виконавчий напис таким, що вчинений із порушенням норм чинного законодавства, оскільки при вчинені виконавчого напису відповідачем не було надано оригінал іпотечного договору. Крім того, нотаріус вчинив виконавчий напис, не встановивши у наданих відповідачем документів безспірність заборгованості. А також зазначила, що 23 лютого 2018 року на її адресу нотаріусом було направлено повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 07 лютого 2018 року, тобто виконавчий напис було вчинено до направлення їй вказаного повідомлення.

За таких обставин, позивач остаточно просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса від 12 січня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., зареєстрований у реєстрі за № 338 про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 53,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 та нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 989 964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк" (а. с.131-135).

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.

А., зареєстрований у реєстрі за № 338 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення, загальною площею 53,4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення, загальною площею 55,8 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, у рахунок погашення боргу у розмірі 989
964,65 грн на користь ПАТ "Укрсоцбанк".

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 рокурішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2019 року залишено без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у нотаріуса не було підстав вважати заборгованість ОСОБА_1 перед банком безспірною. Розрахунок боргу, наданий банком щодо наявності грошового зобов'язання за тілом кредиту, процентами, є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача і не є підставою для стягнення відповідних сум та доказом безспірності розміру грошових вимог банку до боржника, враховуючи наявний у суді спір щодо суми заборгованості за кредитним договором.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції

У березні 2020 року АТ "Альфа-Банк ", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", подало засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано із Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу матеріали цивільної справи № 210/2664/18.

У серпні 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у складі колегії з п'яти суддів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 22 липня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Окрім того, касаційна скарга мотивована тим, що наявність спору у суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Позивач не оскаржувала розмір заборгованості та не наводила доказів відсутності заборгованості, чи її меншого розміру.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи

Судами було встановлено, що12 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. здійснено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 338, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1, та нежиле приміщення за адресою: АДРЕСА_2, за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки задовольнити вимоги стягувача в розмірі заборгованості, що виникла в наслідок не виконання/неналежного виконання боржником умов кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року до 01 вересня 2017 року, а саме: заборгованість за кредитом 935 187,12 грн; заборгованість за відсотками користування кредитом 54 777,53

грн. Загальна сума заборгованості становила 989 964,65 грн та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису (а. с. 54).

На підтвердження безспірності заборгованості банк надав нотаріусу копію генерального договору № 131/232/07 від 07 грудня 2007 року, копію договору про внесення змін № 1 до основного договору від 07 грудня 2007 року, копію договору про внесення змін № 2 до основного договору від 10 вересня 2009 року, копії додаткових угод до основного договору від 07 грудня 2007 року та 21жовтня 2008 року, копію іпотечного договору № 131/222-1-131/232/07 від 07 грудня 2007 року, копії договорів № 1,2 про внесення змін до іпотечного договору від 10 вересня 2009 року та 27 листопада 2012 року, розрахунок заборгованості за кредитним договором.

20 жовтня 2017 року банк направляв ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень виконання основного зобов'язання, відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку". У вимозі банк просив вжити заходів щодо погашення в повному обсязі протягом тридцяти днів наявної у ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 996 279,14
грн, та попередив, що у разі невиконання вимоги банк розпочне процедуру звернення стягнення на майно, передане в іпотеку (а. с.20).

Копію вказаної вимоги банк також надав приватному нотаріусу перед вчиненням виконавчого напису.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року відкрито провадження у справі № 210/4737/17 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07 грудня 2007 року, в рахунок якої здійснено виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є предметом розгляду цієї справи.

Провадження у вказаній справі відкрито 16 листопада 2017 року, тоді як виконавчий напис нотаріуса здійснено 12 січня 2018 року (а. с.21).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у нотаріуса не було підстав вважати заборгованість ОСОБА_1 перед банком безспірною.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 передбачено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду висловленого у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржник, якщо він є відмінний від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо він є відмінним, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Під час розгляду справи, судами було досліджено копію нотаріальної справи про здійснення виконавчого напису № 338 від 20 січня 2018 року, з якої встановлено, що 20 жовтня 2017 року банк направляв ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень виконання основного зобов'язання, відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку". У вимозі банк просив вжити заходів щодо погашення в повному обсязі протягом тридцяти днів наявної у ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 996 279,14
грн, та попередив, що у разі невиконання вимоги Банк розпочне процедуру звернення стягнення на майно, передане в іпотеку шляхом вчинення виконавчого напису.

На вищевказаній вимозі про усунення порушень наявна відмітка АТ "Укрпошта", з якої вбачається, що вказана вимога була відправлена банком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (яка вказана у іпотечному договорі) (а. с. 71, а. с.1).

Факт не направлення та не отримання вимоги банку про усунення порушень виконання основного зобов'язання та намір здійснити виконавчий напис нотаріуса від 20 жовтня 2017 року ОСОБА_1 не оскаржувала, доводів з цього приводу суду першої та апеляційної інстанції не надавала, та заперечень щодо цього до касаційної інстанції теж не надавала.

Таким чином, судами не було встановлено, а ОСОБА_1 в позовній заяві не спростовувала факт не направлення та не отримання нею вимоги банку про усунення порушень виконання основного зобов'язання від 20 жовтня 2017 року, яка після направлення боржнику надавалась банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Також суди вірно не прийняли до уваги посилання ОСОБА_1 як підставу для скасування виконавчого напису направлення їй нотаріусом повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 07 лютого 2018 року після вчинення виконавчого напису, оскільки судами було правильно встановлено, що банком було надано усі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, у тому числі які свідчать про належне повідомлення ОСОБА_1 про наміри банку вчинити виконавчий напис у нотаріуса.

Таким чином, направлення нотаріусом повідомлення банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 07 лютого 2018 року після вчинення виконавчого напису не має правового значення для вирішення спору та не є підставою для скасування виконавчого напису нотаріуса.

Також банком було надано приватному нотаріусу оригінал іпотечного договору, належним чином завірена копія якого була приєднана до нотаріальної справи.

Суди дійшли правильного висновку відносно того, що банком було надано нотаріусу усі необхідні документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Разом з тим, суди дійшли помилкових висновків відносно того, що у нотаріуса не було підстав вважати заборгованість ОСОБА_1 перед банком безспірною з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України "Про нотаріат").

Cам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, а за об'єктивним закріпленням такого виду заборгованості у Переліку.

Таким чином, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України "Про нотаріат" слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Cпір про право, який унеможливлює вчинення виконавчого напису і, як наслідок, зумовлює певну правову реакцію нотаріуса, міг вбачатися нотаріусом винятково із заяви боржника про зупинення виконавчого провадження, поданої відповідно до частини 4 статті 42 Закону України "Про нотаріат" і обґрунтованої тим, що боржник звернувся до суду із відповідною позовною заявою про оспорювання заборгованості, а також на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження його позовної заяви. Але навіть такі обставини свідчили б про існування спору про право, проте не змінювали б правової характеристики цього виду заборгованості, як безспірної.

До аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц.

Таким чином висновок судів про те, що безспірність заборгованості спростовується наявним на розгляді у суді позову банку (цивільна справа № 210/4737/17) до позичальника про стягнення кредитної заборгованості щодо суми заборгованості за кредитним договором є необґрунтованим, оскільки суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц.

Також під час розгляду цієї справи судами не було встановлено, що позивач у встановленому законом порядку спростувала належними і допустимими доказами те, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення банком; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суди дійшли необґрунтованого висновку про незаконність вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Таким чином, на час вчинення спірного виконавчого напису банком було подано приватному нотаріусу усі необхідні докази про безспірність заборгованості за спірним кредитним договором, а позивачем вказану безспірність станом на момент вчинення виконавчого напису під час розгляду справи спростовано не було.

З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позову відсутні.

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 , 3 ст. 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 , 3 ст. 412 ЦПК України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, тому підлягають скасуванню.

Враховуючи те, що судами достатньо та повно встановлено обставини справи, необхідні для ухвалення судового рішення у справі, однак при цьому було неправильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2019 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк" підлягають стягненню понесені ним судові витрати за подання апеляційної скарги (1057,20 грн) та касаційної скарги (1409,60 грн) у загальному розмірі 2 466,80 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 07 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцев Ігор В'ячеславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства "Альфа-Банк" 2 466,80 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

О. С. Ткачук