Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.06.2023 року у справі №753/18218/21
Постанова КЦС ВП від 30.06.2023 року у справі №753/18218/21

Постанова

Іменем України

30 червня 2023 року

місто Київ

справа № 753/18218/21

провадження № 61-10092св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Дмитро Ігорович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. В., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Власником квартири АДРЕСА_2 , розташованої за вказаною адресою, є ОСОБА_2 . Зазначені квартири мають спільний тамбур.

Відповідач самочинно, без отримання будь-яких документів дозвільного характеру та без узгодження з позивачем встановив у тамбурі броньовані двері, які замикаються на замок, ключ від якого є тільки у відповідача. Крім того, він без дозволу позивача розмістив у тамбурі шафу, в якій зберігаються його особисті речі.

Крім того, в приміщенні тамбуру була встановлена камера відеоспостереження, яка направлена на двері позивача та встановлена таким чином, що фіксує всі його ( ОСОБА_1 ) дії.

Перед тамбуром із зворотної сторони є приміщення сміттєзбірника та балкону, що є місцем загального користування. Відповідач розмістив речі в зазначеному приміщенні, а двері зачинив на ключ позбавивши позивача до нього доступу.

Посилаючись на те, що така поведінка ОСОБА_2 є протиправною та порушує його права, позивач просив, зобов`язати відповідача особистими силами та за власний рахунок усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а саме: демонтувати двері при вході в тамбур на 4 поверсі, де розташовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; демонтувати шафу, яка розміщена в тамбурі; розблокувати (надати доступ та прибрати речі) до приміщення сміттєзбірника та балкону (технічне приміщення), що знаходиться напроти тамбура на 4 поверсі, де розташовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 ; демонтувати камеру відеоспостереження, що розміщена в тамбурі, в поле огляду якої потрапляють двері квартири АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Дарницького районного суду від 24 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з їх недоведеності, зокрема, що відповідач не надав доказів наявності дверей при вході в тамбур на 4 поверсі, де розміщені квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , та що шафа у тамбурі встановлена відповідачем.

Суди зазначили, що вхід до приміщення сміттєзбірника та балкону знаходиться праворуч від ліфтів. Кожне таке приміщення обладнане вхідними металевими дверима, які встановлювалися забудовником згідно з проектом. Трубопроводи сміттєзбірників заварені забудовником і не можуть використовуватися. Двері в усі приміщення та балкони (технічні приміщення) будинку зачинено. Ключі від вказаних допоміжних (технічних) приміщень знаходяться в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку «Урлівка» (далі - ОСББ «Урлівка»).

Суди дійшли висновку, що зовнішня камера відеоспостереження, яка знаходиться в коридорі над вхідними дверима квартири АДРЕСА_2 , не приєднана до системи домофону чи будь-якої іншої системи запису фото, відео та звукового матеріалу та виконує лише застережну функцію.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Д. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, його позов залишити без розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності позивача та його представника, який вперше не був присутнім у судовому засіданні, надавши належні докази на підтвердження поважності причин такої відсутності, які суд не дослідив.

З огляну на положення частини п`ятої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції помилково розглянув справу за відсутності позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі. У такому випадку суд мав залишити позовну заяву без розгляду.

Неявка позивача у судові засідання 11 листопада 2021 року та 24 січня 2022 року є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши справу за відсутності позивача, без дослідження доказів, які суд зобов`язаний був дослідити, першої інстанції, з яким помилково подився апеляційний суд, допустив порушення права позивача на судовий захист.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилання на порушення судам попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні справи по суті, а тому в цій частині оскаржувані судові рішення судом касаційної інстанції не переглядаються.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зарубін О. О., у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що суд першої інстанції обґрунтовано не застосував до спірних правовідносин частину п`яту статті 223 ЦПК України та пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки у судовому засіданні 11 листопада 2021 року був присутнім представник позивача адвокат Крепель Д. І.

Неявка позивача, представник якого був присутнім у першому судовому засіданні 11 листопада 2021 року, у наступне судове засідання (24 січня 2022 року), належно повідомленого про час і місце розгляду справи не є підставою для скасування судового рішення ухваленого за його відсутності.

У відзиві ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зарубін О. О., також просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь на відшкодування понесених витрат на правничу допомогу 4 000,00 грн.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2022 року відкрито касаційнепровадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на підставі пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Власником квартири АДРЕСА_2 , розташованої за вказаною адресою, є ОСОБА_2 .

Зазначені квартири мають спільний тамбур.

ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності дверей при вході в тамбур, де розташовані квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , а також доказів встановлення відповідачем у тамбурі шафи.

Відповідач стверджував, що шафа у спільному тамбурі встановлена саме позивачем, за його ( ОСОБА_2 ) згодою.

Вхід до приміщення сміттєзбірника та балкону знаходиться праворуч від ліфтів. Кожне таке приміщення обладнане вхідними металевими дверима, які встановлені забудовником згідно з проектом. Трубопроводи сміттєзбірників заварені забудовником і не можуть використовуватися. Двері в усі приміщення та балкони (технічні приміщення) в будинку АДРЕСА_4 є зачиненими.

Ключі від вказаних допоміжних (технічних) приміщень знаходяться в ОСББ «Урлівка» з моменту передачі зазначеного будинку на баланс ОСББ.

Тамбуром сміттєзбірника на 4 поверсі, де розташовані квартири АДРЕСА_5 ніхто не користується.

Згідно з довідкою ОСББ «Урлівка» від 01 листопада 2021 року ОСОБА_2 з родиною з червня 2021 року в квартирі АДРЕСА_6 , не проживає.

11 листопада 2011 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 , проведено обстеження на предмет підтвердження можливості системи домофону AD 228 PF2, що встановлений в квартирі АДРЕСА_2 , та зовнішньої камери відеоспостереження створювати записи фото-, відео- та звукоматеріалів.

Згідно з актом обстеження від 11 листопада 2011 року домофон AD 228 PF2 є частково справним. Панель виклику, що знаходиться перед входом в спільний коридор квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 не передає звуковий сигнал на трубку в квартирі. Запис відео- та звукового сигналу неможливий у зв`язку із відсутністю такої функції в системі домофону AD 228 PF2.

Зовнішня камера відеоспостереження, яка знаходиться в коридорі над вхідними дверима квартири АДРЕСА_2 , не приєднана до системи домофона чи будь-якої іншої системи запису фото-, відео- та звукового матеріалу. Зі стіни (на місті кріплення системи) виходить лише дроти живлення системи домофона та дроти приєднання панелі виклику. Відсутні дроти приєднання камери до будь-якого приладу живлення, а також дроти для керування камерою. Камера не приєднана до будь-яких систем і є непридатною для запису фото-, відео-, звукового матеріалів та виконує лише застережну функцію.

Згідно з актом ОСББ «Урлівка» від 01 листопада 2021 року № 113/10-21 система домофона на панелі виклику не створює фото-, відео- та звукозаписів. Камера зовнішнього спостереження є муляжем.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 12 червня 2023 року у справі № 386/497/18.

У справі, що переглядається, ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників на 11 листопада 2021 року.

У судовому засіданні 11 листопада 2021 року був присутнім представник ОСОБА_1 - адвокат Крепель Д. І. За його клопотанням розгляд справи було відкладено на 24 січня 2022 року.

Відповідно до частини першої статті 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.

Всі дії, вчинені представником особи, є обов`язковими для цієї особи та для її інших представників.

21 січня 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат, Крепель Д. І. подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи та допит свідків.

У судове засідання 24 січня 2022 року позивач та його представник не з`явилися. Суд першої інстанції з`ясувавши думку відповідача та його представника, які були присутніми у судовому засіданні, щодо клопотання про відкладення розгляду справи, а також можливості розгляду справи по суті за відсутності позивача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду справи, урахувавши вимоги статті 210 ЦПК України, дійшов висновку про відсутність правових підстав для повторного відкладення розгляду справи за клопотанням позивача.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Д. І. посилається на те, що на порушення частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, помилково розглянув справу за відсутності позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи без його участі. У такому випадку суд мав залишити позовну заяву без розгляду.

Відхиляючи аналогічні доводи заявника, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що нормами статті 223 ЦПК України та статті 257 ЦПК України суду надано право залишити позов без розгляду лише у випадку повторної неявки до суду позивача.

Водночас за обставинами цієї справи позивач не з`явився лише у друге судове засідання 24 січня 2022 року, а тому суд першої інстанції не мав правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 223 та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Проте у контексті наведеного Верховний Суд не вбачає підстав для формування правового висновку щодо застосування частини п`ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки такі висновки викладено у згаданих постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, від 12 червня 2023 року у справі № 386/497/18.

Відповідно до цих висновків залишення позову без розгляду можливе лише у випадку повторної неявки належним чином повідомленого про день та час розгляду справи позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи без його участі, а його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Водночас відповідно до пункту 1 часини третьої статті 223 ЦПК України суд може розглянути справу за відсутності учасника справи (його представника) у разі неявки у судове засідання без поважних причин.

У спірному випадку суд першої інстанції визнав неявну позивача (його представника) у судове засідання без поважних причин, що давало підстави для розгляду справи по суті без участі позивача чи його представника.

Інших підстав касаційного оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року касаційна скарга заявника не містить.

Щодо клопотання ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зарубін О. О., зазначає про понесені витрати у суді касаційної інстанції у розмірі 4 000,00 грн, що полягають у підготовці та поданні відзиву на касаційну скаргу, які просить покласти на позивача, на підтвердження чого надано: копію договору про надання правничої допомоги від 26 липня 2022 року, копію акта про обсяг наданої правничої допомоги від 20 лютого 2023 року на суму 4 000,00 грн, копію дубліката квитанції від 20 лютого 2023 року № P24A863377479D01962 про сплату 4 000,00 грн, ордер серії АІ № 1117424 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 у Касаційному цивільному суді адвокатом Зарубіним О. О.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Зарубін О. О. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, Верховний Суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 витрати за надану правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Крепель Дмитро Ігорович, залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

О. В. Ступак