Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.12.2019 року у справі №385/1376/16

Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 385/1376/16-ц

провадження № 61-20805св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Могильненська сільська рада, ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кіселика С. А., Голованя А. М., Єгорової С. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області (далі - Могильненська сільська рада), ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішень, скасування запису про право власності.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що рішенням Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59 їй надано у користування земельну ділянку площею 0,12 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1 . У грудні 2015 року нею подано заяву про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою вона фактично користується, у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сесії Могильненської сільської ради від 19 лютого 2016 року № 66 «Про розгляд заяви на надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 » їй відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою.

Постановою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 30 березня 2016 року у справі № 385/315/16-а, рішення сесії Могильненської сільської ради від 19 лютого 2016 року № 66 визнано незаконним та скасовано, а Могильненську сільську раду зобов`язано розглянути її заяву та прийняти рішення, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою площею 0,12 га на АДРЕСА_1 . На виконання постанови суду, рішенням Могильненської сільської ради від 15 червня 2016 року № 104 їй надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з метою подальшого оформлення у приватну власність вказаної земельної ділянки площею 0,12 га. Проте під час погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відділом Держгеокадастру у Гайворонському районі Кіровоградської області з`ясувалось, що на земельну ділянку уже зареєстроване речове право у державному реєстрі прав за ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим її право користування земельною ділянкою площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , у визначеному законом порядку не припинено, а прийняті рішення Могильненської сільської ради від 30 грудня 2015 року № 50 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки за рахунок спірної земельної ділянки та рішення Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,3050 га, у тому числі присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га свідчать про фактичне вилучення в односторонньому порядку спірної земельної ділянки у належного землекористувача.

10 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області з метою державної реєстрації права власності на земельні ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га. Як на підставу реєстрації нею надано рішення Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98.

11 травня 2016 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області прийняті рішення №№ 29550451, 29551053 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і внесено записи до Реєстру та зареєстровано право власності за №№ 14455565, 14456128 на земельні ділянки для індивідуального садівництва та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за ОСОБА_2 .

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення четвертої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 30 грудня 2015 року № 50 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за її фактичним користуванням площею 0,3050 га на АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення восьмої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3050 га, у тому числі присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0382, земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0383; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2016 року, індексний номер № 29550451, про проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,0550 га для індивідуального садівництва, розташованої на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , та запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14455565; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 29551053 від 11 травня 2016 року про проведення державної реєстрації права власності земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 , та запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 14456128.

Суди неодноразово розглядали цю справу.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення четвертої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 30 грудня 2015 року № 50 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за її фактичним користуванням площею 0,3050 га, розташованої на АДРЕСА_2 . Визнано незаконним та скасовано рішення восьмої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,3050 га, у тому числі присадибної земельної ділянки площею 0,2500 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0382, земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0383. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі рішення Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року, ОСОБА_1 із 2004 року користується земельною ділянкою площею 0,12 га на АДРЕСА_1 . У визначеному законом порядку вказане право користування не припинено, земельна ділянка юридично та технічно не вилучалась, а тому прийняті рішення Могильненської сільської ради від 30 грудня 2015 року та від 20 квітня 2016 року свідчать про фактичне вилучення в односторонньому порядку земельної ділянки у належного землекористувача, всупереч положенням ЗК України. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2016 року щодо земельних ділянок для індивідуального садівництва та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка), суд першої інстанції зазначив, що позивач не позбавлена можливості звернутися до відповідних органів, у порядку, передбаченому чинним законодавством України, щодо скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, пославшись на правовий висновок, який викладено у постанові Верховного Суду України від 14 жовтня 2014 року у справі № 3-150гс14.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять відомостей, на підставі якого рішення змінено нумерацію будинків та земельних ділянок у с. Могильному Гайворонського району Кіровоградської області. Рішенням Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59 задоволено заяву ОСОБА_1 про надання їй земельної ділянки площею 0,12 га, яка знаходиться біля будинку на АДРЕСА_3 , у зв`язку з купівлею будинку. ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки у постійне користування мала зареєструвати своє право користування з обов'язковим встановленням меж у натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки. Разом із тим суди під час розгляду справи зазначене не врахували, не дослідили, які межі встановлені для земельної ділянки, яку ОСОБА_1 отримала у постійне користування, та не з'ясували, чи відбулась державна реєстрація її права постійного користування відповідно до вимог закону. Крім того, судами не досліджено погосподарські книги щодо будинку, який придбала позивач, та земельної ділянки, на якій він розташований. З огляду на викладене, судом першої інстанції належним чином не встановлено обставини справи, не здійснено повного та всебічного її розгляду, а апеляційний суд зазначені недоліки не врахував та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. При новому розгляді справи суду необхідно дослідити документи, на підставі яких ОСОБА_1 здійснювала постійне користування спірною земельною ділянкою, з`ясувати, чи відбувалось встановлення меж у натурі (на місцевості) земельної ділянки та державна реєстрація права користування відповідно до вимог закону, а також чи є накладення меж земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 червня 2017 року в частині визнання незаконним та скасування рішення четвертої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 30 грудня 2015 року № 50 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за її фактичним користуванням площею 0,305 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та визнання незаконним та скасування рішення восьмої сесії сьомого скликання Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,305 га, у тому числі присадибна земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0382, земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0383, скасовано та ухвалено нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки у постійне користування мала зареєструвати своє право користування з обов`язковим встановленням меж у натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки. Проте ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , не отримувала і межі у натурі (на місцевості) земельної ділянки, наданої їй за рішенням Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 15 листопада 2004 року № 59, не встановлювались. Крім того, згідно з погосподарської книги № 13 за 2001-2005 роки, житловий будинок за АДРЕСА_3 , належав ОСОБА_4 , а житловий будинок за № 15 належав ОСОБА_5 .

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що протягом 11 років, вона, користуючись земельною ділянкою площею 0,12 га, яка фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вважала, що видане їй у 2004 році рішення сільської ради стосується вказаної земельної ділянки і апріорі є законним та юридично правильним. Проте у 2015 році з`ясувалось, що рішення сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59 є таким, що не відповідає вимогам Земельного кодексу України, а тoму вирішено оформити земельну ділянку за вказаною адресою належним чином.

У січні 2020 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що ОСОБА_1 у скарзі тактично вказує на необхідність судом касаційної інстанції оцінити докази та факти, які вже були встановлені та досліджені судом касаційної інстанції. ОСОБА_1 на час отримання земельної ділянки у постійне користування мала зареєструвати своє право користування з обов`язковим встановленням меж у натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

Рішенням Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59 ОСОБА_1 надана в користування земельна ділянка площею 0,12 га, яка знаходиться біля будинку на АДРЕСА_4 , у зв`язку із купівлею будинку.

У грудні 2015 року позивач подала заяву із усіма необхідними документами на ім`я Могильненського сільського голови про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою вона фактично користується, площею 0,12 га, у власність для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сесії Могильненської сільської ради Гайворонського району Кіровоградської області від 19 лютого 2016 року за № 66 «Про розгляд заяви на надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 » позивачу відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою.

Постановою Гайворонського районного суду від 30 березня 2016 року рішення сесії Могильненської сільської ради від 19 лютого 2016 року за № 66 визнано незаконним та скасовано, а сільську раду зобов`язано розглянути заяву та винести рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою площею 0,12 га на АДРЕСА_1 .

Рішенням Могильненської сільської ради від 15 червня 2016 року № 104, позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою з метою подальшого оформлення у приватну власність вказаної земельної ділянки площею 0,12 га.

Рішенням Могильненської сільської ради від 02 листопада 2015 року № 11 сільська рада вирішила перейменувати вулиці та провулки, що розташовані на території с. Могильне, у тому числі АДРЕСА_1 .

У липні 2016 року TOB Науково-дослідним консалтинговим підприємством «Пектораль», за замовленням позивача, розроблений проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

Відділом Держгеокадастру у Гайворонському районі Кіровоградської області з`ясувалося, що на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , на яку рішенням сільської ради від 15 червня 2015 року № 104 надано дозвіл на складання проекту землеустрою ОСОБА_1 , вже зареєстроване речове право в державному реєстрі прав за ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 .

З облікової картки об`єкта погосподарського обліку на 2011-2015 роки та виписки з погосподарської книги № 1 за 2011-2015 роки по домогосподарству вбачається, що на АДРЕСА_2 (голова домогосподарства ОСОБА_2 ) у користуванні об`єкта для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських споруд знаходилася земельна ділянка площею 0,25 га (2011-2013 роки), 0,21 га (2014-2015 роки) та для ведення особистого селянського господарства площею 1,20 га (2011-2013 роки) 1,00 га (2014-2015 роки).

Станом на 2015 рік у користуванні ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 , знаходилась земельна ділянка площею 0,12 га, що підтверджується рішенням Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59 та довідками сільської ради від 21 вересня 2016 року №№ 951, 952.

Право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,12 га на АДРЕСА_1 , у визначеному законом порядку не припинено.

Згідно з довідкою від 21 вересня 2016 року № 952 спірна земельна ділянка, площею 0,12 га, яка рахувалась на АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки сільського голови Крайносвіт С. П. від 10 вересня 2019 року № 289, нумерація будинків у с. Могильне Гайворонського району на вулицях, за наявними на цей час номерами, із 1977 року не змінювалась.

10 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації з метою державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0550 га для ведення індивідуального садівництва та земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Як підставу для реєстрації подала рішення Могильненської сільської ради від 20 квітня 2016 року № 98 про передачу їй у приватну власність вказаних земельних ділянок.

Із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що внесено відповідний запис до Реєстру та зареєстровано право власності № 14455565 на земельну ділянку для індивідуального садівництва площею 0,0550 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0383, за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2016 року.

Із відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що внесено відповідний запис до Реєстру та зареєстровано право власності № 14456128 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2500 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0382, за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 травня 2016 року.

Відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), за рахунок земель житлової та громадської забудови і сільськогосподарського призначення ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , та інформаційних довідок із Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 всі передбачені чинним законодавством дії для отримання земельної ділянки у приватну власність виконала, земельні ділянки на які оформлено право власності сформовані.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною третьою статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено статтею 118 ЗК України.

Відповідно до вимог статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до пункту «б» статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципі забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Частиною першою статті 116 ЗК України передбачено, що право на земельну ділянку набувається за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з частинами першою, четвертої, сьомою статті 55 Закону України «Про землеустрій» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Відповідно до статті 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Отже, набуття права користування та права власності на земельну ділянку пов`язане із здійсненням комплексу робіт: проведенням кадастрової зйомки землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки.

Згідно з частинами першою, четвертою, дев`ятою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що будь-якого договору купівлі-продажу будинку, розташованого за адресою, як то на АДРЕСА_3 так і АДРЕСА_1 , де покупцем виступає ОСОБА_1 , не існує, будь-яких правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 не отримувала і межі у натурі (на місцевості) земельної ділянки, наданої їй за рішенням Могильненської сільської ради від 15 листопада 2004 року № 59, не встановлювались, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність порушених, невизнаних чи оспорюваних прав ОСОБА_1 , прийнятими Могильненською сільською радою рішеннями про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі за її фактичним користуванням площею 0,305 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки загальною площею 0,305 га, у тому числі присадибна земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0382, земельна ділянка для ведення індивідуального садівництва площею 0,0550 га, кадастровий номер 3521183600:51:000:0383, так як вона не є ні власником ні користувачем суміжної земельної ділянки, яка розташована біля будинку на АДРЕСА_1 .

Спірною земельною ділянкою позивач користувалась із 2004 року без будь-яких правових підстав, а довідки, видані Виконавчим комітетом Могильненської сільської ради щодо помилкового зазначення у рішенні від 15 листопада 2004 року № 59 адреси: АДРЕСА_5 , не мають будь-якого правового значення, оскільки у ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на момент прийняття рішень про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 , відсутній будь-який визначений законом документ який підтверджує її право на користування спірною земельною ділянкою, яка розташована біля будинку на АДРЕСА_1 , у цьому ж населеному пункті.

В оцінці дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки зібраних у справі доказів Верховний Суд врахував, що неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже саме зазначені позивачем обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновку суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик