Історія справи

Постанова КЦС ВП від 11.02.2019 року у справі №462/8247/15

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 462/8247/15

провадження № 61-11804св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В.І.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_8 як представника ОСОБА_7 на рішення апеляційного Львівської області від 20 березня 2017 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову посилалося на те, що 16 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ анк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 48/1700/513, за умовами якого позичальник отримав 72 тис. дол. США зі сплатою відсотків за користування ним у розмірі 14,5% річних та строком повернення до 16 травня 2023 року.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором 16 травня 2018 року банк уклав три договори поруки з ОСОБА_4 та ОСОБА_6; ОСОБА_4 та ОСОБА_7; ОСОБА_4 та ОСОБА_5

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору виникла заборгованість, яка станом на 30 жовтня 2015 року становить 66 468,36 дол. США, з яких 57 621,10 дол. США заборгованості за кредитом, 7 043,13 дол. США заборгованості за процентами, 312,92 дол. США 30 % річних, 1 410,74 дол. США пені за несплату відсотків, 80,47 дол. США 3 % річних за прострочення заборгованості за процентами, яку банк просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року позов банку задоволено, стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 солідарно на користь ПАТ «ВТБ Банк» 66 468,36 дол. США, що становить еквівалент 1 522 390,22 грн, заборгованості за кредитним договором та 22 835,85 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з порушеннями ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором банк використав надане йому право на дострокове повернення всієї заборгованості за договором, направивши відповідні вимоги на адреси відповідачів, які їх не виконали, а тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню з них на користь банку солідарно.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «ВТБ Банк» заборгованості у розмірі 66 468,36 дол. США, що становить еквівалент 1 522 390,22 грн та 22 835,85грн судового збору скасовано, провадження в цій частині закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що поручитель ОСОБА_5 помер 16 вересня 2014 року, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року рішення Залізничного районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року скасовано, позов ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково, стягнуто солідарно з ОСОБА_4та ОСОБА_6 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 66 468,36 дол. США, що становить еквівалент 1 522 390,22 грн, заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4та ОСОБА_7 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 66 468,36 дол. США, що становить еквівалент 1 522 390,22 грн, заборгованості за кредитним договором. Стягнуто в рівних частинах з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ «ВТБ Банк» 22 835,85 грн судового збору.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що один з поручителів помер, а заборгованість підлягає стягненню солідарно з боржника та поручителів, які поручилися за належне виконання боржником умов кредитного договору, за кожним договором поруки окремо.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 07 квітня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_8 як представник ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду Львівської області від 20 січня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

01 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга ОСОБА_8 як представника ОСОБА_7 мотивована тим, що рішення апеляційного суду є незаконними і несправедливими, ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з невиконанням боржником пункту 9.4 кредитного договору відбулося підвищенням відсоткової ставки за користування кредитними коштами, в результаті чого збільшилася відповідальність поручителів без їх згоди, що є підставою для припинення поруки. Переглядаючи справу в апеляційному порядку суд відмовив у задоволенні заяви про застосування позовної давності, не звернувши уваги на те, що ОСОБА_7 не був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції. Крім того, банк звернувся з вимогою про стягнення з поручителів боргу за кредитним договором поза межами шестимісячного строку, що також є підставою для припинення поруки.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 16 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВТБ Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 48/1700/513, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 72 тис. дол. США зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом та строком повернення до 16 травня 2023 року.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором 16 травня 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_6 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 48/1700/513-ДП; ВАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 48/1700/513-ДП-1; між ВАТ «ВТБ Банк» ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 48/1700/513-ДП-2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Належним виконанням зобов'язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України, частини першої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв'язку з чим і на підставі пункту 6 частини першої статті 205 ЦПК України (в чинній на час розгляду апеляційним судом редакції) апеляційний суд обґрунтовано закрив провадження у справі в частині позовних вимог банку до ОСОБА_5

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 умов кредитного договору станом на 30 жовтня 2015року виникла заборгованість у розмірі 66 468,36 дол. США, що становить еквівалент 1 522 390,22 грн, яка складається з: 57 621,10 дол. США заборгованості за кредитом; 7 043,13 дол. США заборгованості за відсотками; 312,92 дол. США 30 % річних, 1410,74 доларів США пені за несплату відсотків, 80,47 дол. США 3 % річних за прострочення заборгованості за процентами.

20 липня 2015 року банк направив ОСОБА_4 лист-вимогу № 6056/1-289 про дострокове повернення кредиту та процентів за користування кредитними коштами, яка залишилася не виконаною, у зв'язку з неналежним виконанням ним умов кредитного договору.

Направивши позичальнику зазначену вимогу, банк в односторонньому порядку згідно з умовами кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, чим змінив строк виконання основного зобов'язання.

27 серпня 2015 року банк пред'явив вимоги до поручителів про погашення заборгованості, які ними отримані, однак залишилися без виконання, а у листопаді 2015 року ПАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку з моменту пред'явлення вимоги про дострокове повернення всієї суми заборгованості.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша та друга статті 553 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору.

Отже, правове значення має, чи відбулося збільшення обсягу відповідальності поручителя під час виконання боржником основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.4 кредитного договору при здійсненні позичальником страхування предмету застави на умовах, що не були узгоджені з банком або страхування предмету застави у неакредитованій банком страховій компанії, банк підвищує відсоткову ставку за кредитом на 2 % річних у порівнянні з діючою відсотковою ставкою за даним кредитним договором. У разі ненадання позичальником документального підтвердження страхування предмету застави на наступний день після строку страхування, вказаного в договорі застави або в перший день наступного року кредитування, банк підвищує відсоткову ставку за кредитом на 2 % річних у порівнянні з діючою відсотковою ставкою за даним кредитним договором. При цьому позичальник підписанням цього договору підтверджує, що для застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_4 пункту 9.4 кредитного договору банк змінив відсоткову ставку за користування кредитом з 14,5 % на 16,5 %, починаючи з 06 березня 2015 року.

Умовами договорів поруки передбачено, що поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісії пені, інших платежів, передбачених договором, відшкодування збитків та підтверджує, що він ознайомлений з умовами кредитного договору, а також має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Зміна відсоткової ставки за користування кредитом на 2 % передбачена умовами угоди, а тому вона не призвела до зміни обсягу відповідальності поручителів і припинення поруки, оскільки поручителі, підписавши договір поруки, поручилися за належне виконання боржником умов кредитного договору.

Якщо зобов'язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності

перед кредитором.

Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про солідарне стягнення заборгованості з поручителя і боржника за кожним договором окремо.

Відповідно до статей 610 611 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 10 60 212 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 213-215 316 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно не застосував позовну давність, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції, до апеляційного суду ні з апеляційною скаргою, ні з заявою про застосування позовної давності не звертався.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду по суті вирішення спору і не дають підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваного рішення апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права чи порушив норми процесуального права, зводяться до незгоди з висновком суду стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Частиною першої статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання рішення апеляційного суду Львівської області від 20 березня 2017 року зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року, у зв'язку із залишенням цього рішення без змін необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 як представника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного Львівської області від 20 березня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання апеляційного Львівської області від 20 березня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В. М.Коротун

В. І. Крат