Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 404/9494/21

провадження № 61-6273св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «К-Автотранс»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «К-Автотранспорт» на постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., Письменного О. А.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «К-Автотранс» (далі - ТОВ «К-Автотранс») про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що він захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції та отримав статус учасника бойових дій (посвідчення № НОМЕР_1 від 08 вересня 2015 року).

3. 15 липня 2021 року та 27 липня 2021 року ОСОБА_1 здійснював поїздку до м. Кропивницького та з метою проїзду намагався скористатися автобусом, що здійснює постійні перевезення за маршрутом Бобринець - Кропивницький, номер рейсу 1104, перевізник ФОП ОСОБА_2 та номер рейсу 1267, перевізник ФОП ОСОБА_3 .

4. Вказував, що кожного разу він в касі автовокзалу пред`являв документ, що підтверджує наявність у нього пільги на безкоштовний проїзд, а саме посвідчення учасника бойових дій, однак касир відмовляла йому у наданні послуги з перевезення та повідомляла, що права на безкоштовний проїзд в період пандемії обмежено листом ТОВ «К-Автотранс», тим самим йому було відмовлено у наданні послуг з пільгового перевезення та запропоновано придбавати квитки за повну вартість. При цьому пільговий проїзд обмежено не тільки в напряму від м. Бобринця до м. Кропивницького, а й у зворотному напрямку.

5. Зазначав, що з відповіді Кіровоградської обласної державної адміністрації № 25-28/1509/0.25 від 05 листопада 2021 року йому стало відомо, що організацію діяльності автостанції в містах Бобринець та Кропивницький здійснює ТОВ «К-Автотранс», яке самостійно, всупереч чинному законодавству, обмежило права пільгового проїзду певним категоріям громадян, при цьому, таке обмеження було зроблено листом останнього, який сам же використовує його для створення враження законності таких обмежень.

6. Вказував, що Законом України «Про автомобільний транспорт» встановлено право пасажира, який користується пільгами на транспорті, безпосередньо скористатися пільговим проїздом, пред`явивши водієві автобусу посвідчення встановленого зразка, таким чином, в даному випадку, відмова відповідача у здійсненні пільгового перевезення, який має відповідне право, яке встановлене законом, є неправомірною, чим допущено порушення його прав.

7. Відмова у пільговому перевезенні суперечить статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що потягло спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінює в розмірі 6 000 грн, так як він захищав незалежність та територіальну цілісність України під час проведення антитерористичної операції, однак, країна - це не лише територія, це, насамперед, її громадяни, тобто захищаючи країну - він захищав і людей, і, в тому числі тих, які сьогодні обмежують його право на безкоштовний проїзд. Таке обмеження здійснюється в доволі зухвалий спосіб та такі дії відповідача призводять до його зневіри в людях, що, в свою чергу, призводить до моральних страждань.

8. Враховуючи вищевикладене просив суд: визнати неправомірними дії ТОВ «К-Автотранс» щодо обмеження прав учасників бойових дій на пільговий проїзд; зобов`язати ТОВ «К-Автотранс» усунути порушення прав на пільговий проїзд; стягнути з ТОВ «К-Автотранс» на його користь моральну шкоду в розмірі 6 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2022 року у складі судді Іванової Л. А. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Суд першої інстанції, встановивши, що у відносинах з пасажиром автостанція (ТОВ «К-Автотранс») виступає лише як посередник (агент) або повірений автомобільного перевізника, на якого покладено лише обов`язок продажу квитків на конкретний маршрут, загальну їх кількість, тобто ціну та умови пільгового продажу автостанція змінити не в праві, місцевий суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з незалученням перевізників як відповідачів у справі й, відповідно, пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 05 липня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії ТОВ «К-Автотранс» щодо обмеження права учасника бойових дій ОСОБА_1 на пільговий проїзд.

Стягнено з ТОВ «К-Автотранс» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 6 000 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

12. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що організація пасажирських перевезень обумовлена наявністю проїзного документа, продаж якого здійснюють вокзальні (станційні) каси, тому пасажир набуває право проїзду саме у момент придбання проїзного документа в указаних касах, а не безпосередньо у перевізника чи водія транспортного засобу, що свідчить про те, що автостанція виступає у правовідносинах продавцем послуг, а не її реалізатором. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що особа, яка чинила перешкоди в реалізації права позивача на безкоштовний проїзд, має нести передбачену законом відповідальність.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13. У травні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ТОВ «К-Автотранс».

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. У касаційній скарзі ТОВ «К-Автотранс», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

17. Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 728/2783/16, від 10 травня 2018 року у справі № 646/9604/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідальність за безпідставну відмову від пільгового перевезення згідно статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» має покладатися на автомобільного перевізника, а не на підприємство, яке реалізує квитки на здійснення регулярних пасажирських перевезень.

19. При цьому судами встановлено, що предметом укладених між ТОВ «К-Автотранспорт» з перевізниками ФОП « ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 договорів про надання автостанційних послуг є, серед іншого, продаж проїзних квитків та квитанцій на перевезення багажу.

20. Таким чином, місцевий суд дійшов правильного висновку, що діяльність автостанцій з продажу квитків підпадає під правове регулювання посередницької діяльності, встановивши, що автостанція не є автомобільним перевізником, а є лише підприємством, яке реалізує квитки на здійснення регулярних пасажирських автомобільних перевезень.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21. Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 08 вересня 2015 року позивач, як пред`явник цього посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

22. Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 16 березня 2021 року Пенсійним фондом України, терміном дії до 28 лютого 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності 3-ої групи, інвалідність армії.

23. ОСОБА_5 15 липня 2021 року та 27 липня 2021 року в касі автостанції ТОВ «К-Автотранс» було придбано квитки по маршруту Бобринець-Кропивницький вартістю 69 грн 30 коп. та 66 грн 00 коп. відповідно (чек № 366467 від 15 липня 2021 року; рейс 1104, перевізник: 149 ПП ОСОБА_2 ; та чек № 286378 від 27 липня 2021 року; рейс 1267; перевізник: 246 ПП ОСОБА_3 ).

24. Відповідно до інформації відділення поліції №3 (м. Бобринець) ГУ НП в Кіровоградській області від 05 серпня 2021 року за вих. № 2950/111-4-2021 за зверненням ОСОБА_1 з приводу відмови продажу пільгового квитка за посвідченням УБД працівниками АС м. Бобринець, що мало місце 15 липня 2021 року, під час спілкування з директором автостанції м. Бобринець ОСОБА_6 , встановлено, що після отримання листа від перевізника ТОВ «К-Автотранс», в якому було роз`яснено щодо продажу пільгових квитків у період дії карантину внаслідок гострої респіраторної хвороби COVID-19 та вказано, що з початкового пункту відправлення рейсу продаж пільгових квитків здійснюється в режимі одне пільгове місце на рейс.

25. За наслідками розгляду Управлінням інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації звернення ОСОБА_1 (вих. № 25-28/1509/0.25 від 05 листопада 2021 року) щодо відмови у продажі пільгового квитка автобусним маршрутом загального користування останньому повідомлено, що договори між управлінням інфраструктури та автомобільними перевізниками, що здійснюють перевезення пасажирів на внутрішньообласних маршрутах, укладені відповідно до чинного законодавства та у вказаних договорах не передбачено обмеження в кількості пільгових місць на перевезення пасажирів, а також відповідно до укладених договорів перевізник зобов`язується здійснювати пільгові перевезення пасажирів відповідно до законодавства. Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надає учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та учасників війни право на безплатний проїзд. Безпідставна відмова від перевезення усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у т. ч. внутрірайонних, внутрі- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка учасників бойових дій, - забороняється. Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Контроль та притягнення до відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту покладено на Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека). Організацію діяльності автостанцій у містах Бобринець та Кропивницький здійснює ТОВ «К-Автотранс», юридична адреса: м. Кропивницький, шосе Олександрійське, 1, яке надає послуги автостанції відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 18 лютого 1997 року № 176. Касири автостанцій продають квитки відповідно до договорів, укладеними між автостанцією та автомобільними перевізниками згідно з пунктом 114 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту» від 18 лютого 1997 року № 176.

26. 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Кіровоградавтотранс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг автостанцією перевізникові № 149 (а. с. 31-33).

27. Також 01 жовтня 2013 року між ТОВ «Кіровоградавтотранс» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг автостанцією перевізникові № 246 (а. с. 36-38).

28. Пунктами 1. 1 вказаних договорів визначено, що власник за завданням перевізника надає йому територію своїх автостанцій (автовокзалів) комплекс обов`язкових послуг, пов`язаних з організацією і здійсненням процесу прийняття та відправлення пасажирів транспортом перевізника, продажем проїзних квитків, диспетчерським управлінням, організацією прибуття і відправлення автобусів, інформуванням водіїв щодо умов дорожнього руху, а також інші послуги відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» і Правил.

29. Власник надає перевізникові послуги з обслуговування перевезень пасажирів автобусами за маршрутом (маршрутами) вказаними в додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договорів).

30. Відповідно до пунктів 2.1.4 вказаних вище договорів про надання послуг автостанцією перевізнику, до обов`язків власника ТОВ «Кіровоградавтотранс» належить здійснювати попередній та поточний продаж квитків на проїзд та на перевезення багажу на автобуси відповідно до затвердженого розкладу руху та таблиць вартості проїзду, наданих перевізником.

31. 07 травня 2021 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до відповідача із заявою, у якій вказував, що у зв`язку з відсутністю фінансування за 2021 рік, просив тимчасово на період карантину не здійснювати продаж більше одного місця для УБД та прирівняних до них осіб на рейс, зокрема маршруту Кропивницький - Бобринець (а. с. 34).

32. 19 квітня 2021 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою, у якій вказував, що враховуючи відсутність державного замовлення та фінансування на відшкодування збитків від перевезення пільгових категорій громадян, а також складний фінансовий стан, спричинений виконанням вимог карантину щодо обмеження кількості перевезення пасажирів, зобов`язався за власний кошт перевозити не більше однієї особи пільгової категорії (учасники бойових дій, інваліди війни, батьки загиблих, тощо) на рейс Кетрисанівка - Кропивницький.

33. 07 травня 2021 року між власником автостанції ТОВ «К-Автотранс» та перевізником ФОП ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору про надання послуг автостанцією перевізникові №149 від 01 жовтня 2013 року, у якій сторони погодили доповнити Розділ 2.

34. Права та обов`язки сторін пунктами 2.3.16, 2.3.17, 2.3.18 та 2.3.19, викладено їх в наступній редакції, зокрема, пункту 2.3.16. перевізник у відповідності до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» здійснює пільгове перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, при наявності замовлення, у якому визначено порядок компенсації понесених витрат перевізнику. Оскільки Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» видатки на пільговий період окремих категорій громадян не передбачені, перевізник доручає власнику здійснювати продаж пільгових квитків на рейси за маршрутами, зокрема Кропивницький-Бобринець, в кількості одного на кожний рейс тільки учасникам бойових дій та особам, що прирівнюються до даної пільгової категорії. Обмеження діє на період встановлення карантину; Пункт 2.3.19. перевізник самостійно несе повну відповідальність за надання чи ненадання пільг.

35. 19 квітня 2021 року між власником автостанції ТОВ «К-Автотранс» та перевізником ФОП ОСОБА_3 було укладено аналогічну, зазначеній вище, додаткову угоду до договору про надання послуг автостанцією перевізникові № 246 від 01 жовтня 2013 року, у якій сторони погодили доповнити Розділ 2. Права та обов`язки сторін пунктами 2.3.16, 2.3.17, 2.3.18 та 2.3.19, виклавши їх в аналогічній, зазначеній вище, редакції.

Позиція Верховного Суду

36. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

37. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

38. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

39. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

41. Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 вказував, що відповідач самостійно, всупереч чинному законодавству, обмежив його в праві пільгового проїзду, що є протиправним.

42. Судами встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 08 вересня 2015 року позивач, як пред`явник цього посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

43. Відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо- та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

44. Відповідно до статті 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгове перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

45. Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документами для регулярних пасажирських перевезень для пасажира є квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).

46. Відповідно до частин першої та другої статті 32 Закону України «Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, із власниками автостанцій визначаються договором.

47. Предметом договору автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, з власниками автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов`язаних з відправленням і прибуттям пасажирів.

48. Згідно з частинами другою та шостою статті 36 Закону України «Про автомобільний транспорт» однією з обов`язкових послуг, що повинні надаватися автостанціями пасажирам, є продаж квитків.

49. Власники автостанцій несуть відповідальність за якість та безпеку послуг, що надаються автостанціями пасажирам та автомобільним перевізникам, технічний та санітарно-гігієнічний стан будівель, споруд, обладнання та території автостанції.

50. Згідно зі статтею 41 Закону України «Про автомобільний транспорт» пасажир зобов`язаний мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення.

51. Відповідно до статті 42 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір перевезення пасажира автобусом на маршруті загального користування укладається між автомобільним перевізником та пасажиром. Цей договір вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, - з моменту посадки в автобус.

52. Пунктом 115 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176 (далі - Правила) визначено, що продаж квитків здійснюється власником автостанції, автомобільним перевізником, водієм чи іншим суб`єктом господарювання, уповноваженим на це автомобільним перевізником чи власником автостанції.

53. Пунктом 130 Правил визначено, що особи, що користуються пільгами з оплати проїзду автобусами міжміського та/або приміського сполучення, звертаються у квиткову касу автостанції для внесення відповідної позначки до касової відомості та отримання квитка на пільговий проїзд.

54. Вищевикладене дає підстави для висновку, що договір перевезення пасажирів, які мають право на безоплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів і виявили бажання скористатися таким правом, може бути укладено усно при придбанні квитка на пільговий проїзд і вважається укладеним з цього моменту. Отже, такий квиток є документом пасажира, що має пільги на проїзд, на підставі якого виконується перевезення такої особи.

55. Як вказувалось вище, позивач відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на безкоштовний проїзд.

56. ОСОБА_1 , маючи намір скористатись своїм правом на пільговий проїзд, пред`явивши відповідне посвідчення, звернувся до відповідача з метою отримання квитка на безоплатний проїзд, тобто в усній формі пропонував укласти договір на перевезення.

57. Разом із тим, працівник ТОВ «К-Автотранс» всупереч положенням статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 130 Правил відмовив ОСОБА_1 в укладенні договору на перевезення, тим самим не виконавши вимоги законодавства про пільговий проїзд, у зв`язку із чим позивач був позбавлений можливості пільгового проїзду.

58. Колегія суддів відхиляє посилання ТОВ «К-Автотранс» на те, що автостанція є повіреною особою перевізників ФОТ ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 , на яку покладено обов`язок лише з продажу квитків на конкретний маршрут і загальну їх кількість, тому товариство не може бути відповідачем у вказаній справі з огляду на наступне.

59. Частиною третьою статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорів не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

60. При цьому Законом України «Про автомобільний транспорт» не встановлено право учасників перевезення відступати від норм, які встановлюють пільги і які передбачають безумовне право суб`єкта на безкоштовний проїзд.

61. Таким чином, оскільки позивач не зміг придбати квиток на пільговий проїзд, тобто укласти договір перевезення з перевізником, саме через неправомірні дії ТОВ «К-Автотранс», тому висновки апеляційного суду щодо наявності підстав для стягнення грошових коштів з ТОВ «К-Автотранс» є правомірними, оскільки неправомірні дії товариства призвели до порушення прав ОСОБА_1 на безкоштовний проїзд.

62. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справ № 380/893/17-ц.

63. З урахуванням встановлених фактичних обставин вказаної справи, колегія суддів відхиляє посилання заявника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 728/2783/16, від 10 травня 2018 року у справі № 646/9604/16-ц, оскільки судове рішення, яке є предметом перегляду касаційним судом у вказаній справі, та судові рішення, на які посилається заявник, ухвалено за різних фактичних обставин.

64. Доводи заявника щодо неврахування апеляційним судом належним чином доводів товариства у відзивах на позовну заяву, апеляційну скаргу відхиляють колегією суддів з огляду на таке. Так, у відзивах товариство зазначало, що ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 подали заяви, у яких повідомляли про обмеження продажу пільгових квитків до одного на рейс, що у свою чергу унеможливило надати безкоштовний квиток позивачу. Разом із тим, товариством не надано доказів під час розгляду справи, що пільгові квитки на рейси, якими користувався позивач, на час його звернення були надані іншій особі, яка згідно з законом має право на пільговий проїзд.

65. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

66. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

67. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «К-Автотранспорт» залишити без задоволення.

2. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 20 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович