Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.11.2018 року у справі №367/246/18

Постанова

Іменем України

28 серпня 2019 року

м. Київ

справа №367/246/18

провадження №61-46301св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І,., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - ОСОБА_3,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Петрович,

третя особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року у складі колегії суддів Волохова Л. А., Матвієнко Ю. О., Лівінського С. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., ОСОБА_4, в якому просила визнати недійсними: договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0581 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, укладений 12 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та договір купівлі продажу садового будинку за цією ж адресою, укладений 12 лютого 2015 року між цими ж сторонами, а також попередні договори від 12 лютого 2015 року та від 30 жовтня 2015 року і договір про внесення змін до попереднього договору від 07 липня 2015 року.

У березні 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила: накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0581 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та садовий будинок за цією ж адресою, з правом проживання в будинку її родини разом з малолітніми дітьми.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову сприятиме подальшому відчуженню спірного майна під час розгляду справи, що може істотно ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а також унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 29 травня 2018 року у складі судді Саранюк Л. П. заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,0581 га з цільовим призначенням для ведення садівництва, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та на садовий будинок за цією ж адресою, з правом проживання в будинку родини ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми - до розгляду справи по суті.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову щодо спірного нерухомого майна може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Постановою апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу суду першої інстанції скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при постановленні ухвали про забезпечення позову суд першої інстанції не здійснив оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності її вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, не з'ясував питання, кому на день постановлення ухвали належить зазначене нерухоме майно та чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Судом першої інстанції не враховано, що статтею 150 ЦПК Українине передбачено такий вид забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно з правом проживання невизначеного кола осіб. При цьому, постановлено судом першої інстанції ухвала про забезпечення позову не містить будь-якого обґрунтування необхідності та доцільності застосування інших заходів забезпечення, ніж передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду щодо нез'ясованості судом першої інстанції питання кому на день постановлення ухвали належить спірне нерухоме майно є безпідставними, оскільки під час забезпечення позову було достовірно відомо, що нерухоме майно відчужене ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4

Апеляційним судом не враховано, що скасування заходів забезпечення позову призведе до порушення житлових прав ОСОБА_1 та її малолітніх дітей.

Заявник вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, відповідає вимогам статті 149 ЦПК України і такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно з правом її проживання з сім'єю у спірному будинку до розгляду справи по суті, прямо передбачено в процесуальному законі, а тому постанова апеляційного суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову підлягає скасуванню.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_4, заперечує проти доводів позивача та просить залишити прийняту апеляційним судом постанову без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшов.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно.

При цьому, вказаною нормою не передбачено такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно з правом проживання невизначеного кола осіб, про застосування якого просила заявник у заяві про забезпечення позову.

Пунктом 10 частини 1 статті 150 ЦПК Українипередбачено, що позов може бути забезпечено іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Разом з тим, суд першої інстанції, застосовуючи обраний позивачем захід забезпечення позову (накладення арешту на спірне нерухоме майно з правом проживання сім'ї позивача у ньому) у постановленій ухвалі не навів будь-якого обґрунтування необхідності та доцільності застосування інших заходів забезпечення, ніж передбачені пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9 частини 1 статті 150 ЦПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості, апеляційний суд, встановив, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням наведених вище критеріїв, а позивачем не доведено підстав, які є необхідними умовами для вжиття заходів забезпечення позову в обраний нею спосіб, у зв'язку з чим суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Посилання у касаційній скарзі на те, що скасування заходів забезпечення позову призведе до порушення житлових прав ОСОБА_1 і її неповнолітніх дітей, не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, обраним позивачем способом та недоведеність існування реальної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту або поновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. М. Фаловська