Постанова

Іменем України

29 червня 2023 року

м. Київ

справа № 208/9810/21

провадження № 61-2303св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Заводський відділ державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

третя особа - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 травня 2022 року у складі судді Івченко Т. П.та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Заводський ВДВС), третя особа - Друга Кам`янська державна нотаріальна контора про звільнення спадкового майна з-під арешту.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є спадкоємицею нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , успадкованої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її рідної бабки ОСОБА_3 .

Зазначала, що вказана квартира 17 грудня 1997 року була отримана у власність шляхом приватизації ОСОБА_4 , який є її дідом, ОСОБА_5 , який є її батьком та безпосередньо ОСОБА_3 , тобто бабкою позивача.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_5 , заповіту за життя не склав, у зв`язку із чим його батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були спадкоємцями першої черги та постійно проживали разом із спадкоємцем, успадкували належну померлому частку в спірній квартирі, збільшивши свої частки до 1/2 на кожного.

Звертала увагу суду, що в документах про право власності на спірне нерухоме майно та її особистих документах є певні розбіжності у перекладі прізвища її батька, як « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 ».

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер її дід ОСОБА_4 , оскільки заповіту за життя ним також складено не було, належна йому частка квартира була успадкована його дружиною, яка постійно проживала з ним на час смерті, тобто її бабкою ОСОБА_3 , яка стала власником всієї квартири АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабка ОСОБА_3 , заповіту також не залишила, 16 січня 2021 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Кам`янського міського нотаріального округу Красношлика В. В. із заявою про прийняття спадщини. Разом із тим, відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру їй видано не було внаслідок перебування 1/3 частини квартири, яка належала померлому ОСОБА_5 під арештом, накладеним постановою державного виконавця ВДВС Заводського РУЮ м. Дніпродзержинська Липенко М. М. від 05 серпня 2004 року в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2427, виданого 16 серпня 2001 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.

Вказала, що відповідний арешт було накладено внаслідок наявної у її батька ОСОБА_5 заборгованості з аліментних платежів на підставі рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 серпня 2001 року по справі № 2-2427.

Зазначила, що державним нотаріусом Другої Кам`янської державної нотаріальної контори Бурдіком С. С. при внесенні до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про арешт 1/3 частини квартири, яка належала ОСОБА_5 , допущено помилки, а саме: неправильно зазначено по батькові боржника, а саме зазначено « ОСОБА_8 », замість правильного « ОСОБА_9 »; підставою накладення арешту замість постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Липенко М. М. від 05 серпня 2004 року вказано ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська № 2-2427 від 16 серпня 2004 року; у реквізитах постановленого Заводським районним судом м. Дніпродзержинська судового рішення у справі № 2-2427 замість рішення вказано ухвала, замість правильної дати винесеного рішення 16 серпня 2001 року, вказано 16 серпня 2004 року.

Добровільно арешт орган державної виконавчої служби не зняв, виконавче провадження у зв`язку зі смертю боржника не закінчив, матеріали виконавчого провадження, в рамках якого накладався відповідний арешт, знищені зі спливом встановленого терміну зберігання, отже державний виконавець позбавлений можливості самостійно зняти арешт. Також вказала, що аліментні зобов`язанні тісно пов`язані з особою кожного із батьків та припиняються зі смертю, дітям (позивачу та її сестрі ОСОБА_10 ), на яких було присуджено аліменти, виповнилося 37 та 29 років відповідно, позивач є єдиним спадкоємцем спірної квартири, яка знаходиться у фактичному користування та володінні позивача.

Позивач просила:

звільнити з-під арешту спадкове майно померлої ОСОБА_3 , а саме 1/3 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , запис про який внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою (реєстраційний номер обтяження:1263221, зареєстровано: 30 серпня 2014 року) на підставі ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська № 2-2427 від 16 серпня 2004 року (постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції м. Дніпродзержинська Липенко М. М. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05 серпня 2004 року).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 травня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Друга Кам`янська державна нотаріальна контора про звільнення спадкового майна з-під арешту відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення, невизнання чи оспорення її прав та інтересів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Проскуріна Д. О., який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 залишено без задоволення, заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 травня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вважаючи, що саме вказаним органом порушуються її права. Але зазначений ОСОБА_1 відповідач не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладений арешт на спірне нерухоме майно. Стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідач залучений не був. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляла.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2 , в якій просила скасувати заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушені норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають правовим висновкам Верховного Суду, а також фактичним обставинам і матеріалам справи, а саме:

суд першої інстанції з незрозумілих мотивів та підстав піддав сумніву правовстановлюючий документ на спірне нерухоме майно - свідоцтво про право власності на житло;

висновок суду першої інстанції про те, що без встановлення факту, що має юридичне значення щодо того, що ОСОБА_11 , ім`я особи на час смерті і ОСОБА_12 , є однією і тією ж особою, зроблений внаслідок надмірного формалізму (правового пуризму) у цій справі;

суд першої інстанції, з метою виконання покладених на нього законом функцій, завдання цивільного судочинства, а також справедливого та об`єктивного вирішення даної справи, не пропонував позивачу подати відповідні докази чи пояснення щодо причин неможливості їх подання до суду. Вказує, що у суду першої інстанції була відсутня об`єктивна неможливість ухвалити законне та обґрунтоване рішення по суті заявлених позовних вимог;

суд першої інстанції залишив поза увагою, що право власності на 1/3 частину квартири, яке належало ОСОБА_13 , після його смерті перейшло у рівних частках у власність ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , а в подальшому до ОСОБА_15 . АДРЕСА_3 правомірно та на законних підставах, в порядку спадкування за законом, набула право приватної власності на всю квартиру, хоча і не оформила (не зареєструвала) набуте право власності у встановленому законом порядку, оскільки була особою похилого віку і вважала, що їй це робити не обов`язково, як спадкоємниці першої черги, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на день відкриття спадщини, та в подальшому по день своєї смерті і не заявляли про свою відмову від спадщини;

суди не врахували висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі № 2/0301/806/11 від 13 липня 2022 року, відповідно до якого застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

твердження суду апеляційної інстанції, що «матеріали справи не містять відомостей щодо відсутності у боржника заборгованості перед стягувачем зі сплати аліментів» є помилковими, оскільки встановлення обставин наявності чи відсутності у боржника за виконавчим документом - ОСОБА_17 , який помер у 2015 році, перед стягувачем заборгованості зі сплати аліментів, виходить за межі предмета доказування у даній справі;

суд апеляційної інстанції, на думку позивача, формально підійшов до перегляду справи, по суті доводи апеляційної скарги не розглянув, повно, об`єктивно і всебічно не з`ясував фактичні обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого помилково залишив в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Позивач також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (за обставин, коли позивач у справі про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем, є одночасно і особою на користь якої ухвалене судове рішення, що виконувалося державним виконавцем, і правонаступником боржника; за обставин тривалості арешту майна боржника понад 15 років після закінчення виконавчого провадження та семи років після смерті боржника; за обставин переходу права власності на арештоване майно в порядку спадкування до інших осіб).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року поновлено ОСОБА_1 строкна касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 208/9810/21, витребувати з суду першої інстанції справу № 208/9810/21.

У квітні 2023 року справа № 208/9810/21 надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 15 жовтня 2020 року у справі № 148/2383/19 та у постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_18 , батьками якої записані (мовою оригіналу): батько - « ОСОБА_19 », мати - « ОСОБА_20 ».

08 травня 2019 року повторно отримано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане Заводським районним у м. Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, за актовим записом № 2586 від 17 серпня 1984 року, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_18 , батьками якої зазначено: батько - ОСОБА_5 , мати ОСОБА_20

23 жовтня 2004 року ОСОБА_18 зареєструвала шлюб із ОСОБА_21 , актовий запис № 677 від 23 жовтня 2004 року, змінила прізвище з ОСОБА_22 на ОСОБА_23 .

17 грудня 1997 року відділом обліку та розподілу житлової площі міськвиконкому видано свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 , як на право спільної власності на ім`я ОСОБА_14 , та членів його сім`ї ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , згідно з розпорядженням (наказом) від 17 грудня 1997 року № 1346-С.

ОСОБА_24 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками якого зареєстровано: батько - ОСОБА_32 ОСОБА_26 , мати ОСОБА_27

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_24 , смерть якого зареєстрована 01 грудня 2015 року Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1317.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , смерть якого зареєстрована Заводським районним у м.Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1228.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , смерть якої зареєстрована Заводським районний у м. Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис № 74.

16 січня 2021 року зареєстрована у спадковому реєстрі спадкова справа № 67068572, номер у нотаріуса 2/2021, приватним нотаріусом Красношлик В. В., спадкодавець - ОСОБА_29 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

30 серпня 2004 року за № 1263221 реєстратором - Другою Кам`янською державною нотаріальною конторою, на підставі ухвали № 2-2427 від 16 серпня 2004 року Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області обтяжено 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 ), власник ОСОБА_30 .

Згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 серпня 2004 року, постанова винесена державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Заводського районного управління юстиції Липенко М. М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2427, виданого 16 серпня 2001 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за яким зі ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання дітей.

Арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1263221, зареєстровано 30 серпня 2004 року на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частина друга статті 51 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача, водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи: суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19)).

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19)).

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21 (провадження № 61-945св22) зазначено, що: «У справі, що переглядається, ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до Центрального ВДВС у м. Черкаси, який не є ні боржником, ні особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно. При цьому ні боржник, ні стягувач, в інтересах якого був накладений арешт на квартиру, як відповідачі не залучені. Клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача позивач не заявляв».

У справі, що переглядається, предметом спору є вимога ОСОБА_1 , яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, про його звільнення з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_5 на користь ОСОБА_20 , при цьому позов пред`явлено лише до державного виконавця. Таким чином обґрунтованим слід визнати висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з пред`явленням їх до неналежного відповідача.

Доводи касаційної скарги щодо не встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, які мають значення для справи та формального підходу суду апеляційної інстанції до перегляду справи, не впливають на правильність вирішення справи, оскільки висновки судів по суті вирішення спору, зокрема, щодо обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог, мають бути зроблені за належного суб`єктного складу учасників справи.

Доводи касаційної скарги про те, що обов`язок ОСОБА_5 зі сплати аліментів на його дочок ОСОБА_31 та ОСОБА_10 припинився у зв`язку з його смертю та досягненням дітьми повноліття, а тому рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська у справі № 2-2427 від 16 серпня 2001 року не може бути подане до примусового виконання і за ним державним (приватним) виконавцем не може бути розпочате виконавче провадження, є необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з частиною третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять відомостей щодо погашення заборгованості ОСОБА_5 за рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська у справі № 2-2427 від 16 серпня 2001 року, під час виконання якого державним виконавцем накладено арешт на 1/3 частину спірної квартири. Борг спадкодавця за аліментами стягується за рахунок активів спадкової маси і не є таким зобов`язанням, яке припиняється як нерозривно пов`язане із особою боржника (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц (провадження № 61-3563св18).

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилалась позивач у касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (за обставин, коли позивач у справі про звільнення майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем, є одночасно і особою на користь якої ухвалене судове рішення, що виконувалося державним виконавцем, і правонаступником боржника; за обставин тривалості арешту майна боржника понад 15 років після закінчення виконавчого провадження та семи років після смерті боржника; за обставин переходу права власності на арештоване майно в порядку спадкування до інших осіб), колегія суддів відхиляє, оскільки у цій справі відмовлено у задоволенні позовних вимог через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

Порушень судом норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи суд касаційної інстанції не встановив. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 03 травня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 грудня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук