Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.09.2020 року у справі №636/5008/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 636/5008/19

провадження № 61-13559св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - квартирно-експлуатаційний відділ міста Харкова,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року у складі судді Оболєнської С. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року у складі колегії суддів Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова (далі - КЕВ міста Харкова), в якому просив визнати за ним право на виключення з числа службових КЕВ міста Харкова квартири АДРЕСА_1 для забезпечення його сім'ї постійним житлом та зобов'язати відповідача подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання про виключення з числа службових КЕВ міста Харкова вказаної квартири.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є військовим льотчиком, перебуває на військовій службі у в/ч А4104 та має календарну вислугу 26 років.

У зв'язку з проходженням військової служби на підставі службового ордера від 23 вересня 2013 року № 015384, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення від 17 вересня 2013 року № 371, йому разом із сім'єю надано право на заняття службового приміщення - двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

З 2013 року він разом зі своєю родиною проживають та зареєстровані за вказаною адресою.

Рішенням житлової комісії в/ч А4104 від 20 вересня 2019 року та наказом командира в/ч А4104 на підставі його заяви надано згоду для зняття статусу "службове" з житлового приміщення АДРЕСА_1.

Звернувшись до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення зазначеної квартири з числа службових, отримав відмову, обґрунтовану відсутністю підстав для розгляду питання виключення житлового приміщення з числа службових.

Посилаючись на те, що така відмова КЕВ м. Харкова суперечить пунктам 3,11,22 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, пункту 10 "Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями" та пункту 6 "Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP", затвердженого постановою Ради Міністрів від 04 лютого 1988 року № 37, просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1, житловою площею 30,16 кв. м.

Зобов'язано квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова подати до Чугуївської міської ради Харківської області клопотання разом із належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1, житловою площею 30,16 кв. м.

Суд першої інстанції виходив із того, що відмова КЕВ м. Харкова щодо виключення квартири з числа службових є необґрунтованою та призводить до порушення прав позивача на житло. Позивач дотримав всі умови, що визначені чинним законодавством, однак внаслідок бездіяльності відповідача він фактично позбавлений можливості реалізувати своє право на житло.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що внаслідок бездіяльності відповідача позивач фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд апеляційної інстанції вважав рішення місцевого суду таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

09 вересня 2020 року КЕВ міста Харкова подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди застосували до спірних правовідносин Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність ще у 2018 році.

Суди не звернули увагу на те, що для реалізації права позивача на забезпечення жилим приміщенням шляхом виключення житла з числа службового не виконано умови першочерговості перебування на квартирному обліку.

Крім того, апеляційний суд у постанові не надав мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного КЕВ м. Харкова.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2020 року поновлено КЕВ міста Харкова строк на касаційне оскарження рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Чугуївського міського суду Харківської області справу № 636/5008/19 за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова про визнання права на виключення квартири з числа службових для забезпечення постійним житлом та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2021 року справу № 636/5008/19 призначено до розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України у в/ч А4104 та має загальну вислугу 26 років.

На підставі службового ордера від 23 вересня 2013 року № 015384, виданого виконавчим комітетом Чугуївської міської ради згідно рішення від 17 вересня 2013 року № 371, йому разом із сім'єю надано право на заняття службового приміщення АДРЕСА_1

З 23 жовтня 2013 року ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_3,2004 року народження, зареєстровані та проживають за вказаною адресою.

20 вересня 2019 року на засіданні житлової комісії військової частини А4104 розглянуто питання щодо надання згоди на зняття статусу "службове" з житлового приміщення АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_1 разом із родиною у складі 3 осіб, та рішенням житлової комісії надано згоду на зняття статусу "службове" з вказаної квартири.

Згідно з наказом командира військової частини А4104 "Про затвердження протоколу житлової комісії військової частини А4104" та відповідно до наказу Міноборони України від 31 липня 2018 року № 380 надано згоду для зняття статусу "службове" з житлового приміщення АДРЕСА_1.

13 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до КЕВ м. Харкова із заявою щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових, однак отримав відмову, обґрунтовану тим, що на виконання усного розпорядження заступника Міністра оборони України матеріали щодо виключення житлових приміщень з числа службових Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України не приймаються.

Згідно з довідкою від 18 грудня 2019 року № 7763 року, виданою КЕВ м. Харкова, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку в Чугуївському гарнізоні у загальній черзі з 28 травня 1998 року за № 79, склад родини 3 особи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Так, підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права та необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19 (пункт 2 частини 2 статті 389 ЦПК України); порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Відповідно до положення частини 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Частиною 1 статті 118 ЖК Української РСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.

Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин 1 , 3 та 4 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Положенням статті 125 ЖК Української РСР передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років, не може бути виселено із службового житла без надання іншого жилого приміщення.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081, а саме пунктом 3 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на сьогодні передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше: 1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого; 2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового; 3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб; 4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

У пункті 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно- експлуатаційного органу.

Пунктом 10 розділу 7 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 року, передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що позивач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі, має календарну вислугу 26 років, перебуває на квартирному обліку у Чугуївському гарнізоні в/ч А4104 з 28 травня 1998 року, тому має право на забезпечення житлом, зокрема право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Суди попередніх інстанцій вірно виходили із того, що КЕВ м. Харкова не надав доказів на підтвердження обґрунтованості відмови у поданні клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд питання про виключення житла з числа службового при наявності відповідного клопотання з цього приводу. Немотивована бездіяльність КЕВ м. Харкова обмежує права позивача на забезпечення житлом, гарантовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а посилання відповідача на необхідність дотримання черговості при вирішенні питання щодо виключення житла з числа службового та забезпечення ним військовослужбовця для постійного проживання колегія суддів вважає необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/10473/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 636/1480/19, від 12 жовтня 2020 року, від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суди помилково послалися у своїх судових рішеннях на Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, яка втратила чинність 16 жовтня 2018 року.

Проте, вказана помилка судів не вплинула на правильність вирішення спору по суті, оскільки чинна Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380, містить фактично аналогічні норми, які стосуються вирішення спірного питання.

Згідно із частиною 4 статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, в решті судові рішення залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій по суті спору не спростовують, на їх законність не впливають.

Аргументи касаційної скарги про необхідність відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 636/1514/19, не заслуговують на увагу, оскільки КЕВ м. Харкова не обґрунтовує належними підставами необхідність такого відступу.

Оцінюючи доводи заявника стосовно того, що апеляційний суд не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу відповідача, Верховний Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від свавіллія; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій змінити, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену Наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, в решті судові рішення залишити без змін

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Харкова задовольнити частково.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року змінити, виключивши з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень посилання на Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737.

У решті рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 25 лютого 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. С. Жданова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко