Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.09.2019 року у справі №739/2159/18

Постанова

Іменем України

29 травня 2020 року

м. Київ

справа № 739/2159/18

провадження № 61-15440 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

треті особи: виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області в особі органу опіки та піклування; сектор соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді служби у справах дітей Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у складі колегії суддів: Харечко Л. К., Лакізи Г. П., Онищенко О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 24 січня 2015 року. У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу вони з ОСОБА_2 проживають окремо, діти проживають разом з батьком ОСОБА_3 .

Зазначав, що ОСОБА_2 зловживає алкоголем, через це він з нею не проживає з 2015 року. Фактично протягом останніх трьох років ОСОБА_2 не зустрічається із дітьми, що в свою чергу свідчить, про її ухилення від виконання батьківських обов`язків та втрати інтересу до виховання дітей. Будь-яких перешкод для здійснення виховання дітей завник не створює.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року у складі судді Смаги С. В. позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання, догляду, утримання дітей, проживає окремо від дітей, школу не відвідує, має борг зі сплати аліментів на користь заявника на утримання дітей, також суд, вирішуючи дану справу, взяв до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та на підставі цього дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 буде відповідати інтересам малолітніх дітей.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 09 квітня 2019 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 , про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на виконавчий комітет Новгород-Сіверської міської ради в особі органу опіки та піклування контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України факт ухилення відповідача від участі у вихованні дітей, що давало б підстави для можливості застосування до неї такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. Суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо синів.

У судовому засіданні Чернігівського апеляційного суду, дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час надання пояснень не виявив негативного ставлення до матері та не навів суду будь-яких відомостей, що підтверджували б доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Зазначене колегією суддів прийнято до уваги, оскільки суд не може не враховувати думку дитини, яка у належний спосіб доведена до судового органу.

Що стосується заборгованості зі сплати аліментах, то як пояснювала в судовому засіданні апеляційного суду відповідач, вона виникла внаслідок того, що позивач періодично наполягає, а потім відмовляється від оформлення нею договору дарування 1/2 частини житлового будинку на користь дітей у рахунок сплати аліментів, як це передбачено Сімейним кодексом України, також вказувала на те, що той факт, що ОСОБА_1 в більшій мірі піклується дітьми, не свідчить про ухилення з її боку від участі у вихованні дітей, оскільки вона просто не має можливості щоденно спілкуватися з дітьми та забирати їх зі школи з причини її проживання в іншому місті, а саме в м. Корюківка Чернігівська обл.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийняв доводи сторін, пояснення і дитини та вважав, що наявні в матеріалах справи докази не є достатніми для того, щоб зробити обґрунтований висновок про ухилення ОСОБА_2 від виховання дітей та не свідчать про свідоме та умисне нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 739/2159/18 із Семенівського районного суду Чернігівської області.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Позивач вважає, що ним було у повному обсязі доведено необхідність та наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо малолітніх дітей у зв`язку із невиконання нею своїх батьківських обов`язків. Відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, не піклується про дітей, не бере участі у їх вихованні та матеріальному забезпеченні, фактично відмовилася від дітей, не проявляє материнської турботи, не піклується про їх фізичний, духовний і моральний розвиток. Така поведінка матері відносно своїх дітей дає підстави для обґрунтованих сумнівів у її спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки і свідчить про ризик неналежного виховання дітей.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 січня 2015 року до 27 лютого 2017 року, що підтверджується копією рішення Новогород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2017 року (а. с. 9-11).

У шлюбі народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з документами які містяться в матеріалах справи, а саме: позашкільного навчального закладу «Новгород- Сіверської комплексної дитячо-юнацької спортивної школи» № 34/21 від 17 грудня 2018 року, Новгород-Сіверської гімназії № 1 ім. Б. Майстренка Новгород-Сіверської міської ради № 237/02-04-09 від 17 грудня 2018 року, Новгород-Сіверської гімназії ім. К. Ушинського № 146 від 17 грудня 2018 року свідчать про те, що мати ОСОБА_2 в освітніх закладах не з`являється (а. с. 20, 22, 23), також ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів на дітей (а. с. 100).

Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 28 грудня 2018 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (а. с. 34, 35).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу, сторони проживають окремо, з позивачем проживають їх діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , що подарований позивачу і відповідачу у рівних частинах матір`ю відповідача, також відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 17 грудня 2018 року підтверджено, що діти забезпечені усім необхідним (а. с. 12).

ОСОБА_2 з 23 березня 2019 року по теперішній час працює у виробничому сільськогосподарському кооперативі ім. Горького в м. Корюківка на посаді обліковця молочно-товарної ферми (а. с. 156).

Рішенням виконавчого комітету Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області від 07 березня 2019 року № 40 (а. с. 74) визначені способи участі відповідача у вихованні дітей та спілкуванні з ними, за умови, що зустрічі відповідатимуть нормам комфорту для дітей відповідного віку, стану здоров`я і жодним чином не вплинуть на їх моральне чи психологічне здоров`я, а саме: один раз на місяць за попередньою домовленістю з батьком дітей; в день народження дітей за попередньою домовленістю з батьком дітей.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи відсутні дані про обставини, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо синів.Як в суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі відповідач зазначав, що бажає спілкуватися зі своїми дітьми та намагається це робити тими засобами, які дозволяють спілкування за обставин, що склалися, оскільки вона проживає і працює в іншому населеному пункті.

Отже, сам факт заперечення відповідачем позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про її інтерес до синів, бажання брати участь у їх вихованні, допомагати їм матеріально, її бажання бути матір`ю.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Встановивши відсутність фактів свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, а також того, що мати дітей проти позбавлення батьківських прав заперечує й бажає приймати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не дослідив обставин справи та не надав оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність оскарженого судового рішення та по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 липня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара