Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.04.2019 року у справі №381/1919/17

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 381/1919/17

провадження № 61-28560св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Сліпченка О. І., Таргоній Д. О.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Червономотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області (далі - Червономотовилівська сільська рада; сільська рада), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,4284 га (0,1784 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд).

Його земельна ділянка межує із земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_2

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року задоволений його та ОСОБА_3 позов, зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити їм перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою, стягнуто майнову шкоду у сумі 3 655 грн і моральну шкоду в розмірі 300 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до нього ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки та відшкодування шкоди відмовлено.

Не зважаючи на це, відповідач продовжує постійно чинити перешкоди у користуванні його ділянкою - самовільно зрубує дерева, паркан, стовпи, знищує культурні рослини, тощо.

Вказані факти зафіксовані у відповідних актах обстеження, підписаних представниками сільської ради.

Ураховуючи наведене, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом заборони доступу і перетинання межі його земельної ділянки та самовільного господарювання на ній.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною йому земельною ділянкою на АДРЕСА_1 площею 0,1784 га шляхом заборони доступу та перетинання межі земельної ділянки і самовільного вчинення будь-яких дій на ній.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд вважав доведеними обставини здійснення відповідачем перешкод у реалізації позивачем права власності та землекористування, що є підставою для усунення таких перешкод.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Апеляційний суд мотивував рішення тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження встановлення межі земельних ділянок сторін. Суд зазначив, що до вирішення спору щодо меж земельних ділянок питання про усунення перешкод у землекористуванні є передчасним.

Короткий зміст доводів касаційної скарги

У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано її з суду першої інстанції.

Справу № 381/1919/17 та матеріали касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник вважає висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову необґрунтованими.

Він є власником вищевказаної земельної ділянки, межі якої визначені, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 23 листопада 1999 року та витягами з Державного земельного кадастру від 18 серпня 2016 року.

Тому посилання суду на відсутність меж земельних ділянок є безпідставними.

Поза увагою суду залишилися обставини здійснення йому перешкод у землекористуванні, встановлені в актах комісійного обстеження, складених представниками територіальної громади.

Апеляційний суд не обґрунтував, на підставі чого він скасував законне та справедливе рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст заперечення

ОСОБА_2 подала заперечення, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а оскаржене рішення залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Обставини справи

Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 загальною площею 0,4284 га, з яких: 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та 0,1784 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю від 23 листопада 1999 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Червономотовилівської сільської ради від 08 вересня 1999 року № 6.

ОСОБА_2 є користувачем земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка межує із земельною ділянкою позивача.

Між сторонами тривалий час існують суперечки щодо користування вищевказаними земельними ділянками.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11 листопада 2005 року задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , стягнуто майнову шкоду у сумі 3 655 грн і моральну шкоду в розмірі 300 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки та відшкодування шкоди відмовлено.

Однак у подальшому відповідач продовжувала здійснювати перешкоди позивачу у користуванні його земельною ділянкою, що підтверджується актами обстеження, складеними представниками територіальної громади.

Зазначені обставини стали підставою для подання даного позову.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 213 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскарженого рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норми права

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктами «г» та «е» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (частина перша статті 103 ЗК України).

Аналіз змісту статті 391 ЦК України свідчить про те, що позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Цієї статтею передбачене право власника вимагати усунення будь-яких порушень такого права і будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Установивши, що відповідач постійно чинить позивачеві перешкоди у вільному користуванні належною йому земельною ділянкою, факт чого підтверджується комісійними актами обстеження, підписаними представниками Червономотовилівської сільської ради, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про необхідність зобов`язання ОСОБА_2 усунути такі перешкоди у спосіб, обраний позивачем.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції вважав позовні вимоги передчасними, оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів встановлення межі земельних ділянок сторін.

Однак із висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Державний акт на право приватної власності на землю від 23 листопада 1999 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 , містить план та опис зовнішніх меж земельної ділянки.

Крім того, межі земельної ділянки ОСОБА_1 визначені також у кадастровому плані земельної ділянки (номер НОМЕР_1 ).

Апеляційний суд на вказані обставини увагу не звернув і не врахував їх, унаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення місцевого суду, зробивши помилковий висновок про відмову у задоволенні позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 212-214, 309, 316 ЦПК України (в редакції, чинній на час перегляду справи в апеляційному порядку) не навів жодних мотивів скасування міськрайонного суду та відхилення наданих позивачем доказів на підтвердження його позовних вимог, зокрема, комісійних актів обстеження земельної ділянки.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 768 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 413, 416, 417 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 13 вересня 2017 року скасувати.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 липня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель В. М. Коротун В. І. Крат