Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.02.2021 року у справі №737/275/20

Постанова

Іменем України

17 березня 2021 року

м. Київ

справа № 737/275/20

провадження № 61-1491св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2021 року у складі судді Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про виселення із житлового приміщення.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору дарування від 02 березня 2020 року ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1.

Проте у даному будинку без достатніх правових підстав проживає

ОСОБА_2, яка самовільно його зайняла, при цьому вона не є власником будинку або членом сім'ї колишнього власника будинку.

Позивач зазначала, що відповідач за вказаною адресою не зареєстрована, змінила замок на вхідних дверях та не впускає її до будинку.

Ураховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просила суд виселити

ОСОБА_2 з будинку АДРЕСА_1.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області

(у складі судді Лібстер А. С. ) від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку

АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки договір купівлі-продажу між відповідачем та колишнім власником житлового будинку не укладено, отже, до ОСОБА_2 не перейшло право власності на нього, тому ОСОБА_1, як власник будинку, має право на звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення відповідача, яка проживає у будинку без достатніх правових підстав.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана на заочне рішення без додержання порядку перегляду заочного рішення, передбаченого розділом ІІІ глави 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У касаційній скарзі, поданій 26 січня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження ухвали Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2021 року, заявник посилається на пункт 3 частини 1 статті 389 ЦПК України та зазначає, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки заявником подавалась заява про перегляд заочного рішення, яку ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2020 року залишено без задоволення. Проте, на вказані обставини апеляційний суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про недотримання порядку перегляду заочного рішення.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу.

У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 21 листопада 2016 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належав житловий будинок АДРЕСА_1.

Згідно з договором дарування житлового будинку, посвідченого 02 березня

2020 року приватним нотаріусом Куликівського районного нотаріального округу Пономаренком Є. П., ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняла в дар житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки Куликівської селищної ради Куликівського району Чернігівської області від 14 квітня 2020 року ОСОБА_2 з 01 квітня 1997 року зареєстрована у будинку АДРЕСА_2.

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 про виселення із жилого приміщення.

Заочним рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області

від 03 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Виселено ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

06 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року (а. с. 1-3, окремі матеріали).

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області

від 24 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року залишено без задоволення (а. с. 33-37, окремі матеріали).

29 грудня 2020 року ОСОБА_2 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року повернуто особі, яка її подала.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частини 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частинами 1 , 2 , 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду.

Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Частиною 1 статті 284 ЦПК України визначено, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно до частин 3 , 4 статті 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення

і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частин 3 , 4 статті 287 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями цивільного процесуального законодавства визначено спеціальний порядок апеляційного оскарження заочного рішення, якого заявником не дотримано, оскільки вона до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення не зверталась.

Разом з тим, до матеріалів справи додані окремі матеріали, в яких міститься заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року та ухвала Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2020 року про залишення без задоволення заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив із недоведеності при подачі заяви про перегляд заочного рішення суду обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що не погоджуючись із заочним рішенням Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року ОСОБА_2 06 жовтня 2020 року звернулася до суду першої інстанції про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Куликівського районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Куликівського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2020 року залишено без задоволення.

Таким чином суд першої інстанції у відповідності до вимог статей 284, 287 ЦПК України розглянув заяву відповідача про перегляд заочного рішення, залишивши її без задоволення, про що зазначив у своїй ухвалі від 24 листопада 2020 року, роз'яснивши при цьому ОСОБА_2 порядок оскарження заочного рішення в загальному порядку.

Користуючись своїми процесуальними правами, ОСОБА_2 із дотриманням спеціального порядку оскарження заочного рішення, звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою.

Проте апеляційний суд залишив поза увагою наявність окремих матеріалів щодо подання та розгляду заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, не дослідив такі матеріали та не перевірив наявність ухвали суду першої інстанції про залишення вказаної заяви про перегляд заочного рішення без задоволення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Конституційне право сторін у справі на захист порушених прав, свобод та інтересів має бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За викладених обставин, ухвала Чернігівського апеляційного суду

від 11 січня 2021 року підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 11 січня 2021 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук