Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 07.02.2019 року у справі №610/623/18
Постанова
Іменем України
29 січня 2020 року
м. Київ
справа № 610/623/168
провадження № 61-2193св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Лозівська місцева прокуратура Харківської області,
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сількогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна Нова»,
третя особа - Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Балаклійської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року Лозівська місцева прокуратура Харківської області звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області,
ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю « Агрофірма Україна Нова» (далі - СТОВ «Агрофірма «Україна Нова»), третя особа - Відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців Балаклійської районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення землі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 15 червня
2018 року позов Лозівської місцевої прокуратури Харківської області залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю вимог прокурора про те, що приймаючи наказ від 30 грудня 2013 року №ХА/6320282040:05:000/00000731 про передачу ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 166,8 га, кадастровий номер 6320280400:05:000:0214, розташованої за межами населеного пункту на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, у порушення статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство», не перевірило відомості, викладені у заяві відповідача про надання йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства, зокрема дійсність його волевиявлення щодо створення фермерського господарства та спроможність виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку, ураховуючи відсутність наданих ним відомостей про наявність трудових та матеріальних ресурсів для ведення фермерського господарства. Формальний підхід при вирішенні заяви
ОСОБА_1 створив передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного пільгового порядку одержання відповідачем у користування земель державної власності без мети їх обробітку, що свідчить про обгрунтованість заявленого позову. Разом з тим, звернувшись до суду із зазначеним позовом у березні
2018 року, прокурор пропустив строк звернення за захистом порушеного права, про застосування якого подали заяву відповідачі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Харківської області задоволено частково, рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 15 червня 2018 року скасовано, провадження у справі за позовом Лозівської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , СТОВ «Агрофірма «Україна Нова», третя особа - відділ з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців Балаклійської районної державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки, скасування їх державної реєстрації та повернення землі закрито.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юрисдикція господарських судів поширюється на спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для його державної реєстрації. 05 травня 2014 року ОСОБА_1 , за попередньою згодою Головного управління Держземагентства у Харківській області,уклав зСТОВ «Агрофірма «Україна Нова» договір суборенди спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а тому спір за своїм суб`єктним складом та характером правовідносин виник між юридичними особами та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника прокурора Харківської області, у якій заявник просивпостанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, ураховуючи, що стороною оспорюваних правочинів виступає ОСОБА_1 як фізична особа, якій було передано земельну ділянку для ведення фермерського господарства, який не створив власного фермерського господарства, а передав її СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» за договором суборенди від 05 травня
2014 року. Укладення зазначеного правочину із суб`єктом господарювання не спростовує того, що його стороною є фізична особа ОСОБА_1 , оскільки визнання судом недійсними оспорюваних правочинів призведе до виникнення у СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» зобов`язання повернути спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , а тому зазначений спір стосується правовідносин між органом державної влади та фізичною особою, яка у порядку реалізації своєї цивільної дієздатності у момент видачі оспорюваних наказів Головного управління Держземагентства у Харківській області та договорів оренди і суборенди земельної ділянки, набула цивільних прав та обов`язків як фізична особа, що відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у квітні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області зазначило, що апеляційний суд повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов обгрунтованого висновку, що спірні правовідносини, що виникли між відповідачами пов`язані із одержанням земельної ділянки в оренду фізичною особою та її подальше використання юридичною особою СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» у своїх діяльності, а тому такий спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року справу повернуто на розгляд колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Фактичні обставин справи, встановлені судами
26 грудня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 166,8 га, що розташована за межами населених пунктів на території Асіївської сільської ради Балаклійського району Харківської області. До заяви були додані: копії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудової книжки, диплому про вищу освіту, графічні матеріали земельної ділянки та проект договору оренди землі.
Згідно з дипломом серія НОМЕР_1 , виданим 19 червня 1975 року,
ОСОБА_1 у 1975 році закінчив Харківський сільськогосподарський інститут В. В. Докучаєва за спеціальністю «землеустрій».
Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області
від 30 грудня 2013 року № ХА/6320282040:05:000/00000731 «Про передачу в оренду земельної ділянки» ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку площею 166,8 га (кадастровий номер 6320282040:05:000:0214) для ведення фермерського господарства, розташовану за межами села Асіївка Балаклійського району Харківської області, строком на 49 років.
Пунктом 3.3. наказу визначено, що земельна ділянка підлягає використанню за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статті 96, 103 Земельного кодексу України, Закону України «Про фермерське господарство» та інших нормативно-правових актів.
24 березня 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки.
29 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання згоди на передачу зазначеної земельної ділянки у суборенду СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» терміном на 10 років.
Згідно з повідомленням від 29 травня 2014 року № 19-20-14-6622/0/9-14, Головне управління Держземагентства у Харківській області, як орендодавець земельної ділянки, надало згоду на її передачу СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» терміном на 10 років на умовах, визначених договором оренди землі
від 24 березня 2014 року з дотриманням вимог Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України.
05 травня 2014 року між ОСОБА_1 та СТОВ «Агрофірма «Україна Нова» укладений договір суборенди земельної ділянки площею 166,8 га, кадастровий номер 6320282040:05:000:0214 для ведення фермерського господарства, розташовану за межами села Асіївка Балаклійського району Харківської області, строком на 10 років.
Позиція Верховного суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.
Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Частинами другою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.
Відтак розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів відбувається залежно від їхнього предмета та суб`єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, земельні спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, розглядаються господарськими судами, а інші - за правилами цивільного судочинства.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом до фізичної особи - ОСОБА_1 , посилаючись на те, що надання йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства здійснено з порушенням вимог земельного законодавства, відповідачем не виконано вимог закону щодо реєстрації такого господарства та умови, які були підставою для надання йому в оренду землі.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом.
Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради (частина перша статті 5, частина перша статті 7 Закону України «Про фермерське господарство»).
Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).
Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з одержанням ним державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.
За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.
Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верхового Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження
№ 14-5цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).
Тобто, якщо на момент відкриття провадження у справі щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, фермерське господарство вже було зареєстрованим, то така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Якщо ж на час відкриття провадження у справі щодо такого спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстровано, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду
у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження
№ 14-262цс18) та від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19).
ОСОБА_1. не надав доказів на підтвердження реєстрації юридичної особи - фермерського господарства, а тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що зазначений спір підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2018 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко