Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.07.2020 року у справі №937/8666/19

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 937/8666/19

провадження № 61-15156св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25 лютого 2020 року у складі судді Урупи І. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Мелітопольський МВ ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позову посилалася на таке. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року у справі № 320/13248/14-ц за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради, про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням позов задоволено частково. Усунено перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 без надання їй іншого житлового приміщення. На виконання зазначеного рішення виданий виконавчий лист №320/13248/14-ц. Виконання виконавчого листа у цій справі не може бути вчинено у зв'язку з тим, що рішення суду від 17 листопада 2016 року у справі № 320/13248/16-ц ухвалено із суттєвими порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому не може бути використано як підстава для визнання права власності ОСОБА_2 на квартиру, що залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Також відсутні підстави для виселення її з квартири.

З урахуванням наведеного просила визнати виконавчий лист № 320/13248/14 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що звернення до суду з вимогами про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню у порядку позовного провадження із вимогами до державної виконавчої служби чинним процесуальним законодавством не передбачено. Позивачка обрала спосіб захисту, що не відповідає процесуальному законодавству.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що 13 вересня 2019 року вона повідомила відповідача про те, що рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року вона фактично виконала, оскільки не проживає у спірній квартири та знята з реєстрації, а зазначене рішення переглядається судом у зв'язку з нововиявленими обставинами. На підтвердження виконання рішення суду від 17 листопада 2016 року надала відповідачу відповідні докази. Проте відповідач зазначеного не врахував та продовжував вчиняти виконавчі дії. Суди попередніх інстанцій не врахували, що рішення суду виконане, а тому наявні підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції не надіслав їй ухвалу про відкриття провадження у справі та про залучення до участі у справі третьої особи ОСОБА_2 та розглянув справу за її відсутності. Апеляційний суд, встановивши, що справа не підлягала розгляду в порядку позовного провадження мав скасувати рішення суду першої інстанції, проте у порушення норм процесуального права залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення оскаржуються з підстав розгляду справи за відсутності позивачки, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання, прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, недослідження зібраних у справі доказів, встановлення обставин, що мають значення, на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 на підставі пункту 4 частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пунктів 5, 8 частини 1 , пунктів 1, 4 частини 3 статті 411 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 14 лютого 2013 року у справі № 2-361/12 за позовом ОСОБА_2 до Мелітопольської міської ради про визнання права власності на спадкове майно позов задоволено, за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_2 зареєстрував право власності на зазначену квартиру на підставі рішення суду від 14 лютого 2013 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру права на нерухоме майно про реєстрацію прав власності.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 17 листопада 2016 року у справі № 320/13248/14 за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, які діяли в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - орган опіки та піклування виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, про вселення та усунення у користуванні жилим приміщенням, позов задоволено частково, ОСОБА_2 разом з батьками вселено у квартиру АДРЕСА_1, усунуті перешкоди у користуванні власником квартири шляхом виселення ОСОБА_1, як такої, що безпідставно проживає на житловій площі без надання їй іншого жилого приміщення. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди у володінні, користуванні і розпорядженні власністю, звільнити квартиру від усіх речей, що їй належать, передати квартиру та ключі від неї законному представнику власника.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року зазначене рішення суду залишено без змін.

Постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС від 02 березня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 320/13248/14-ц, виданого 21 лютого 2017 року, про усунення перешкод у користуванні власником квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1, як такої, що безпідставно проживає на жилій площі, без надання іншого житлового приміщення.

Постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС від 29 березня 2017 року відкладено проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 320/13248/14-ц у зв'язку з поданням боржником касаційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року залишено без змін.

Виконання рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 01 лютого 2017 року поновлено.

Постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС від 29 серпня 2019 року поновлено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 320/13248/14-ц, виданого 21 лютого 2017 року про усунення перешкод у користуванні власником спірної квартири шляхом виселення ОСОБА_1, як такої, що безпідставно проживає на жилій площі, без надання іншого житлового приміщення.

Постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС від 19 вересня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 320/13248/14-ц закінчено у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Згідно з довідкою відділу реєстрації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 знято з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1.

У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилами цивільного судочинства, зокрема, в позовному (загальному або спрощеному) провадженні судом розглядаються спори, що виникли в сфері матеріальних (цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових) правовідносин.

Позов - це вимога особи (позивача чи іншої уповноваженої особи) до іншої особи (відповідача), що ґрунтується на спірних правовідносинах між ними про захист своїх або чужих порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішення суду від 17 листопада 2016 року вона виконала.

Водночас процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень та судовий контроль за їх виконанням відбувається у порядку та в спосіб перебачений розділом VI "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)" та розділом VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України.

Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, боржник, який добровільно виконав рішення суду, може звернутися до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Учасниками такої справи мають бути заявник (боржник) та стягувач.

ОСОБА_1 зазначеного не врахувала та помилково пред'явила вимоги до Мелітопольського МВ ДВС у порядку позовного провадження.

Верховний Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції розглянув справу за її відсутності, оскільки суд, встановивши відсутність підстав для виклику сторін в судове засідання, призначив справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження. Крім того, позивачка скористалася правом на апеляційне оскарження судового рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 8 частини 1 статті 411 ЦПК України, зазначаючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яким порушено її права та інтереси, не залучивши її до участі у справі.

Такі доводи є безпідставними, оскільки позивачка неправильно тлумачить зазначену норму процесуального права. Розгляд судом першої інстанції справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не свідчить про ухвалення рішення про права, свободи, інтереси ОСОБА_1, як особи, яка не була залучена до участі у справі.

Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили наявних у матеріалах справи доказів, встановили обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів, оскільки суди відмовили у задоволенні позову у зв'язку з обранням позивачкою неправильного способу звернення до суду, а не у зв'язку з недоведенням позову.

Крім того, суди встановили, що постановою державного виконавця Мелітопольського МВ ДВС від 19 вересня 2019 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 320/13248/14-ц закінчено у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі.

Водночас визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, є самостійними підставами для закінчення виконавчого провадження і їх одночасне застосування є неможливе. Закінчення виконавчого провадження з підстави фактичного виконання рішення згідно з виконавчим документом унеможливлює закінчення виконавчого провадження з підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 лютого 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Яремко

А. С. Олійник

С. О. Погрібний