Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.01.2019 року у справі №296/8131/17

Постанова

Іменем України

24 жовтня 2019 року

м. Київ

справа № 296/8131/17

провадження № 61-45764св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати

Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - військова частина 1495 (Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини 1495 (Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби) на рішення Корольовського районного суду

м. Житомира від 17 квітня 2018 року, ухвалене у складі судді Драча Ю. І., та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Миніч Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини 1495 (Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби) (далі - військова частина 1495) про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 жовтня 2017 року відповідно до наказу № 246-ОС його було звільнено за появу 04 жовтня 2017 року на роботі в нетверезому стані. Із вказаного наказу йому стало відомо, що підставою звільнення був наказ № 1331-АГ від 06 жовтня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".

Позивач вважав своє звільнення неправомірним та безпідставним, оскільки висновком обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544 від 04 жовтня 2017 року підтверджено, що він перебував у тверезому стані.

За таких обставин позивач просив скасувати наказ № 1331-АГ від 06 жовтня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", як безпідставний; скасувати наказ № 246-ОС від 10 жовтня 2017 року про звільнення та поновити його на посаді інженера з охорони праці відділу персоналу з часу звільнення; стягнути з військової частини 1495 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня

2018 року позов задоволено.

Скасовано наказ начальника Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби № 1331-АГ

від 06 жовтня 2017 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1"

Скасовано наказ начальника Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби № 246-ОС

від 10 жовтня 2017 про звільнення ОСОБА_1

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера з охорони праці відділу персоналу військової частини 1495 з 10 жовтня 2017 року.

Стягнуто з військової частини 1495 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 36 689,17 грн.

Рішення в частині стягнення коштів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 04 жовтня 2017 року перебував тверезим на робочому місці, тому його звільнення відбулось з порушенням вимог законодавства та він, згідно зі статтею 235 КЗпП України, підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня

2018 року апеляційну скаргу військової частини 1495 відхилено, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня

2018 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову, зазначивши про їх відповідність встановленим судом обставинам та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Апеляційний суд також виходив з того, що висновок обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544 від 04 жовтня 2017 року, є належним, допустимим та достатнім доказом тверезого стану ОСОБА_1 Даний висновок складений медичною установою 04 жовтня 2017 року

о 17 год. 40 хв. через короткий проміжок часу після складання актів роботодавцем (16 год 07 хв і 16 год 15 хв) та відповідачем не спростований.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі військова частина 1495, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21 червня 2019 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду, у зв'язку із обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Пророка В. В., справу № 296/8131/17 передано судді-доповідачеві Шиповичу В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали з Корольовського районного суду м.

Житомира.

У серпні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій складених працівниками військової частини 1495 актів про перебування інженера з охорони праці відділу персоналу ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані та про відмову останнього від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.

Заявник вважав, що судами безпідставно взято до уваги письмові пояснення позивача та наданий ним висновок обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544 від 04 жовтня 2017 року, який не міг бути прийнятий судами, оскільки складений за відсутності представників роботодавця.

При цьому, судами безпідставно не з'ясовано причин, чому ОСОБА_1 намагався покинути адміністративне приміщення військової частини

04 жовтня 2017 року.

Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 вважав, що подана військовою частиною 1495 касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржені судові рішення ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства. Судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права, при розгляді справи не було допущено порушення норм процесуального права.

Просив врахувати, щовисновок обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544 від 04 жовтня 2017 року не скасований та не спростований відповідачем під час судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 04 жовтня 2017 року комісією в складі помічника начальника загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_2, заступника начальника штабу - начальника відділу прикордонного контролю підполковника ОСОБА_7 та інших о 16 год. 07 хв. складено акт про перебування інженера з охорони праці відділу персоналу ОСОБА_1 на роботі в нетверезому стані та про відмову останнього від проходження медичного обстеження на стан алкогольного сп'яніння.

Цього ж дня комісією в складі помічника начальника загону з правової

роботи - начальника групи правового забезпечення підполковника юстиції ОСОБА_2, заступника начальника штабу-начальника відділу прикордонного контролю підполковника ОСОБА_7, заступника начальника

штабу - начальника відділу управління службою підполковника ОСОБА_3 та інших о 16 год. 15 хв. складено акт про відмову інженера з охорони праці відділу персоналу ОСОБА_1 в ознайомленні з актом про виявлення його 04 жовтня 2017 року о 16 год. 07 хв. на роботі в нетверезому стані.

Суди встановили, що в своїх письмових поясненнях від 04 жовтня

2017 року начальник групи по роботі з персоналом ОСОБА_4 зазначила, що 04 жовтня 2017 року о 14 год. 30 хв. в телефонному режимі отримала інформацію від полковника ОСОБА_5 про те, що інженер з охорони праці відділу персоналу працівник ОСОБА_1 був помічений начальником ВБ по Житомирському прикордонному загону за вживанням спиртних напоїв в магазині.

Із письмових пояснень ОСОБА_1 від 05 жовтня 2017 року суди встановили, що 04 жовтня 2017 року близько 14 год. 30 хв. знаходився в магазині біля військової частини і купив води, щоб запити ліки, у зв'язку з тим, що має проблеми зі здоров'ям. Вийшовши з магазину прийняв ліки та повернувся на своє робоче місце.

В письмових поясненнях від 06 жовтня 2017 року начальник комендантської групи ВОДД штабу ОСОБА_6 зазначив, що перебуваючи на службі в складі добового наряду "Черговий штабу" отримав команду від чергового частини стежити та контролювати переміщення працівника ОСОБА_1, оскільки останній перебував у стані алкогольного сп'яніння. Приблизно

о 15 годині 04 жовтня 2017 року він помітив, що ОСОБА_1 хотів самовільно покинути робоче місце і поїхати додому. При цьому, ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння.

Наказом № 1331-АГ від 06 жовтня 2017 року інженера з охорони праці відділу персоналу ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення за порушення трудової дисципліни, що виявилося у появі 04 жовтня 2017 року на роботі в нетверезому стані.

Наказом № 246-ОС від 10 жовтня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено у зв'язку з появою 04 жовтня 2017 року на роботі в нетверезому стані, згідно пунктом 7 частини 1 статті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України

(далі - КЗпП України).

Із висновку обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544 від 04 жовтня 2017 року складеного о 17 год. 40 хв щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, за результатами огляду, проведеного за заявою ОСОБА_1, судами встановлено, що останній був тверезий.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частина 3 статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин 1 -2 , 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.

Верховний Суд України у пункті 25 постанови Пленуму від 06 листопада

1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, надавши оцінку поданим сторонами доказам відповідно до статті 212 ЦПК України

2004 року, з урахуванням встановлених обставин, дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування позивача 04 жовтня 2017 року на роботі в нетверезому стані, що обґрунтовано вважав підставою для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про безпідставне надання переваги висновку обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради № 544

від 04 жовтня 2017 року неврахування інших доказів, поданих відповідачем на підтвердження факту знаходження позивача на роботі у стані алкогольного сп'яніння є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 1.7 наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 08 вересня 1988 року № 694 "Про заходи з подальшого вдосконалення медичного освідування для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння" та пункту 2 Тимчасової інструкції про порядок медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння, затвердженої Міністерством охорони здоров'я СРСР від 01 вересня 1988 року № 06-14/33-14, медичний огляд для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп'яніння проводиться в спеціалізованих кабінетах наркологічних диспансерів (відділень) лікарями психіатрами-наркологами або в лікувально-профілактичних установах лікарями психіатрами-наркологами і лікарями інших спеціальностей, що пройшли підготовку.

Таким чином, проведення медогляду позивача лікарем обласного наркологічного диспансеру Житомирської обласної ради відповідає вимогам щодо проведення таких медоглядів.

При цьому, акти, складені працівниками роботодавця щодо знаходження позивача в стані алкогольного сп'яніння, висновок обласного наркологічного диспансеру не спростовують.

Посилання заявника про те, що медичний висновок складений за відсутності представників роботодавця і неврахування причин того, що ОСОБА_1 намагався покинути адміністративне приміщення військової частини

04 жовтня 2017 року, є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz
Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення спору, зводяться до необхідності переоцінки доказів, вирішення питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що відповідно до

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанції, оскільки суди, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу військової частини 1495 (Житомирський прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби) залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня

2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта