Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.09.2022 року у справі №679/87/21

Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 679/87/21

провадження № 61-20637св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника' Д. Д.,

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року, ухвалене у складі судді Гавриленко О. М., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» мотивувало тим, що 27 листопада 2018 року АТ КБ «ПриватБанк» та відповідач уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який згодом було збільшено до 22 000,00 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, і Тарифами Банку складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

У зв`язку із неналежним виконанням умов договору ОСОБА_1 , станом на 11 листопада 2020 року загальна сума заборгованості зі сплати кредиту склала 18 964,40 грн, із яких: 15 987,96 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 987,96 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 2 976,44 грн - заборгованість за простроченими процентами.

АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27 листопада 2018 року б/н у розмірі 18 964,40 грн та судовий збір у розмірі 2 102 грн.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про скасування транзакції щодо переказу коштів та стягнення моральної шкоди.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що між нею та банком 27 листопада 2018 року укладено кредитний договір. АТ КБ «ПриватБанк» видало картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , термін дії до липня 2023 року, яку було надано додатково при оформленні зарплатної картки.

ОСОБА_1 вказувала, що 28 листопада 2019 року близько 10:00 год на її мобільний телефон зателефонувала жінка, яка представилась працівником банку та запропонувала їй збільшити кредитний ліміт на вищевказаній картці, на що ОСОБА_1 категорично відмовилась та припинила розмову. Відразу, після вказаної розмови, ОСОБА_1 звернулася у відділення банку з метою пересвідчитись, що жодних кредитних коштів банк за власною ініціативою не нарахував. Працівнику банку вона повідомила про розмову з невідомою особою та попросила, щоб у подальшому банк не пропонував їй жодних кредитних коштів, однак в той же час працівник банку повідомила їй, що кредитний ліміт на картці уже збільшено з 6 000 грн до 22 000 грн, а з карти вже використано кредитні кошти. У присутності ОСОБА_1 працівник банку почала блокувати картку та здійснювати дії по поверненню коштів. Однак, під час банківських операцій з банківського рахунку за картою було знято комісійні кошти у сумі 840 грн та оформлено оплату частинами, чим було завдано ОСОБА_1 майнової шкоди ще на 12 580 гривень, всього на загальну суму 13 420 грн.

ОСОБА_1 зазначала, що ці банківські операції здійснювалися невідомою особою, а зі слів працівника банку взагалі здійснювалися у східній області України, де ОСОБА_1 фізично не могла бути на той момент. Позивач за зустрічним позовом зазначала, що вона третім особам доступ до її картки не надавала, конфіденційну інформацію щодо даних картки не розголошувала.

При цьому позивач вказувала, що того ж дня вона звернулася до Нетішинського відділу поліції Славуцького відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області з приводу вчинення щодо неї шахрайських дій, про що були внесені відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення, в якому її визнано потерпілою.

Банку, як володільцю інформації, що містить банківську таємницю, було достовірно відомо місце зняття грошових коштів з картки, однак письмові заяви ОСОБА_1 щодо надання інформації, запит адвоката банк залишив без відповіді, а доступу до цієї картки за допомогою додатку «Приват24» позивачка не має. На цей час належного службового розслідування за заявою ОСОБА_1 по факту неправомірного списання кредитних грошових коштів з картки банком не проведено.

З огляду на те, що банк з 28 листопада 2019 року ігнорує усі звернення ОСОБА_1 щодо ситуації, яка склалась, остання постійно переживає значні моральні страждання через необхідність відстоювати та захищати своє чесне ім`я, як у правоохоронних органах, так і в судовій інстанції, витрачаючи на це сили та грошові кошти. Також у неї погіршився з огляду на такі події стан здоров`я, у зв`язку з чим вона була змушена звернутись за медичною допомогою. Погіршення стану здоров`я призвели до порушення її нормальних життєвих зв`язків.

ОСОБА_1 у зустрічному позові просила скасувати її заборгованість за банківською карткою № НОМЕР_1 «Універсальна», отриманою в АТ КБ «ПриватБанк» за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення операції (трансакції) 28 листопада 2019 року; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь моральну шкоду у розмірі 15 000 грн та судові витрати.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05 квітня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду за позовом АТ КБ «ПриватБанк».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано заборгованість ОСОБА_1 за банківською карткою № НОМЕР_1 «Універсальна», отриманою в АТ КБ «ПриватБанк» за користуванням використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення операції (трансакції) 28 листопада 2019 року.

У задоволенні позову ОСОБА_1 у частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн та витрат у виді судового збору - 908,00 грн, а всього - 7 908, 00 грн.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову банку та частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Вказав, що на підтвердження доводів АТ КБ «ПриватБанк» судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_1 складала чи надавала будь-які платіжні доручення чи скеровувала їх банку чи третім особам, ні у паперовому, ні у електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», та будь-якої іншої клієнтської системи банку. Натомість, хоча ОСОБА_1 і користувався грошовими коштами на банківській картці, але пін-коду та іншої особової та конфіденційної банківської інформації стосовно зазначених платіжних карток нікому не передавала.

Суд дійшов висновку про те, що банком не доведено факт невиконання відповідачем своїх обов`язків за кредитним договором від 27 листопада 2018 року б/н, тому заявлені АТ КБ «ПриватБанк» позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальній сумі 18 964,40 грн задоволенню не підлягають. Натомість задоволенню підлягає вимога ОСОБА_1 про скасування її заборгованості за банківською карткою № НОМЕР_1 «Універсальна», отриманою в АТ КБ «ПриватБанк» за користуванням використаним кредитним лімітом (з урахуванням відсотків, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення операції (трансакції) 28 листопада 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної вимоги про стягнення моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції вказав, що надані суду письмові докази (виписка з медичної карти амбулаторного хворого) не свідчать про те, що погіршення здоров`я ОСОБА_1 знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з подіями, які відбулись 28 листопада 2019 року з приводу несанкціонованого списання з її картки грошових коштів.

Визначаючи розмір суми, що підлягала сплаті у порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд першої інстанції виходив із встановленого у договорі розміру таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». При цьому суд взяв до уваги відсутність заперечень АТ КБ «ПриватБанк» з приводу розміру правничої допомоги, яку ОСОБА_1 просить стягнути на її користь, подані докази на підтвердження адвокатських послуг та враховував те, що ці судові витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, сума судових витрат, заявлена до відшкодування, не перевищує суму, заявлену у попередньому (орієнтовному) розрахунку, а відповідає їй.

З урахуванням викладеного, суд вважав, що з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу (1/2 частина від 14 000,00 грн).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року у частині задоволення зустрічних позовних вимог та у частині відмови у задоволенні позовних вимог банку. Крім того, в касаційній скарзі заявник просив зменшити судові витрати на правову допомогу.

Рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову позивач за зустрічним позовом не оскаржила, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічного позову про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у касаційному порядку не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

22 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року.

У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

01 вересня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно засотували норми матеріального права та надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до помилкових висновків.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18).

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, заявник вказує, що згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, положенням Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», клієнт зобов`язаний вживати заходів щодо запобігання втрат (викрадення) карток, персональний ідентифікаційний номер тощо; клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться у підрозділах банку, через пристрої самообслуговування, систему Приват 24, MobileBanking з використанням переплачених Умовами засобів його ідентифікації і аутентифікації. При цьому банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки клієнта, карту, контрольну інформацію клієнта, відправленому у sms-повідомленні, пін-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват24 тощо, стане відомо іншим особам внаслідок несумлінного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та/або прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Посилаючись на те, що кожна трансакція у Приват24 забезпечена захистом від шахрайських дій, заявник вказує, що відповідач не довела, що кошти переведені без її волевиявлення не за її власним розпорядженням. Наявність кримінального провадження не може свідчити про вчинення злочину відносно відповідача до винесення вироку, яким такі обставини можуть бути встановлені та не може бути підставою для звільнення його від обов`язку неналежного виконання зобов`язань. Єдиним власником карткового рахунку є ОСОБА_1 . Кошти були переведені розпорядженням ОСОБА_1 , отже і відповідальність за переведення коштів несе відповідач.

У зв`язку з відсутністю доказів, що спірну операцію виконав не особисто відповідач, а треті особи, заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги, оскільки є необґрунтованими. Із матеріалів справи не вбачається, а відповідач не довела відсутності заборгованості та виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позову банку підлягають задоволенню.

Банк стверджує, що відповідач не надала усіх належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного та фактичного надання адвокатом заявленого обсягу послуг, а також не підтвердила їх фактичну оплату, тому вважає, що у судів першої та апеляційної інстанції були відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2022 року представник відповідача - адвокат Кисельова Л.А. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Також просить стягнути з Банка витрати на правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 на стадії касаційного провадження.

Відзив направлений представником відповідача на адресу іншої сторони у справі, однак від АТ КБ «ПриватБанк» не надходило клопотання щодо зменшення понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 листопада 2018 року, з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 підписала заяву від 27 листопада 2018 року б/н.

ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт та видано кредитну картку.

Станом на 27 листопада 2019 року ОСОБА_1 у повному обсязі були повернуті банку кредитні кошти і відсутня будь-яка заборгованість перед банком, що підтверджується наданим банківською установою розрахунком.

28 листопада 2019 року на номер мобільного телефону ОСОБА_1 здійснений телефонний дзвінок з пропозицією збільшення кредитного ліміту, на яку ОСОБА_1 категорично відмовилась, що підтверджується даними телефонної розмови.

Із цього приводу у цей же день ОСОБА_1 звернулася до відділення АТ КБ «ПриватБанк» у м. Нетішин Хмельницької області та встановила, що 28 листопада 2019 року кредитний ліміт на її картці збільшено до 22 000 грн, а з належного їй карткового рахунку № НОМЕР_1 невідомими особами була здійснена трансакція шляхом переказу грошових коштів на інший картковий рахунок через додаток «Приват24», у результаті якої з її картки несанкціоновано знято готівку у дві операції.

Із виписки з банківського рахунку станом на 16 листопада 2020 року встановлено, що трансакція за належними ОСОБА_1 картковим рахунком та банківською картою № НОМЕР_1 проводилися 28 листопада 2019 року через додаток «Приват24».

Із телефонної розмови, яка відбулася між ОСОБА_1 та працівником АТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що працівник не заперечує того, що 28 листопада 2019 року шахрайським методом перераховані кошти з картки ОСОБА_1 «Універсальна» на іншу новостворену 27 листопада 2019 року картку «Універсальна» з прив`язкою до фінансового номеру ОСОБА_1 , а вже з новоствореної картки 28 листопада 2019 року здійснено купівлю у кредит товару у магазині годинників, що знаходиться у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

ОСОБА_1 належним чином повідомила представника АТ КБ «ПриватБанк» про вчинення цієї операції з її карткового рахунку без її згоди, надіславши рекомендованим листом на адресу банку (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заяву про вчинення відносно неї невстановленими особами шахрайських дій і про несанкціоноване зняття з її рахунку грошових коштів.

Встановлено, що подані ОСОБА_1 усне та письмове звернення за фактом несанкціонованого списання коштів з її рахунку, АТ КБ «ПрватБанк» залишило без задоволення, а результати службового розслідування з цього приводу, яке банк зобов`язаний був провести, залишилися їй невідомими.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Нетішинського відділу поліції Славутського відділу поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 190 КК України, у зв`язку з чим за вказаним фактом слідчим відділом відкрито кримінальне провадження № 12019240080000325 від 29 листопада 2019 року, у якому до цього часу проводиться досудове розслідування.

Як встановлено з матеріалів кримінального провадження, дослідженого у судовому засіданні суд першої інстанції, будь-яких слідчих дій, окрім отримання ухвал слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів, які слідчими не були виконані, не проводилось. Жодної інформації на встановлення істини у справі правоохоронними органами не здобуто.

Банк вважає винною у цій несанкціонованій операції ОСОБА_1 як власника карткового рахунку, про що зазначив у відзиві на зустрічну позовну заяву, тому з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів продовжує нараховувати за належним ОСОБА_1 картковим рахунком заборгованість на залишок неповернутої суми за кредитним договором, яка станом на 11 листопада 2020 року нарахована у розмірі 18 964,40 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту - 15 987,96 грн; заборгованості за простроченими процентами - 2 976,44 грн.

02 лютого 2020 року ОСОБА_1 та адвокат Кисельова М. І. уклали договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснення (представництва) захисту. Предметом договору є правова допомога, а також здійснення представницьких повноважень клієнта у Нетішинському міському суді Хмельницької області у справі № 679/87/21.

Згідно з платіжним дорученням від 08 лютого 2020 року № 511177770 ОСОБА_1 сплатила Кисельовій М. І. 14 000,00 грн.

05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 та адвокат Кисельова М. І. уклали договір про надання правничої (правової) допомоги та здійснення (представництва) захисту. Предметом договору є правова допомога, а також здійснення представницьких повноважень клієнта у Хмельницькому апеляційному суді у справі № 679/87/21.

У ньому ж зазначено, що адвокату за надання правової (правничої) допомоги клієнт сплачує винагороду (гонорар) у розмірі 350 доларів США.

Згідно з платіжним дорученням від 06 жовтня 2021 року № W62443533 ОСОБА_1 сплатила Кисельовій М. І. 9 300,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

На підставі частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

Відповідно до пункту 1.1.2.1.13. Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови та правила) клієнт зобов`язаний інформувати банк, а також правоохоронні органи про факти втрати карти, стікеру, ПІНу, сім-карти мобільного телефону, отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищевказаних випадків необхідно звернутися до відділення банку за телефонами (безкоштовно) по Україні.

Згідно пункту 1.1.2.1.21. Умов та правил, клієнт зобов`язаний негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до колцентру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома клієнту про втрату/викрадення карти, стікеру PayPass, сім-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції по його рахунках (а також по рахунках 3-іх осіб).

Пунктом 1.1.3.1.7. Умов та правил передбачено, що банк зобов`язаний в разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Згідно пунктів 2.1.1.10.10 та 2.1.1.10.11. Умов та правил клієнт дає свою згоду на те, що за замовчуванням при видачі картки банк блокує можливість використання карти в мережі інтернет, а також при здійсненні ризикових операцій у країні та за кордоном.

Відповідно до пункту 2.1.1.11.6. Умов та правил, суми коштів по операціях, які оскаржуються держателем, повертаються на картрахунок до повного врегулювання питання з протилежною стороною - банком, який представив операцію.

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Згідно пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Згідно з частинами другою третьою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, четвертою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно положень статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 , як користувач картки «Універсальна», послуг щодо збільшення ліміту не замовляла та для їх виконання банком жодних дій не вчиняла, одразу звернувшись до найближчого відділення АТ КБ «ПриватБанк» для з`ясування питання щодо зняття з її картки значної суми коштів без її розпорядження, а також звернулася до банку письмово та до поліції з приводу шахрайських дій, проведених за її карткою.

При цьому відповідач, у порушення вимог статей 12 81 ЦПК України, не довів вину позивача у вказаних операціях.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про істотне порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, оскільки є факт здійснення операцій за кредитним рахунком особи, які нею не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку вона має погашати, тому обґрунтовано відмовили у задоволенні позову банку про стягнення заборгованості у розмірі 18 964,40 грн, яка утворилась з часу незаконного зняття невстановленими особами грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 .

При цьому з урахуванням вимог статті 16 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про скасування її заборгованості за банківською карткою № НОМЕР_1 «Універсальна», отриманою в АТ КБ «ПриватБанк», за користування використаним кредитним лімітом (з урахуванням процентів, неустойки, комісії та інших штрафних санкцій), що утворилася внаслідок проведення операції (трансакцій) 28 листопада 2019 року.

При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постановах від 14 лютого 2018 року у справі 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) та від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16-ц (касаційне провадження № 61-16504св18) вказану правову позицію підтримав.

Посилання АТ КБ «ПриватБанк» як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справі, на яку посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Щодо доводів касаційної скарги у частині невідповідності положенням статті 137 ЦПК України розміру витрат на правничу допомогу, яку отримала ОСОБА_1 на тій підставі, що відсутній детальний опис виконаних робіт та докази дійсного (фактичного) надавання цих послуг, колегія суддів вважає за потрібне зазначити таке.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, визначене положеннями частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, банк до судів першої та апеляційної інстанції не подавав.

Вивчивши докази, подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення клопотань позивача за зустрічним позовом про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції у розмірі 7 000,00 грн та у суді апеляційної інстанції у розмірі 9 300,00 грн, оскільки вони є співмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, що підтверджено наданими документами:

- договором про надання правничої (правової) допомоги та здійснення представництва (захисту) від 02 лютого 2020 року, пунктом 1 якого визначено надання послуг клієнту з представництва інтересів у Нетішинському міському суді Хмельницької області при підготовці, поданні позовної заяви про визнання кредитного договору недійсним, що витікає з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_2 ;

- договором про надання правничої (правової) допомоги та здійснення представництва (захисту) від 05 жовтня 2021 року, пунктом 1 якого визначено надання послуг клієнту під час представництва у Хмельницькому апеляційному суді у справі № 679/87/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк».

При цьому пунктами 2 вказаних договорів визначено розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої у пункті 1 цього договору, у твердій грошовій сумі, а договір вважається виконаним з моменту ухвалення судового рішення судом першої (апеляційної) інстанції (пункт 3 цих договорів).

Таким чином, доводи касаційної скарги про ненадання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження дійсного та фактичного надання обсягу послуг адвокатом, визначених частинами статтею 137 ЦПК України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просила стягнути з позивача АТ КБ «ПрватБанк» на її користь витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, а саме: на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесених судових витрат позивач за зустрічним позовом надала копію договору про надання правничої (правової) допомоги та здійснення представництва (захисту) від 17 січня 2022 року, пунктом 1 якого визначено: надання послуг клієнту з представництва інтересів у Верховному Суді у справі № 679/87/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк».

При цьому пунктом 2 цього договору визначено розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої у пункті 1 цього договору, у розмірі 8 000,00 грн, а договір вважається виконаним з моменту ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції (пункт 3 договору).

Колегія суддів, вивчивши докази, подані ОСОБА_1 на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України вважає їх співмірними із заявленими вимогами. При цьому колегія суддів констатує, що банк не скористався своїм правом, наданим йому положенням частини шостої статті 137 ЦПК України.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31 серпня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 18 листопада 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 8 000 грн 00 коп. (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк