Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.10.2019 року у справі №760/25888/18

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 760/25888/18

провадження № 61-18067св19

Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),

суддів: Калараша А. А., Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київськіелектромережі",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у складі судді Яворського М. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року приватне акціонерне товариство

"ДТЕК Київськіелектромережі" (далі - ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, у якому просить суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за необліковану електричну енергію згідно з актом про порушення

від 26 жовтня 2013 року № 21250 у розмірі 13 736,32 грн та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26 березня 2009 року між ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ОСОБА_1 укладено договір про користування електричною енергією № 07000501709.

26 жовтня 2013 року під час проведення перевірки правильності використання електричної енергії було встановлено порушення відповідачами п. 10.14.42 ПКЕЕН, а саме: пошкодження пломб Держспоживстандарту.

На підставі порушення було складено акт від 26 жовтня 2013 року № 21250, який підписано трьома представниками енергопостачальника -

Борових О. А., Форей О. Б., Карповою Л. І. Споживач від підпису відмовився.

27 листопада 2013 року та 05 червня 2014 року відповідно до вимог ПКЕЕН та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562, відбулися засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення.

Відповідач, як споживач, був присутній на засіданні комісії, де було вирішено провести розрахунок обсягу та вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН за період з 09 серпня 2011 року до 26 жовтня 2013 року відповідно п. 3.4.

Методики.

Вартість електричної енергії, не врахованої внаслідок порушення боржником ПКЕЕН, розрахунок якої проведено за Методикою, становила 13 736,32 грн.

Враховуючи те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 не виконують свої зобов'язання, не сплачують заборгованість, ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" просило суд задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 травня

2019 року позовні вимоги ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" заборгованість за необліковану електричну енергію за актом про порушення від 26 жовтня 2013 року № 21250 у розмірі 13 736,32 грн та встановлено зарахувати на рахунок із спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у ТВБВ № 10026/0104 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області ВАТ "Ощадбанк" вказані грошові кошти.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допустили порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 червня 1999 року, які регулюють відносини між громадянами та енергопостачальниками, а саме: пошкодження пломб Держспоживстандарту, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та стягнення заборгованості із відповідачів, вирахуваної відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 24 липня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів із моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а саме: подання відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року.

Ухвала суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана поза встановленим процесуальним строком на апеляційне оскарження. Оскільки апелянтом не порушено питання про поновлення процесуального строку, то апеляційна скарга вважається такою, що подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року у справі за позовом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_2,

ОСОБА_1 не усунули недоліки, зазначені в ухвалі Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року, станом на 10 вересня 2019 року відповідачі недоліки апеляційної скарги не усунули, відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на адресу апеляційного суду не надходило, а тому відповідно до частини 4 статті 357 ЦПК України наявні правові підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

05 жовтня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, у якій просять скасувати це судове рішення та передати справу для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Верховний Суд зазначив, що касаційна скарга подана на судове рішення ухвалене у малозначній справі (ч.6 ст. 19, ст.274 ЦПК України), та вважав, що рішення касаційного суду за наслідками перегляду судових рішень у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

У жовтні 2019 року справа № 760/25888/18 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, чим порушив право відповідачів на доступ до суду.

Висновок суду апеляційної інстанції про пропуск строку на апеляційне оскарження та не усунення недоліків ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, яка, на думку суду отримана ОСОБА_2 та ОСОБА_1 20 серпня 2019 року, є помилковим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідачі з 21 серпня 2019 року були госпіталізовані до лікарні, та з об'єктивних причин не могли усунути недоліки.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року представник ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" Ільєнко К. С.
подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відзив мотивовано тим, що відповідачі добросовісно не скористалися своїм процесуальним правом на поновлення строку при подачі апеляційної скарги. Крім того, отримавши 20 серпня 2019 року ухвалу апеляційного суду про залишення скарги без руху, станом на 10 вересня 2019 року не подали клопотання про поновлення такого строку та не зазначили поважні причини пропуску. Згідно з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду України поважність причин пропуску строку на оскарження доводяться стороною та встановлюються судом лише у випадку, якщо вимога про застосування цих строків заявлена стороною. Безпідставне поновлення строку на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу юридичної визначеності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" звернулося до суду з даним позовом в якому просить суд стягнути відповідача на свою користь заборгованість за за не обліковану електричну енергію за актом про порушення № 21250 від 26 жовтня 2013 року у розмірі 13736,32 грн. та судовий збір.

Ухвалою суду від 01 листопада 2018 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вищезазначеним позовом.

Справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року позовні вимоги ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

06 травня 2019 року, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року було оприлюднено в єдиному державному реєстрі судових рішень.

Супровідним листом Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року рішення було направлено лише ОСОБА_1

25 червня 2019 року ОСОБА_1 отримав вищезазначене рішення, що підтверджується зворотнім повідомленням (а. с 93).

03 липня 2019 року, ОСОБА_2 звернулася до районного суду із заявою про ознайомлення з матеріалами вищезазначеної справи.

24 липня 2019 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, подали апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк тривалістю десять днів із моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків, а сааме: подання відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в ухвалі було роз'яснено, що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений апеляційним судом строк апелянту буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Копію вказаної ухвали було направлено на адресу лише ОСОБА_2

Вказане рекомендоване повідомлення на ім'я ОСОБА_2 повернулося до апеляційного суду 29 серпня 2019 року із відміткою про вручення копії вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 20 серпня 2019 року.

Станом на 10 вересня 2019 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження на адресу апеляційного суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року у справі за позовом ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням вимог ухвали Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року про залишення без руху апеляційної скарги.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (08 лютого 2020 року).

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Перевіривши доводи касаційної скарги, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За змістом частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 1 , пункту 1 частини 2 статті 354 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина 3 статті 357 ЦПК України).

Системний аналіз вказаних норм процесуального права, дає підстави для висновку про те, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Частина 4 статті 358 ЦПК України визначає, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому Частина 4 статті 358 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У статтях 127, 357, 358 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає апеляційну скаргу, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник як такі, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку.

Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд вважав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1, звертаючись до суду із апеляційною скаргою, порушили процесуальні строки такого звернення. Крім того, вони не виконали вимоги ухвали суду про залишення скарги без руху, не надали до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ухвалу Київського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_2 отримала 20 серпня 2019 року, відповідно до рекомендованого повідомлення, що повернулося до апеляційного суду

29 серпня 2019 року із відміткою про вручення копії вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 20 серпня 2019 року, проте станом на 10 вересня 2019 року недоліки апеляційної скарги не були усунуті.

Колегія суддів частково не погоджується із зазначеним висновком апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є відповідачами у справі, а отже, є самостійними процесуальними фігурами, а тому виконання кожним із ним своїх процесуальних обов'язків слід розглядати окремо по кожному із відповідачів.

З аналізу статті 354 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У справі, що переглядається, встановлено, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, судом не викликалися.

Встановлено, що ОСОБА_1 25 червня 2019 року отримав рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Для вирішення питання порушення учасником справи процесуального строку на звернення до суду слід виходи з того, що конструкція статті 354 ЦПК України передбачає обізнаність особи, що подала апеляційну скаргу, зі змістом оскаржуваного судового рішення.

Встановивши, що ОСОБА_1 судове рішення було вручено лише

25 червня 2019 року, а з апеляційною скаргою він звернувся 24 липня

2019 року, тобто в межах передбаченого процесуальним законом 30-денного строку, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки, як встановлено, такий строк не пропущено.

Разом із тим, судом не встановлено, а матеріали справи не містять відомостей про направлення судом першої інстанції рішення

ОСОБА_2, чим порушено вимоги статті 272 ЦПК України.

Так, відповідно до вимог частини 5 статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Відповідно до заяви, що міститься в матеріалах справи, 04 липня 2019 року ОСОБА_2 ознайомилася з матеріалами справи, проте судом не встановлено, що їй було вручено судове рішення.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції в частині порушення процесуального строку на звернення до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка подала апеляційну скаргу 24 липня 2019 року, також дійшов помилкового висновку про порушення вимог статті 354 ЦПК України.

Таким чином, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв'язку з необхідністю подання відповідної заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 травня 2019 року, апеляційний суд не дослідив матеріали справи, не встановив факт обізнаності кожного із відповідачів окремо як самостійних процесуальних фігур із оскаржуваним судовим рішенням, у зв'язку з сим дійшов передчасного та помилкового висновку про порушення строків звернення із апеляційною скаргою.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 358 ЦПК України з огляду на наступне.

Для застосування положень частини 4 статті 358 ЦПК України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд зобов'язаний встановити, коли саме ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху отримано апелянтом, тобто, коли особа ознайомилася зі змістом ухвали, і саме з тієї дати відраховувати строк, визначений судом, для усунення вказаних в ухвалі недоліків.

З огляду на зазначене, Верховний Суд робить висновок про те, що конструкція вказаної правової норми передбачає обізнаність особи, що подала апеляційну скаргу, зі змістом ухвали суду про залишення її апеляційної скарги без руху.

Тобто, застосування наслідків у випадку неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження (відмова у відкритті провадження у справі) можливе лише у випадку суб'єктивної поведінки сторони, що виражається у недобросовісності особи у користуванні її процесуальними правами, та не може бути пов'язане з об'єктивними причинами, зокрема, не отриманням ухвали про залишення без руху.

Застосовуючи положення частини 4 статті 358 ЦПК України та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі щодо відповідача ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції не встановив, а матеріали справи не містять інформації про те, коли саме ОСОБА_1 особисто отримав ухвалу суду про залишення без руху, а тому суд дійшов передчасного висновку про те, що апелянт не усунув недоліки, вказані в ухвалі Київського апеляційного суду від 05 серпня

2019 року про залишення апеляційної скарги без руху.

Ввважаючи, щиро відповідач не виконав вимоги ухвали суду, апеляційний суд виходив із того, що копію вказаної ухвали було направлено на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 06 серпня 2019 року. Вказане рекомендоване повідомлення на ім'я ОСОБА_2 повернулося до апеляційного суду 29 серпня 2019 року із відміткою про вручення копії вказаної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 20 серпня

2019 року.

Разом із тим, отримання ОСОБА_2 20 серпня 2019 року ухвалу суду про залишення без руху не свідчить про обізнаність зі змістом ухвали іншого відповідача - ОСОБА_1.

Крім того, встановивши, що ОСОБА_2 20 серпня 2019 року отримала ухвалу суду про залишення без руху, суд не надав належної правової уваги на об'єктивну можливість особи скористатися своїми процесуальними правами та виконати процесуальні обов'язки та не надав належної правової уваги факту перебування ОСОБА_2 на лікарняному. Таким чином, судом апеляційної інстанції не було встановлено недобросовісності особи у користуванні її процесуальними правами, оскільки невиконання вимог ухвали суду у частині відповідача ОСОБА_2 пов'язане з об'єктивними причинами.

На переконання Верховного Суду, під час оцінки наведених обставин судом апеляційної інстанції не враховано вказані обставини, що мають істотне значення для вирішення цього процесуального питання.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини 1 та 2 статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, відмова у відкритті провадження, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац

10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин 1 , 2 статті 55, пункту 8 частини 3 статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Таким чином, відмовивши у відкритті апеляційної скарги без належних правових підстав, не встановивши, чи порушено кожним із відповідачів процесуальний строк на звернення до суду, апеляційний суд порушив право відповідачів на апеляційне оскарження судового рішення як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на це, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

За умови обмеження реалізації права ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на апеляційне оскарження судового рішення, ухвала апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Під час продовження розгляду справи апеляційний суд має врахувати викладене вище, повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження із викладенням обґрунтованих мотивів відкриття провадження у справі чи відмови у відкритті провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. М. Сімоненко

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров