Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2018 року у справі №640/419/17

Постанова

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 640/419/17

провадження № 61-32844св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», комунальне підприємство «Жилкомсервіс»,

третя особа - Харківська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Київського районного суду м. Харкова у складі судді Губської Я. В. від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Коваленко І. П., Котелевець А. В., від 27 березня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі», комунального підприємства «Жилкомсервіс» (далі - КП «Жилкомсервіс»), третя особа - Харківська міська рада, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 05 жовтня 2016 року внаслідок аварійної ситуації у системі централізованого теплопостачання у міжповерховому перекритті першого та другого поверхів сталося залиття приміщення її квартири, про що 06 жовтня 2016 року представниками КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» було складено відповідний акт.

Посилаючись на те, що внаслідок залиття пошкодженням належного їй майна завдано шкоди, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд стягнути у солідарному порядку з КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» 69 580 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 60 714,67 грн на відшкодування матеріальної шкоди, 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 947,85 грн судових витрат.

У іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 1186 від 20 грудня 2006 року КП «Харківські теплові мережі» визначено виконавцем послуг з утримання будинків і споруд у житловому фонді комунальної власності, а укладеним 13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» та КП «Харківські теплові мережі» договором передбачено обов`язок останнього здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання, утримання їх у належному технічному стані, тому саме КП «Харківські теплові мережі» зобов`язано відшкодувати завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, КП «Харківські теплові мережі» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що договором від 13 лютого 2012 року передбачено обов`язок КП «Харківські теплові мережі» надавати послуги з утримання будинків та прибудинкових територій у частині технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та гарячого водопостачання і виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньобудинкових системах, отже виконавець виконує не весь обсяг робіт з утримання будинків, а лише частину - здійснює технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання і виконує роботи з усунення аварійних ушкоджень. Проведення поточних і капітальних ремонтів на КП «Харківські теплові мережі» ані нормативним актом, ані договором з КП «Жилкомсервіс» не покладено. Забезпечення проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до положень чинного законодавства України покладено на балансоутримувача та управителя житлового будинку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшло клопотання КП «Харківські теплові мережі» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Харківської міської ради від 20 грудня 2006 № 1186 визначено виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова: з управління будинком, спорудою або групою будинків - КП «Жилкомсервіс», з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій: КП «Харківблагоустрій», КП «Харківські теплові мережі», ДКП «Харківкомуночиствод», КП «ВТП «Вода», КСП «Харківгорліфт» та інші.

Відповідно до підпунктів 3.1 та 3.2 статуту КП «Жилкомсервіс» метою підприємства є: здійснення функцій утримання на балансі, переданих йому за договором з власником житлових будинків, споруд та іншого майна, забезпечення належного рівня житлово-комунального обслуговування населення, створення відповідних умов для проживання, а предметом діяльності - укладення договорів на обслуговування житлово-комунальними послугами споживачів з виконавцями послуг, контроль за якістю послуг і виконанням умов договорів.

13 лютого 2012 року між КП «Жилкомсервіс» як управителем та КП «Харківські теплові мережі» як виконавцем було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов`язок надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в частині технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання: мережі, арматура на них прилади та обладнання, які розміщені в межах будинку та виконання робіт з усунення аварійних ушкоджень на внутрішньо будинкових системах, управитель зобов`язується прийняти та оплатити КП «Харківські теплові мережі» надані послуги.

Пунктами 2.3.2, 2.3.5 вказаного договору сторони передбачили, що виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені цим договором.

ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 .

05 жовтня 2016 року сталося залиття вказаної квартири, що підтверджується актом, складеним 06 жовтня 2016 року комісією у складі начальника та майстрів дільниці № 12 КП «Жилкомсервіс», а також слюсаря КП «Харківські теплові мережі». При обстеженні квартири виявлено часткове пошкодження підвісної стелі, залиття шпалер на стіні кухні, вмонтованих електричних світильників, залиття підлоги та електропроводки. Причиною аварії є вихід з ладу стояка трубопроводу системи центрального опалення внаслідок тривалої експлуатації.

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку від 18 жовтня 2016 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку внаслідок залиття водою з системи централізованого опалення зазначеної квартири становить 53 192 грн, а завданого внаслідок псування особистих речей (кавоварки, офісного столу та кухонних меблів) складає 16 388 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІV тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1875-ІV).

Відповідно до частин другої, четвертої, шостої статті 19 Закону № 1875-ІV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація). Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно із положеннями статті 13 Закону № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 20 грудня 2006 року № 1186 визначено статус КП «Жилкомсервіс» як управителя будинків, а КП «Харківські теплові мережі» - як виконавця послуг з їх утримання.

Відповідно до статті 1 Закону № 1875-ІV управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Статтею 21 Закону № 1875-ІV передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Стаття 29 Закону № 1875-ІV визначає, що договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Частиною другою статті 24 Закону № 1875-ІV встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини другої статті 24 Закону № 1875-ІV балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передане на його баланс.

Підпунктом 8 частини другої статті 25 Закону № 1875-ІV встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Відповідно до положень статті 25 Закону № 1875-ІV управитель має право, зокрема, укладати договори з виробниками, виконавцями, споживачами в порядку, встановленому законом.

Сторонами не заперечувалось, що залиття квартири позивача мало місце 05 жовтня 2016 року в результаті вихід з ладу стояка трубопроводу системи центрального опалення внаслідок тривалої експлуатації.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону № 1875-ІV споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містять статті 76, 81 ЦПК України, чинного на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтованого виходив із того, що залиття квартири АДРЕСА_1 сталося внаслідок протиправної бездіяльності КП «Харківські теплові мережі», що полягала у незабезпеченні належного стану внутрішньобудинкових систем центрального опалення та гарячого водопостачання у будинку, технічне обслуговування яких було покладено на КП «Харківські теплові мережі», а тому, враховуючи обставини, за яких сталося залиття квартири, а також умови укладеного між відповідачами договору, саме з КП «Харківські теплові мережі» підлягає стягненню на користь позивача сума завданої майнової та моральної шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 638/9832/15-ц (провадження № 61-3280зпв18), від 20 червня 2019 року у справі № 645/3270/15-ц (провадження № 61-11943св18), від 07 лютого 2018 року у справі № 639/101/17 (провадження № 61-46487св18), від 10 липня 2019 року у справі № 640/9533/15 (провадження № 61-14135св18) щодо застосування вказаних норм права.

З урахуванням вказаних висновків та обставин, встановлених судами у цій справі, підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів не встановлено, отже клопотання КП «Харківські теплові мережі» до задоволення не підлягає.

З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги КП «Харківські теплові мережі» про те, що чинним законодавством України та будь-якими іншими актами чи договорами на нього не покладено обов`язків, невиконання яких мало наслідком залиття кватири позивача, є безпідставними.

Матеріали справи містять неспростовані дані про те, що причиною завдання шкоди позивачеві внаслідок залиття її квартири є вихід з ладу стояка трубопроводу системи центрального опалення, технічне обслуговування якої здійснює відповідач, тому висновки судів про покладення на нього відповідальності за спричинену шкоду є обгрунтованими.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Харківські теплові мережі» залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара