Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №635/3596/17

Друк

Пошук

209

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 16.08.2018 року у справі №635/3596/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2020 року

м. Київ

справа № 635/3596/17

провадження № 61-40918 св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Міськрайонне управління Держгеокадастру в Харківському району та м. Люботин, Головне Управління Держгеокадастру в Харківській області, Відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року в складі колегії суддів Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Міськрайонного управління Держгеокадастру в Харківському району та м. Люботин, Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області, відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 та просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Харківській області від 06 жовтня 2014 року № 2455-СГ про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру в Харківській області скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1200 га, кадастровий номер 6325185000:03:010:0245, проведену Управлінням Держземаганства в Харківському районі Харківської області за заявою ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним і скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Харківській області від 08 травня 2015 року № 1234-СГ про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:010:0245 площею 0,1200 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва;

- зобов`язати відділ державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Харківської області скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) інд. номер 25790436 від 03 листопада 2015 року (державний реєстратор Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонов О. С.) на ім`я ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності № 46798657, видане ОСОБА_2 03 листопада 2015 року Харківським районним управлінням юстиції.

В обґрунтування своїх вимог позивач указувала, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 0,5977 га, яка розташована на території Циркунівської селищної ради Харківського району Харківської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ХР № 100389 від 22 травня 2003 року, який зареєстрований у встановленому законом порядку.

У 2016 році ОСОБА_1 звернулася до реєстраційної служби з заявою про державну реєстрацію своєї земельної ділянки, проте їй було відмовлено, оскільки в 2014 році ОСОБА_2 отримала право власності на земльну ділянку, яка частково накладається на ділянку позивача.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 в установленому законом порядку першою отримала та зареєструвала право власності на земельну ділянку, а ОСОБА_1 не провела державну реєстрацію земельної ділянки, на яку їй виданий державний акт і яка перетинається з ділянкою ОСОБА_2 , та не набула на неї права власності.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою апеляційну скаргу представника позивача задоволено, рішення Харківського районного суду Харківської області від 07 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.

Визнано незаконним і скасовано наказ Головного Управління Держгеокадастру в Харківській області від 06 жовтня 2014 року № 2455-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Циркунівської сільської ради на території Харківського району Харківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,12 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва.

Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі та кадастровий номер 6325185000:03:010:0245 земельної ділянки площею 0,1200 га, проведену Управлінням Держземагенства у Харківському районі Харківської області за заявою ОСОБА_2 .

Визнано незаконним і скасовано наказ Головного Управління Держземагенства в Харківській області від 08 травня 2015 року № 1234-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:010:0245 площею 0,1200 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва,

Скасовано рішення державного реєстратора Харківського районного управління юстиції Харківської області Радіонова О. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 25790436 від 03 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_2 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 46798657, видане ОСОБА_2 03 листопада 2015 року Харківським районним управлінням юстиції Харківської області.

Апеляційний суд виходив із того, що державний акт на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку серії ХР № 100389 від 22 травня 2003 року зареєстрований у встановленому законом на момент видачі державного акта порядку, а тому накази держгеокадастру про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки та затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки є незаконними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У вересні 2018 року ГУ Держгеокадастру в Харківській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову ппеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року та клопотання про зупинення її дії.

Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі, клопотання відповідача задоволено, зупинено дію постанови Апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Указує, що оскаржувані накази Держеокадастру є ненормативними актами індивідуальної дії та не можуть бути оскаржені чи скасовані в судовому порядку, оскільки такі накази вичерпали свою дію внаслідок виконання.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 21 травня 2003 року належить земельна ділянка розміром 0,5977 га, кадастровий номер ділянки 6325185000:03:003:0002, що знаходиться на території Циркунівської сільської ради.

Указаний державний акт зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею.

Згідно з наказом Головного управління Держземагенства в Харківській області від 06 жовтня 2014 № 2455-СГ ОСОБА_2 наданий дозвіл на розроблення документації з землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для індивідуального садівництва.

На підставі наказу Головного управління Держземагенства у Харківській області від 08 травня 2015 року № 1234-СГ затверджено розроблений ТОВ «НТЦ Землевласник» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для індивідуального садівництва за межами с. Циркуни Харківського району Харківської області, а також передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку розташовану за межами с. Циркуни з кадастровим номером 6325185000:03:010:0245 площею 0,1200 га з земель державної власності сільскогосподарського призначення сільськогосподарських угідь для ведення індивідуального садівництва.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер ділянки 6325185000:03:010:0245, що зареєстрована 27 жовтня 2015 року, належить на праві власності ОСОБА_2

06 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора Управління Держгеокадастру в Харківському районі Харківської області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, в задоволення якої їй відмовлено в зв`язку з тим, що право власності на частину вказаної земельної ділянки розміром 13,8276 % отримала й зареєструвала 27 жовтня 2015 року в органах державної реєстрації ОСОБА_2

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне

застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Частинами першою, третьою статті 125 ЗК України в редакції, чинній станом на 25 квітня 2003 року, встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Державні акти, що посвідчують право приватної власності на землю, реєструються в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю (пункт 3.5 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04 травня 1999 № 43, у редакції, чинній на момент видачі ОСОБА_1 державного акта).

Відповідно до статті 152 ЗК України в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваних наказів, держава гарантує захист прав на землю, тобто наявних у особи і дійсних прав на землю, зареєстрованих у встановленому законом порядку, а також встановлює способи такого захисту.

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України в указаній редакції визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Установивши, що державний акт на право власності ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому законом порядку в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, тобто ОСОБА_1 у 2003 році набула право власності на земельну ділянку, апеляційний суд зробив правильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки наданий Головним Управлінням Держгеокадастру в Харківській області дозвіл на розроблення документації з землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 частини земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , та затвердження документації з землеустрою та надання їй у власність земельної ділянки з кадастровим номером 6325185000:03:010:0245 площею 0,1200 га для індивідуального садівництва є незаконними.

Статтею 16 ЦК України передбачена можливість захисту цивільних (майнових та особистих немайнових) прав та інтересів, зокрема, визнанням незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Згідно зі статтею 21 ЦК України в редакції, чинній на момент видачі оскаржуваних наказнів, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії або нормативно-правовий акт, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на вказані положення аргументи касаційної скарги про те, що оскаржувані накази Держгеокадастру не можуть бути предметом судового розгляду, підлягають відхиленню.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом обставин і незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,