Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2018 року у справі №756/12292/14

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 756/12292/14-ц

провадження № 61-44948св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С.

П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року у складі судді Болотова Є. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року до участі у справі залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах" як третю особу.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 березня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 04 березня 2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 04 березня 2015 року та рішення Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 109
493,47 грн та судовий збір у сумі 1 095,00 грн.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року повернуто без розгляду.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, однак, виходячи зі змісту підпункту 15.5 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України, її слід було подавати за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією ЦПК України від 15 грудня 2017 року, тобто через суд першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить, посилаючись на порушення норм процесуального права, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства, які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Інше тлумачення норм процесуального законодавства матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті "права на справедливий суд".

Висновок суду апеляційної інстанції ґрунтується на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26 січня 2015 року до участі у справі залучено приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інкомстрах" як третю особу.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 109 493,47 грн та судовий збір у сумі 1 095,00 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 року повернуто без розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно із статтею 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, особа, яка подає скаргу, вправі очікувати застосування норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України), які надають їй право як безпосереднього подання апеляційної скарги до апеляційного суду, так і подання апеляційної скарги через місцевий суд. Протилежне тлумачення норм процесуального законодавства (статті 355 ЦПК України, підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України) матиме наслідком порушення судами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в контексті "права на справедливий суд".

Відсутність на сьогодні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи жодним чином не створює перешкод учасникам провадження та апеляційному суду в поданні та прийнятті апеляційних скарг у паперовій формі безпосередньо до апеляційних судів.

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом. Також згідно з частинами 2 , 3 статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, що гарантувало б особі право на безпосереднє звернення з апеляційною скаргою до апеляційного суду, яке визначене статтею 355 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи без певної мети для захисту якогось суспільного інтересу.

Тому висновок суду апеляційної інстанції у цій справі заснований на помилковому тлумаченні підпункту 15.5 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України. Таким чином, при поверненні апеляційної скарги без розгляду суд апеляційної інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права.

Зазначене вище узгоджується з висновком Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеним у постанові від 20 червня 2018 року у справі № 514/134/17 (провадження № 61-12112сво18).

Відповідно до частини 6 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 406 ЦПК України).

Враховуючи вказане, є підстави для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду із стадії відкриття провадження.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 03 травня 2018 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду із стадії відкриття провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: А. О. Лесько С. Ю. Мартєв В. В. Пророк С. П.

Штелик