Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.04.2018 року у справі №118/2115/13

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 118/2115/13

провадження № 61-17546св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

заявник - старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Судацького міського управління юстиції Автономної Республіки Крим,

заінтересована особа - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року у складі судді: Музичко С. Г.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У 2013 році старший державний виконавець ВДВС Судацького МУЮ АР Крим звернувся із поданням про оголошення у розшук боржника - ОСОБА_4

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року подання старшого державного виконавця ВДВС Судацького МУЮ АР Крим про оголошення у розшук ОСОБА_4 задоволено. Оголошено розшук боржника ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1. Розшук доручено Судацькому МВ ГУ МВС України в АР Крим.

Не погоджуючись із ухвалою 30 січня 2018 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка подана представником ОСОБА_5 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення. Також апеляційний суд вказав, що наведені представником ОСОБА_4 ОСОБА_5 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду причини є неповажними, тому у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.

Аргументи учасників справи

У березні 2018 року ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року, в якій просить скасувати оскаржену ухвалу і направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_4 не був повідомлений про розгляд подання державного виконавця у суді першої інстанції. Про факт оголошення у розшук дізнався лише 11 листопада 2017 року від працівників міграційної служби при зверненні для оформлення біометричного паспорту.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Згідно з підпункту 13 пункту 1 розділу XIII Перехідні положенняЦивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Разом з тим, у підпункті 9 пункту 1 розділу Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 була подана 30 січня 2018 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України (у редакції, що була чинною з 15 грудня 2017 року).

Це відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовуються той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя стаття 3 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі ОбєднаноїПалати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Встановивши, що апеляційна скарга ОСОБА_4 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 10 жовтня 2013 року подана 30 січня 2018 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала постановлено без додержання норм процесуального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу без змін.

Оскільки оскаржена ухвала залишена без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка підписана представником ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

В. І. Журавель