Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.11.2024 року у справі №496/3889/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 496/3889/19

провадження № 61-8115св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєв Євгеній Євгенійович,

заінтересована особа (боржник)- ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чебаненко Ольгою Андріївною, на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2023 року у складі судді Пендюри Л. О. та постанову Одеського апеляційного суду від 06 травня 2024 року у складі колегії суддів: Стахової Н. В., Карташова О. Ю., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. (далі - головний державний виконавець Лебедєв Є. Є. ), боржник - ОСОБА_2 .

Скарга мотивована тим, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, у справі № 496/3889/19 стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утриманнядитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 990 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме - 03 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На підставі вказаного рішення суду 23 листопада 2021 року Біляївським районним судом Одеської області видано виконавчий лист № 496/3889/19, який вона пред`явила до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.

Зазначала, що постановою головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О. О. від 06 січня 2022 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 496/3889/19, виданого 23 листопада 2021 року Біляївським районним судом Одеської області.

Вказувала, що в ході здійснення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні 01 лютого 2022 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О. О. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, яка мотивована тим, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 25 січня 2022 року за період часу з 03 жовтня 2019 року до 25 січня 2022 року становить 392 562 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Проте, 05 червня 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. винесено постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, у зв`язку із тим, що боржник працює водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Технофорум» (далі - ТОВ «Технофорум»).

Вказувала, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 27 липня 2023 року, сформованого головним державним виконавцем Лебедєвим Є. Є., боржник ОСОБА_2 станом на 27 липня 2023 рік має заборгованість по аліментам у розмірі 712 678,61 грн, що набагато перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, а працевлаштування ОСОБА_2 водієм у ТОВ «Технофорум» не є достатньою підставою для скасування тимчасових обмежень.

Вважала, що дії ОСОБА_2 спрямовані не в інтересах своєї єдиної дитини, а мають на меті досягнення власних інтересів щодо зменшення розміру аліментів, а також уникнення встановлених державним виконавцем обмежень у зв`язку із наявністю заборгованості по аліментам.

Посилалася на те, головний державний виконавець Лебедєв Є. Є., встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, безпідставно 05 червня 2023 року виніс постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. Крім того, просила поновити строк на оскарження дій державного виконавця, оскільки про прийняте рішення вона дізналася 31 серпня 2023 року після отримання її представником - адвокатом Чумаченком С. О. з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповіді на адвокатський запит, а саме запитувані ним відомості про оскаржувану постанову та скан-копії документів, на підставі яких вона була винесена.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд:

- поновити строк на звернення до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є.;

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при винесенні постанови від 05 червня 2023 року про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

- скасувати постанову головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05 червня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1;

- зобов`язати державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у провадженні якого знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 вирішити питання про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 06 травня 2024 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправними дії головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 при винесенні постанови від 05 червня 2023 року про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Скасовано постанову головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05 червня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Зобов`язано державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у провадженні якого знаходиться виконавче провадження № НОМЕР_1 вирішити питання про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що оскільки рішення суду на час розгляду скарги боржником самостійно не виконано, доказів відсутності заборгованості по сплаті аліментів ним не надано, тому дії головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. під час винесення постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05 червня 2023 року не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», який спрямований на забезпечення належного виконання рішень, у тому числі, щодо стягнення аліментів, з метою зменшення заборгованості зі сплати аліментів, а також забезпечення захисту інтересів та належного утримання осіб, які отримують аліменти.

Районний суд зазначив, що боржником ОСОБА_2 не оспорюється наявність заборгованості зі сплати аліментів, проте останній зазначає, що робота водієм у ТОВ «Технофорум», яка, відповідно, передбачає керування транспортним засобом, є основним законним джерелом засобів для його існування та сплати ним аліментів. Суд критично оцінив такі доводи боржника, виходячи із того, що у боржника немає жодних перешкод для роботи за своєю спеціальністю відповідно до отриманої професії та кваліфікації, заробітна плата від якої, зокрема, дозволить йому забезпечити рівень життя своєї єдиної дитини, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку в межах визначеного судовим рішенням розміру аліментів. Разом з тим, боржник не підтвердив належними доказами наявність об`єктивних обставин, які спонукали його влаштуватися на роботу із низьким рівнем заробітної плати.

Суд вважав, що обмеження у праві керуванням транспортними засобами, встановлене головним державним виконавцем, ґрунтується на вимогах закону та переслідує легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке у добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано, а саме захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками районного суду, оскільки вважав, що до таких висновків суд дійшов на підставі всебічного і повного з`ясування обставин справи.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження причин пропуску десятиденного строку на оскарження постанови державного виконавця від 05 червня 2023 року, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Чебаненко О. А., посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 06 травня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У червні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні клопотання заявника про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чебаненко О. А., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про задоволення скарги ОСОБА_1 .

Посилається на те, що звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, ОСОБА_1 просила поновити строк звернення до суду, посилаючись на поважність причин пропуску строку на оскарження постанови державного виконавця про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05 червня 2023 року, а саме те, що про прийняте рішення вона дізналася 31 серпня 2023 року після отримання її представником - адвокатом Чумаченком С. О. з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповіді на адвокатський запит, а саме запитувані ним відомості про оскаржувану постанову та скан-копії документів, на підставі яких вона була винесена. Наведене не відповідає дійсності, оскільки в адвокатському запиті від 14 червня 2023 року представник ОСОБА_1 вказав, що стягувачу вже було відомо про винесення оскаржуваної постанови, а при повторному зверненні до головного державного виконавця Лебедєва Є. Є. 29 червня 2023 року представник ОСОБА_1 просив надати оскаржувану постанову та документи, на підставі яких вона була винесена.

Вважає, що матеріалами виконавчого провадження (які судами не було досліджено) підтверджується, що державним виконавцем було передчасно винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 01 грудня 2022 року з порушенням вимог чинного законодавства та конституційних прав боржника.

Зазначає, що ОСОБА_2 здійснює догляд за батьком ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а існування обмеження його у праві керування транспортними засобами порушує положення пункту 2 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Стверджує, що до основних обов`язків боржника, як батька дитини, входить, зокрема, піклування про здоров`я сина, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, розвиток його природних здібностей, проте вказаний обов`язок ОСОБА_2 не може бути виконаний через встановлені обмеження, у зв`язку із чим порушуються і основні права і законні інтереси дитини, оскільки вона буде позбавлена засобів для існування, а відтак, тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами може призвести до утруднення сплати аліментів на утримання дитини та виникненню ще більшої заборгованості.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 13 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 990 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме - 03 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 2 500 грн щомісячно, стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме - 03 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною трьох років.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду в межах стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання (справа № 496/3889/19).

На виконання вказаного рішення суду за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Чумаченка С. О. Біляївським районним судом Одеської області23 листопада 2021 року видано виконавчий лист № 496/3889/19, який пред`явлено стягувачем до примусового виконання до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постановою головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О. О. від 06 січня 2022 року було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 496/3889/19, виданого 23 листопада 2021 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 16 990 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, а саме - 03 жовтня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 лютого 2022 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О. О. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, яка мотивована тим, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження у ОСОБА_2 утворилась заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 25 січня 2022 року за період часу з 03 жовтня 2019 року до 25 січня 2022 року становить 392 562 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Відповідно до довідки Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості від 21 квітня 2023 року № 155 ОСОБА_2 перебуває на обліку, як безробітний в Одеському МЦЗ (Одеському регіон) з 17 квітня 2023 року.

24 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою, в якій просив скасувати тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, оскільки він працює водієм та застосування до нього зазначеного обмеження позбавляє його основного законного джерела засобу для існування та сплати аліментів.

Відповідно до довідки ТОВ «Технофорум» від 23 травня 2023 року № 5 ОСОБА_2 працює на підприємстві ТОВ «Технофорум», Одеська філія ТОВ «Технофорум» на посаді водія автотранспортних засобів Одеської філії ТОВ «Технофорум» з 23 травня 2023 року з окладом 10 000 грн по теперішній час.

05 червня 2023 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. винесено постанову про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами у виконавчому провадженні НОМЕР_1 у зв`язку із тим, що боржник ОСОБА_2 працює водієм у ТОВ «Технофорум».

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного 27 липня 2023 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєвим Є. Є. заборгованість ОСОБА_2 по аліментах станом на 27 липня 2023 року становить 712 678,61 грн.

Витягом з бази даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали в тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території України», наданому Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на адвокатський запит від 04 вересня 2023 року № 46 підтверджується, що ОСОБА_2 в`їхав на територію України 08 вересня 2021 року та більше не виїжджав.

Згідно з довідкою ТОВ «Технофорум» від 06 жовтня 2023 року № 11 ОСОБА_2 працює на підприємстві ТОВ «Технофорум», Одеська філія ТОВ «Технофорум» на посаді водія автотранспортних засобів Одеської філії ТОВ «Технофорум» з 23 травня 2023 року по теперішній час, з окладом 10 000 грн, з повним робочим часом, з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.

Відповідно до звіту ТОВ «Технофорум» від 06 жовтня 2023 року № 12 «Про здійснення відрахувань та виплат Одеської філії ТОВ «Технофорум» щодо ОСОБА_2 » за постановою ВП № НОМЕР_1 від 05 червня 2023 року, виданою за виконавчим листом № 496/3889/19 від 23 листопада 2021 року та за постановою ВП НОМЕР_2 від 05 червня 2023 року, виданою за виконавчим листом № 496/3889/19 від 31 березня 2022 року за період часу з 01 червня 2023 року до 30 вересня 2023 року було нараховано та перераховано на користь ОСОБА_1 аліменти на загальну суму 16 100 грн, а саме у червні 2023 року - 2 415 грн та 1 610 грн; у липні 2023 року - 2 415 грн та 1 610 грн; у серпні 2023 року - 2 415 грн та 1 610 грн; у вересні 2023 року - 2 415 грн та 1 610 грн.

Згідно з «Підтвердженням, що засвідчує видачу диплома на підставі положень міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками» № 02024/2018/08, виданим 17 серпня 2018 року старшому механіку суден ОСОБА_2 , останній, зокрема, здатний виконувати функції, перелічені в цьому підтвердженні до 10 серпня 2023 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чебаненко О. А., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судових рішень конкретизовано у статті 18 ЦПК України: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ECHR у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.

Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно із частиною першою статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини першої, абзацу 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (частина перша статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».)

Відповідно до частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Положеннями частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі:

1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування;

2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю;

3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях;

4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши належну правову оцінку наданим заявником доказам та заявленим ним доводам, правильно виходив із того, що обмеження у праві керуванням транспортними засобами, встановлене 01 лютого 2022 року головним державним виконавцем Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кольца О. О., ґрунтується на законі і переслідує легітимну мету такого обмеження (виконання судового рішення, яке в добровільному порядку не виконується), таке законне обмеження є справедливим і пропорційним до мети, заради якої воно застосовано, а саме захист прав стягувача шляхом примусового виконання рішення суду, ухваленого на його користь.

Суди правильно вказали, що оскільки рішення суду на час розгляду скарги боржником самостійно не виконано, доказів відсутності заборгованості по сплаті аліментів ним не надано, тому дії головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є. під час винесення постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 05 червня 2023 року не відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», який спрямований на забезпечення належного виконання рішень, у тому числі, щодо стягнення аліментів, з метою зменшення заборгованості зі сплати аліментів, а також забезпечення захисту інтересів та належного утримання осіб, які отримують аліменти.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що державним виконавцем було передчасно винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 01 грудня 2022 року з порушенням вимог чинного законодавства та конституційних прав боржника, оскільки зазначена постанова була винесена у зв`язку із тим, що у ОСОБА_2 утворилася заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої відповідно до розрахунку державного виконавця від 25 січня 2022 року за період часу з 03 жовтня 2019 року до 25 січня 2022 року становить 392 562 грн.

Верховний Суд зазначає, що при встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, оскільки застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», направлені на належний захист прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку зі стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.

Крім того, на момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 01 грудня 2022 року, ОСОБА_2 не працював водієм.

У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Посилання заявника на те, що він здійснює догляд за батьком ОСОБА_5 , який є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а існування обмеження його у праві керування транспортними засобами порушує положення пункту 2 частини десятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» є безпідставними, оскільки боржником не надано доказів на підтвердження винятків, визначених у частині 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження причин пропуску десятиденного строку на оскарження постанови державного виконавця від 05 червня 2023 року на увагу не заслуговують, оскільки допущені судами процесуальні порушення при вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги не вплинули на законність судових рішень та не є підставою для скасування законних й обґрунтованих судових рішень лише з формальних підстав (частина друга статті 410 ЦПК України).

Так, звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 просила поновити строк на оскарження дій державного виконавця, оскільки про прийняте рішення вона дізналася 31 серпня 2023 року після отримання її представником - адвокатом Чумаченком С. О. з Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відповіді на адвокатський запит, а саме запитувані відомості про оскаржувану постанову від 05 червня 2023 року та скан-копії документів, на підставі яких вона була винесена.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання скарги на дії та рішення головного державного виконавця Біляївського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Лебедєва Є. Є.; прийнято скаргу до розгляду, відкрито провадження у справі за скаргою та призначено її до розгляду.

Поновлення строку районним судом належно не мотивовано.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження причин пропуску десятиденного строку на оскарження постанови державного виконавця від 05 червня 2023 року, виходив із того, що стягувачем вказаний строк не пропущено, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту а) частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 449 ЦПК України).

Верховний Суд зазначає, що стягувачем надано докази поважності причин пропуску строку для подання скарги, отже суд першої інстанції мав підстави для поновлення пропущеного з поважних причин строку, проте належно не мотивував причини такого поновлення, а апеляційний суд, відхиляючи відповідні доводи апеляційної скарги боржника, помилково вказав, що такий строк не пропущений. Разом з тим, допущені судами попередніх інстанцій процесуальні порушення, пов`язані з неналежним мотивуванням поновлення пропуску строку для подання скарги, не вплинули на законність судових рішень.

Отже доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень суду першої інстанції, в незміненій після апеляційного перегляду частині, та апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи, які фактично є аналогічними із заявленими ним доводами в апеляційному суді, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чебаненко Ольгою Андріївною, залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 30 жовтня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 06 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець