Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №219/75/17

Постанова

Іменем України

27 червня 2019 року

м. Київ

справа №219/75/17

провадження №61-29758св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року у складі судді Дубовика Р. Є та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Мірути О. А., Мальованого Ю. А., Хейло Я. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Бахмутська районна державна адміністрація Донецької області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_2 , у якому просила позбавити відповідача батьківських прав відносно їх малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2013 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого

2016 року.

Вказувала, що фактичні шлюбні відносини між ними припинені з грудня

2014 року, коли відповідач вигнав її вагітну з дому. ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила сина, який проживає з нею. Коли народилася дитина, відповідач без об`єктивної причини не забрав її з пологового будинку.

Посилаючись на те, що відповідач самоусунувся від виховання сина, не спілкується з ним, не приймає участі в його житті, не піклується про фізичний, духовний розвиток та стан здоров`я, не цікавиться його інтересами, просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами наявні конфліктні стосунки та неприязні відносини, проте правові підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батька дитини ОСОБА_2 батьківських прав відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалю ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції всебічно перевірив обставини справи , дав належну оцінку всім доказам по справі в сукупності та обґрунтовано врахував висновок органу опіки та піклування при винесенні рішення по справі та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що встановивши факт невиконання відповідачем обов`язків по вихованню дитини, суд дійшов передчасного висновку про відсутність його вини в цьому, не з`ясувавши, яким чином відносини з позивачкою перешкоджали відповідачу брати участь у вихованні сина і якими належними та достатніми доказами це підтверджується та чи може це бути підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку з виховання дитини.

Поза увагою суду залишився той факт, що сплата відповідачем аліментів на утримання дитини відбувається в примусовому порядку на підставі рішення суду та постанови державного виконавця, оскільки добровільно відповідач аліменти не сплачував навіть на підставі судового рішення.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 вересні 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2016 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили 05 березня 2016 року.

Після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати з матір`ю.

Рішенням виконавчого комітету Часовярської міської ради від 18 березня 2015 року «Про встановлення порядку побачення ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 » за заявою батька встановлено порядок його побачень з малолітнім ОСОБА_3 .

Висновком Органу опіки та піклування Артемівської райдержадміністрації

від 15 травня 2017 року визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З показів свідків, допитаних судом, установлено факт неприязних відносин між сторонами.

З довідки про доходи відповідача ОСОБА_2 встановлено, що він регулярно сплачує аліменти на утримання дитини, заборгованості з виплати аліментів немає.

ОСОБА_2 забезпечений житлом.

ОСОБА_2 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, алкогольними напоями не зловживає, наркотичні засоби не приймає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Предметом спору у даній справі є позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

У ході судового розгляду, суд не вбачав підстав для непогодження з висновком органу опіки та піклування.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Суд зробив висновок про недостатню участь відповідача у вихованні сина, проте це не підтверджує винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми батьківських обов`язками, свідомого та умисного ухилення ОСОБА_2 від їх виконання дало суду підстав для не вбачав підстав. Позивач також не надала доказів на підтвердження цих обставин.

Сплата відповідачем аліментів за рішенням суду, та те, що відповідач не забрав дитину з пологового будинку не свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов`язків та не доводить винної поведінки останнього.

Наявність неприязних відносин між сторонами також не може бути підставою для застосування крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

При вирішенні даної справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, ухвалене судове рішення відповідає критеріям законності і обґрунтованості

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 04 липня

2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська