Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.02.2021 року у справі №201/14195/18

Постанова

Іменем України

27 травня 2021 року

м. Київ

справа №201/14195/18

провадження №61-1717св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, про визнання договору укладеним, за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,

представник відповідача - ОСОБА_2,

третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася до ОСОБА_1, третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, з позовом, у якому просила визнати укладеним договір між Дніпровською міською радою в особі Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 21 липня

2011 року №5/14, в редакції, що наведена в прохальній частині позову.

Позовна заява мотивована тим, що згідно декларації про готовність до експлуатації об'єкта, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради

від 06 вересня 2016 року відповідачем було здійснено реконструкцію нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1. До прийняття об'єкту в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Дніпровської міською радою та відповідачем не укладався та останній до прийняття об'єкту в експлуатацію не звертався до міської ради щодо укладення відповідного договору, обов'язок укладання якого визначений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З метою виконання вимог законодавства Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради 26 жовтня

2018 року на адресу відповідача було направлено два примірники проекту договору по об'єкту реконструкції по АДРЕСА_1.

Проте, до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено та зазначений об'єкт експлуатується без укладання договору, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська

від 05 лютого 2020 року у задоволенні позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки станом на момент розгляду справи виключено статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а розмір пайової участі, що визначений в проекті договору та додатках до нього, який є істотною умовою договору, суперечить нормам діючого законодавства, то відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишено без задоволення. Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи конкретні обставини справи, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, Дніпровська міська рада просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від:

від 15 квітня 2019 року у справі № 642/3423/17; від 13 червня 2018 року у справі № 635/9453/15-ц (провадження № 61-7726св18); від 15 серпня 2018 року у справі № 646/15522/15-ц (провадження № 61-9850св18); від 21 березня 2018 року у справі № 757/48218/16-ц (провадження № 61-2531св18); від 16 січня 2019 року у справі № 362/75/17 (провадження № 61-12111св18); від 15 серпня 2018 року у справі № 646/15522/15-ц (провадження № 61-9850св18); від 27 березня

2019 року у справі № 203/1530/17 (провадження № 61-11144св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 339/388/16-ц (провадження № 14-261цс18), які узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 16 листопада 2016 року у справі № 3-1281гс16, від 30 листопада

2016 року у справі № 3-1323гс16, від 01 лютого 2017 року у справі № 3-1441гс16, від 22 березня 2017 року у справі № 3-1553гс16,

від 09 серпня 2017 року у справі № 908/6324/15 № 3-769гс17, від 06.09.2017 у справі № 3-780гс17.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилалось на те, що оскаржені судові рішення є законними та обґрунтованими,

Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради отримав копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з доданими до неї додатками, однак відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 21 березня 2007 року №6/11 "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" затверджено Порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 29 липня 2011 року №5/14 внесено зміни до рішення від 21 березня 2007 року "Про порядок залучення коштів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпропетровська" №6/11.

Рішеннями Дніпровської міської ради від 28 грудня 2011 року №6/19 та від 08 червня 2016 року №9/9 внесено зміни та доповнення до Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвиток інфраструктури міста Дніпропетровська.

Цим Порядком визначено розмір пайової участі замовників (забудовників) у створенні (розвитку) соціальної та інженерно - транспортної інфраструктури міста Дніпропетровська.

06 вересня 2016 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради було зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта - реконструйованої нежитлової будівлі під багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_1, замовником якої був ОСОБА_1

26 жовтня 2018 року Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради на адресу відповідача було направлено два примірники проекту договору по об'єкту реконструкції по АДРЕСА_1. Проте, до теперішнього часу договір не укладено, кошти пайової участі не сплачено та зазначений об'єкт експлуатується без укладання договору, що призвело до неотримання міським бюджетом коштів.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У справі, яка переглядається, договір про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в добровільному порядку сторонами укладений не був.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі з вимогами про визнання укладеним вказаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У частині 1 статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог частині 1 статті 627 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на обов'язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (частина 3 статі 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін (частина 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Водночас, з 01 січня 2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", якими виключено статтю 40 з Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20 вересня 2019 року № 132-IX договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

Тобто, з 01 січня 2020 року у замовників будівництва відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. Дійсними та такими, що продовжують свою дію до моменту їх виконання, є лише договори про пайову участь, укладені до 01 січня 2020 року.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частина 3 статі 5 ЦК України).

Отже, якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов'язків.

Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" при вирішення спору про укладення договору про пайову участь викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі №909/1143/19,

від 30 вересня 2020 року у справі № 904/4442/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/267/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 904/2468/19, від 23 березня 2021 року у справі № 904/454/18.

Станом на час розгляду цієї справи судом, відсутнє положення закону, яке б зобов'язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури

м. Дніпропетровська.

Оскільки суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов'язковість якого для відповідача законом не передбачена. Зазначене відповідає статті 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Наведене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 910/6996/19.

Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій сталої практики Верховного Суду у вирішенні подібних спорів щодо обов'язку замовника укласти договір про пайову участь після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію на підставі статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не приймаються Верховним Судом, оскільки наведені заявником у касаційній скарзі постанови стосуються практики застосування зазначеної статті Закону, чинної на час вирішення судами спорів про визнання укладеними відповідних договорів.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко