Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №753/23830/15

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 753/23830/15

провадження № 61-1432св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича, на ухвалу Київського апеляційного суду в складі судді Кулішенка Ю. М. від 28 грудня 2018 року,

В С Т А Н О В И В :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - банк, ПАТ «Дельта Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 28 437,22 грн, що складається з суми основної заборгованості у розмірі 6 008,93 грн, процентів за користування кредитними коштами у розмірі 414,96 грн, комісії за користування кредитними коштами у розмірі 4 917,35 грн, пені у розмірі 16 819,50 грн та трьох відсотків річних у розмірі 246,48 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до умов укладеного між ПАТ «Астрабанк» та відповідачем кредитного договору, останній зобов`язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші, передбачені договором, платежі. Однак, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва в складі судді Каліушка Ф. А. від 21 грудня 2016 року в задоволенні позовуПАТ «Дельта Банк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав суду належного розрахунку кредитної заборгованості, у зв`язку із чим неможливо встановити дійсну суму боргу відповідача за спірним кредитом. Крім того, ПАТ «Дельта Банк» не надав суду доказів того, що до нього від ПАТ «Астрабанк» (кредитором за кредитним договором) перейшло право вимоги до відповідача за спірним кредитом.

Вчинені позивачем дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції

Апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції позивачем подавалися неодноразово.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, у лютому 2017 року ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без руху. Надано ПАТ «Дельта Банк» строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали суду та роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута апелянту.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року визнано неподаною та повернуто скаржнику.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, у жовтні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., подало апеляційну скаргу на указане рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., залишено без руху. Надано строк 10 днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення недоліків, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження. Роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В., на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у даній справі відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що указані у апеляційній скарзі причини пропуску строку апеляційного оскарження у даній справі, а саме скасування попередніх довіреностей банку на користь колишніх представників, які, згідно пояснень банку, не передали справи ведення судових належним чином, що виявлено подальшою інвентаризацією справ, апеляційним судом визнано не поважними і скаржнику було надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом зазначення інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження. Перевіряючи нові доводи скаржника про поважність пропуску указаного строку, апеляційний суд указав, що посилання ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В. В. на те, що попередні представники банку Стрикаль С. В. та Пономаренко Ю. В. не передали матеріали справи новому представнику не підтверджуються належними та допустимими доказами. Неналежне виконання своїх посадових обов`язків працівниками ПАТ «Дельта Банк» не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду. У зв`язку із зазначеним, підстави пропуску строку, на які посилається банк, апеляційний суд поважними не визнав, тому у відкритті апеляційного провадження за указаною апеляційною скаргою відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі. під час інвентаризації судових справ, стороною яких було ПАТ «Дельта Банк» виявилось, що матеріали та інформацію про рух справи не було передано попередніми представниками банку новим представникам. Такі обставини є поважними, на що апеляційний суд помилково уваги не звернув. З березня 2015 року у ПАТ «Дельта Банк» було запроваджено тимчасову адміністрацію, у зв`язку із чим у жовтні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., подало апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, через незгоду з указаним рішенням, яка не відповідає вимогам закону.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано справу із суду першої інстанції.

21 травня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Обставини справи, встановлені судами

Апеляційним судом встановлено, що рішення Дарницького районного суду м. Києва в даній справі, яким відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» ухвалено від 21 грудня 2016 року.

У лютому 2017 року ПАТ «Дельта Банк» вперше подало апеляційну скаргу на указане судове рішення.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишено без руху. Надано ПАТ «Дельта Банк» строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали суду та роз`яснено, що у разі невиконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута апелянту.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року визнано неподаною та повернуто скаржнику, у зв`язку із неусуненням недоліків скарги.

У жовтні 2018 року ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., подало повторну апеляційну скаргу на указане рішення суду першої інстанції із зазначенням підстав пропуску строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 листопада 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова В. В., залишено без руху. Надано банку строк 10 днів з моменту отримання копії ухвали для виправлення недоліків, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження. Роз`яснено, що у випадку не усунення недоліків апеляційної скарги у встановлений строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Апеляційний суд установив, що указані скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження, а саме: проведення інвентаризації у банку та непередання матеріалів щодо указаної справи попередніми представниками банку новим представникам, є неповажними.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Станом на момент ухвалення рішення суду першої інстанції процедура апеляційного оскарження рішення була врегульована, зокрема, положеннями статей 292, 294, 297 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом (далі - ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

У жовтні 2018 року скаржник звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення районного суду, яке ухвалено 21 грудня 2016 року та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Посилання ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» - Кадирова В. В., на те, що тільки під час проведення працівниками АТ «Дельта Банк» інвентаризації, виявилось, що рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року відмовлено в задоволені позову, згідно висновків апеляційного суду не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Сам по собі факт проведення інвентаризації не свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку.

З такими висновками апеляційного суду колегія суддів касаційного суду погоджується.

Крім того, колегія погоджується також з висновками апеляційного суду про те, що скаржник не надав жодних належних та допустимих доказів того, що матеріалів щодо указаної справи не були передані попередніми представниками банку новим представникам.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що банк не навів об`єктивних поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано визнав наведені банком причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції неповажними та відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості оскарженого рішення спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків апеляційного суду при вирішення питання щодо строку апеляційного оскарження, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, скаржнику було надано вичерпні обґрунтування на всі істотні питання, що зазначені останнім як підстави для пропуску пропущеного строку, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими апеляційним судом матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано пояснення та вимоги скаржника.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Згідно вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно із частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 401, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. П. Штелик

А. А. Калараш

В. М. Сімоненко