Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №523/16635/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2020 року

м. Київ

справа № 523/16635/17

провадження № 61-5437св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,

Цюри Т. В.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що вони з відповідачем перебували

у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 05 січня 2016 року. Після розірвання шлюбу відповідач не надає кошти на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про неї, не цікавиться її життям та не бере участі в її розвитку.

Посилаючись на вказані обставини, просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надати висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_4 ; стягнути

з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісяця в розмірі 3 000,00 грн до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі

в розмірі 1 500,00 грн починаючи з 28 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині позбавлення батьківських прав мотивоване тим, що відповідач фактично усунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, вихованням та утриманням малолітньої дитини займається позивач, орган опіки та піклування висловив думку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки, ОСОБА_4 .

Задовольняючи позов у частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки, суд виходив з передбаченого статтею 180 СК України обов`язку обох батьків утримувати дитину до її повноліття. Оскільки відповідач

у добровільному порядку допомогу на утримання доньки не надає, суд визначив у судовому порядку необхідну щомісячну суму на її утримання.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 липня 2018 року скасовано та прийнято у справі постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі

в розмірі 1 500,00 грн починаючи з 28 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК Україниапеляційний суд дійшов висновку, що відповідач не був належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, тому

у суду не було правових підстав для ухвалення судового рішення. Відмовляючи

в задоволенні позову в частині позбавлення батьківських прав, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів наявності виключних обставин позбавлення батьківських прав відповідача.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подавдо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_4 скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що батько дитини свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків, не забезпечує необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, не спілкується з ОСОБА_4 взагалі, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.

Постанова апеляційного суду не оскаржується в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини, тому в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

01 жовтня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 24 липня 2015 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено шлюб, який 05 січня 2016 року розірвано рішенням Арцизького районного суду Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилась донька ОСОБА_4 . В актовому записі про батьківство батьком вказаний відповідач ОСОБА_2

Орган опіки та піклування Суворовської РА ОМР надав висновок про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається

з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв?язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв?язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не

є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню пункту

2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

У частині першої статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не довела ухилення відповідача від виховання дочки та свідомого нехтування батьківськими обов`язками, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині прийнята без додержання норм матеріального процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів

у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову апеляційного суду в оскарженій частині ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат