Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.03.2018 року у справі №697/1528/17

Постанова

Іменем України

27 березня 2019 року

м. Київ

справа № 697/1528/17

провадження № 61-9107св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_6,відповідач-ОСОБА_7,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року, ухвалене суддею Русаковою Г. С., та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: НерушакЛ. В., БабенкаВ. М., Карпенко О. В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У липні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_7 про стягнення грошових коштів, який після уточнення зводився до вимог: стягнути з відповідача на його користь кошти в сумі 95 000,00 грн (основний борг), 75 620,00 грн (інфляційні збитки), 7 620,82 грн (3 % річних), 1 800,00 грн (витрати зі сплати державного мита), 3 000,00 грн (вартість послуг адвоката).

2. Позовна заява мотивована тим, що 30 липня 2014 року ОСОБА_7 написав розписку, в якій зазначив, що він в трьохмісячний термін, тобто до 30 жовтня 2014 року, зобов'язується сплатити на його користь кошти в сумі 95 000,00 грн (далі - розписка від 30 липня 2014 року). В разі невиконання цієї умови ОСОБА_7 зобов'язується передати у власність позивача свій автомобіль - бетонозмішувач КАМАЗ-5410 № НОМЕР_1 (далі - спірний автомобіль).

3. Обов'язки, взяті на себе ОСОБА_7 в розписці від 30 липня 2014 року, яка є правочином, пов'язані з виконанням будівництва магазину позивача на умовах будівельного підряду. Свідченням цього є кошторис будівництва, підписаний відповідачем. На підставі цього між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 виникли цивільно-правові відносини за змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільногокодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків - ЦК України).

4. Відповідачу 15 червня 2017 року на підставі частини першої статті 530 ЦК України цінним листом направлено вимогу щодо негайного і добровільного виконання ним умов даного правочину (розписки). Дану вимогу відповідач отримав 20 червня 2017 року. Своє зобов'язання по сплаті 95 000,00 грн або передачі спірного автомобіля в строк до 27 червня 2017 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим він вважається таким, що прострочив виконання відповідного зобов'язання.

5. На підставі статті 625 ЦК України позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Заочним рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено:

- вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 грошові кошти в сумі: 95 000,00 грн - основний борг; 75 620,00 грн - інфляційні збитки; 7 620,82 грн - 3 % річних, загалом: 178 240,82 грн;

- вирішено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати, понесені останнім при поданні позову до суду, у вигляді судового збору в сумі 1 800,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн.

7. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач ОСОБА_7 в судові засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Повідомлення про причину неявки в засідання відповідача до суду не надійшло, а тому суд вважає за можливе відповідно до пункту 4 статті 169 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції - ЦПК України 2004) провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

8. Згідно з текстом розписки від 30 липня 2014 року ОСОБА_7 винний 95 000,00 грн ОСОБА_6 та зобов'язався повернути всю суму боргу до 30 жовтня 2014 року, а в разі невиконання цієї умови зобов'язався передати у власність ОСОБА_6 спірний автомобіль (а.с. 7, том 1).

9. Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, з урахуванням статей 545 625 1046-1049 ЦК України, вирішив, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

10. Розподіл судових витрат здійснено відповідно до статті 88 ЦПК України 2004.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

11. Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_7 відхилена.

12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що зі змісту представленої письмової розписки від 30 липня 2014 року випливає, що в ній зазначені: сторони зобов'язання (позикодавець та позичальник), грошова сума, яка передана та отримана у власність, та зобов'язання її повернути в конкретний строк і в установленому порядку. В тексті розписки від 30 липня 2014 року є особистий підпис ОСОБА_7 (позичальник). Надання позивачем оригіналу боргової розписки підтверджує продовження існування між позикодавцем та позичальником боргових зобов'язань, які не виконано на дату звернення до суду з позовом (а.с. 38, том 1).

13. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розрахунку вимог, наданого позивачем, оскільки відповідачем не надано іншого розрахунку та не спростовано відповідний розрахунок позивача.

14. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. 01 грудня 2017 року ОСОБА_6 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, вважаючи, що суди попередніх інстанцій прийняли судові рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

16. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить зупинити виконання заочного рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року, скасувати це рішення та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_6 відмовити.

Рух справи в суді касаційної інстанції

17. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

18. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19. 14 лютого 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

20. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

21. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

22. Ухвалою судді Верховного Суду від 19 квітня 2018 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрите касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи з суду першої інстанції, зупинене виконання заочного рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

23. Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2019 року справа призначена до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. ОСОБА_7 вважає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином дослідили докази та помилково встановили обставини справи. Між ним та позивачем не виникали правовідносини позики.

25. Відповідач вказує на те, що апеляційний суд проігнорував обставини написання розписки від 30 липня 2014 року, про які заявляв відповідач та які дають краще розуміння її суті попри назву документу. Між відповідачем та позивачем мала місце спроба вирішити питання поруки відповідача за виконання зобов'язань його колишньої дружини в питанні будівельного підряду. В результаті цього і було складено відповідну розписку. Відповідач не писав розписку від 30 липня 2014 рокуз метою укладання договору позики між позивачем і відповідачем, а писав її з метою укладання договору поруки між позивачем та відповідачем, який так і не набув чинності.

26. Кошторис від 01 лютого 2011 року та видаткова накладна від 26 вересня 2012 року (видана не відповідачем, а його колишньою дружиною у якості фізичної-особи підприємця) не підтверджують виникнення правовідносин позики та є неналежними доказами.

27. Інші доводи ОСОБА_7, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

28. 16 травня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_6 на касаційну скаргу ОСОБА_7, в якій позивач вказує на необхідність відхилити цю касаційну скаргу та залишити судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

29. Відповідач вважає, що надані ним три письмові докази: розписка від 30 липня 2014 року, кошторис від 01 лютого 2011 року та видаткова накладна від 26 вересня 2012 року підтверджують укладення між ним та відповідачем договору позики, в зв'язку з чим суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку обставинам справи та дійшли правильних висновків.

30. Інші доводи ОСОБА_6, в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

31. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

32. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

33. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

34. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

35. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

36. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

37. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо обґрунтованості судового рішення апеляційної інстанції

38. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004).

39. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004).

40. Статті 57 58 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

41. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004).

42. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 169 ЦПК України 2004).

43. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення.

44. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (частини перша та друга статті 303 ЦПК України 2004).

45. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

46. Договір набирає чинності з моменту його укладення (частина друга статті 631 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

47. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

48. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (частини перша та друга статті 1047 ЦК України).

49. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

50. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

51. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

52. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

53. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частини друга та третя статті 545 ЦК України).

54. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України).

55. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

56. Суд першої інстанції, приймаючи своє заочне рішення, не мав можливості оцінити пояснення та заперечення відповідача, оскільки той не з'явився у судове засідання. Факт поважності причин відповідної неявки відповідача або неналежного його повідомлення про судовий розгляд судом першої інстанції судами попередніх інстанцій не встановлено, відповідачем не доведено. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач заявляв про обставини написання розписки від 30 липня 2014 рокув суді апеляційної інстанції.

57. Відповідачем не доведено належним чином, що апеляційний суд порушив норми процесуального права або неправильно застосував норми матеріального права. Апеляційний суд наділений процесуальними повноваженнями оцінювати докази відповідно до статей 212 та 303 ЦПК України 2004. Незгода сторони спору з оцінкою судом доказів у справі або зробленими судом на цій підставі висновками не означає сама по собі порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідач, заперечуючи виникнення у нього з позивачем правовідносин позики в зв'язку з тим, що розпискою від 30 липня 2014 року оформлювались правовідносини поруки, сам вказує на те, що правовідносини поруки не виникли.

58. Апеляційний суд в своєму судовому рішенні не вказує на те, що ним встановлено наявність правовідносин позики на підставі кошторису від 01 лютого 2011 року та видаткової накладної від 26 вересня 2012 року. Матеріалами справи підтверджується, що суди попередніх інстанцій дійшли своїх висновків на підставі вивчення розписки від 30 липня 2014 року.

59. Верховний Суд згідно вимог статті 400 ЦПК України не може здійснювати переоцінку доказів та встановлювати обставини справи. А заявлені доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

60. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частини перша та друга статті 410 ЦПК України).

61. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_7, а заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

62. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

63. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

64. За результатом касаційного розгляду вимоги ОСОБА_7 не підлягають задоволенню, отже на ОСОБА_7 покладається судовий збір за подання касаційної скарги. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_7.

2. Залишити без змін заочне рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 14 листопада 2017 року.

3. Поновити виконання заочного рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08 серпня 2017 року

4. Покласти на ОСОБА_7 витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

В. М. Сімоненко

І.М. Фаловська