Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.08.2019 року у справі №355/1249/18

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 355/1249/18

провадження № 61-15375св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - Горбовий Володимир Анатолійович,

третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвали Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року у складі судді Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей та сім'ї Баришівської районної державної адміністрації Київської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

15 травня 2019 року представником ОСОБА_2 - адвокатом

Горбовим В. А., до суду було подано клопотання про проведення психологічної експертизи, мотивоване тим, що позивач не надав доказів наявності можливості проводити час з дочкою та знаходитись поряд з нею. Також посилався на тривожність дитини, її психологічні особливості та стрес, перенесений при зустрічі з батьком ІНФОРМАЦІЯ_1.

У цей же день представником ОСОБА_2 - адвокатом

Горбовим В. А., до суду було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_2 28 березня 2019 року подано позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про скасування розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області від 14 березня 2018 року № 107 "Про встановлення днів побачень ОСОБА_4 донькою" та розпорядження від 20 серпня 2018 року № 358 "Про внесення змін до Розпорядження голови Баришівської районної державної адміністрації від 14.03.2018 року № 107", яким виправлено технічну помилку, а саме прізвище "ОСОБА_5" змінено на "ОСОБА_6" й у разі скасування даних розпоряджень ухвалене Баришівським районним судом Київської області рішення в справі про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею не відповідатиме вимогам матеріального та процесуального права, а також буде порушувати права, свободи та інтереси учасників справи.

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Горбового В. А., про проведення психологічної експертизи відмовлено.

Постановляючи ухвалу про відмову у проведенні психологічної експертизи, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач та її представник не довели причин необхідності проведення експертизи щодо малолітньої дитини, не надали доказів наявності у дитини ознак тривожності чи стресу через зустріч з батьком, відповідач не зверталась до спеціаліста-психолога з приводу наявності у дитини ознак тривожності чи стресу. Посилаючись на протиправну поведінку батька дитини, відповідач не надала доказів такої поведінки позивача, а посилаючись на звернення до правоохоронних органів, не надала доказів проведення перевірки її звернень чи оскарження протиправних дій посадових осіб правоохоронних органів.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника

ОСОБА_2 - адвоката Горбового В. А., про зупинення провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про відмову у зупиненні провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Баришівської районної державної адміністрації Київської області від 14 березня 2018 року № 107 та від 20 серпня 2018 року № 358 мають рекомендаційний характер та доказове значення для суду.

При вирішенні спору суд буде надавати оцінку даним доказам в сукупності з іншими обставинами справи, тому скасування цих розпоряджень жодним чином не впливатиме на рішення суду.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Горбового В. А., на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року про відмову у проведенні психологічної експертизи повернуто особі, яка її подала.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у проведенні психологічної експертизи не передбачене статтею 353 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Баришівського районного суду Київської області від 10 червня 2019 року про відмову у зупиненні провадження у справі повернуто особі, що її подала.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі не передбачено статтею 353 ЦПК України.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційних скаргах, поданих до Верховного Суду у серпні 2019 року, з урахуванням уточнень, поданих у вересні 2019 року, ОСОБА_2, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить ухвали Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року скасувати, постановити ухвали про призначення психологічної експертизи та зупинення провадження у справі.

В обґрунтування касаційних скарг посилається на те, що апеляційний суд неправильно витлумачив положення пунктів 12,14 частини першої статті

353 ЦПК України, чим порушив право ОСОБА_2 на оскарження ухвал суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 355/1249/18-ц з Баришівського районного суду Київської області.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Згідно із положеннями частини 2 статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених частини 2 статті 352 ЦПК України.

У частині 1 статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо призначення експертизи.

Пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у призначенні експертизи та про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі статтею 353 ЦПК України не передбачено.

Пунктом 4 частини 5 статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Проаналізувавши вказані норми закону, апеляційний суд дійшов висновку про повернення апеляційних скарг представника ОСОБА_2 - адвоката Горбового В. А., та апеляційних скарг ОСОБА_2 на підставі пункту 4 частини 5 статті 357 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Цей припис згідно з позицією Конституційного Суду України слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду (абзац п'ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № з-рп/2010).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Правові висновки щодо порядку оскарження окремо від рішення суду ухвал суду першої інстанції висловлено Великою Палатою Верховного Суду в ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-2054018), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184ЦС18), від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-2594018),

у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 522/18296/14-ц (провадження № 14-62ЦС19).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Така мета є легітимною.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не передбачених у частині 1 статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про призначення експертизи не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення, тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду, яким спір має бути вирішений по суті.

Наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо тлумачення норм процесуального права на свій розсуд. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані ухвали апеляційного суду - без змін, оскільки такі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється та не ухвалюється нове рішення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвали Київського апеляційного суду від 12 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийС. Ю. Бурлаков Судді:В. М. Коротун М. Є. Червинська