Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.02.2021 року у справі №646/7015/19

Постанова

Іменем України

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 646/7015/19

провадження № 61-1452св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука 0. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі - Прокуратура Харківської області, Державна казначейська служба України,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, в якій просила захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди, спричиненої їй чисельними незаконними рішеннями, неефективним розслідуванням та протиправною тривалою бездіяльністю посадових осіб Прокуратури Харківської області при розслідуванні кримінального провадження № 42013220100000019, та стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди у розмірі 1 296 000 грн, спричинену посадовими особами Прокуратури Харківської області.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в провадженні Прокуратури Харківської області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року на підставі постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 грудня 2020 року за скаргою позивача, щодо незаконних дій о/у ВКМСД Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Мірошник О. С., за правовою кваліфікацією - частина 1 статті 366 КК України, а 06 березня 2014 року - за частиною 1 статті 384 КК України, які в подальшому були об'єднані в одне провадження № 42013220100000019.

Під час досудового розслідування кримінального провадження слідчим Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяним А. О. та слідчими Прокуратури Харківської області Лук'янчук А. І., Гайдар В. А., Басули Л. О. неодноразово виносились постанови про закриття вказаного кримінального провадження, які на підставі ухвал слідчих суддів Жовтневого районного суду міста Харкова та Червонозаводського районного суду міста Харкова скасовувались.

04 липня 2017 року слідчим в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Майстренком С. О. була винесена постанова про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілою у кримінальному провадженні, яка була скасована на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова. Позивач вважає, що відповідач - Прокуратура Харківської області в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42013220100000019 умисно й неправомірно вчиняли бездіяльність, яка полягає в прийнятті незаконних і невмотивованих процесуальних рішень - постанов про закриття кримінального провадження, зазначаючи в них відомості, які не відповідають дійсності, чим фактично прикривають протиправні дії посадових осіб Прокуратури Харківської області та ГУНП в Харківській області.

Незаконними рішеннями посадових осіб Прокуратури Харківської області, яка є органом державної влади, з приводу незаконного закриття зазначеного кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва з боку відповідного прокурора, їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона протягом тривалого часу вимушена звертатися та відвідувати суди і органи прокуратури, з метою захисту та поновлення своїх прав як потерпілої. В результаті незаконних дій посадових осіб відповідача - Прокуратури Харківської області, позивач вимушена витрачати значний час та сили, що призвело до позбавлення можливості продовжувати активне особисте та суспільне життя, що в свою чергу вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя, у зв'язку з чим просила захистити її конституційне право на компенсацію моральної шкоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2020 року під головуванням судді Шелест І. М. позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що права позивача порушені і підстави для відшкодування шкоди встановлені ухвалами Червонозаводського районного суду міста Харкова, якими встановлена протиправна бездіяльність органу досудового розслідування з приводу розслідування кримінального провадження №
42013220100000019. Вказані обставини, а також подальша необхідність звернення позивача до суду, в порядку визначеному приписами КПК України з заявами про усунення перешкод, як особі, постраждалої від кримінального правопорушення, на переконання суду, безумовно призвели до її моральних страждань.

Стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1 місцевий суд визнав факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалої бездіяльності посадових осіб, пов'язаних з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України. Також суд врахував, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування, позивачу завдано моральну шкоду, безпосередньо стосується її родини.

Постановою Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено.

Рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 22 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України щодо компенсації моральної шкоди - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що оскарження позивачем бездіяльності Прокуратури Харківської області під час досудового розслідування в межах кримінального провадженняє механізмом реалізації права на судовий контроль за додержанням прав особи в кримінальному провадженні та визнання незаконною бездіяльність органів досудового слідства в судовому порядку, та не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 в січні 2021 року звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року в якій просила оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому, що незаконними рішеннями посадових осіб прокуратури з приводу незаконного закриття кримінального провадження, тривалого та неефективного проведення досудового розслідування, відсутності належного процесуального керівництва, їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона протягом тривалого часу вимушена звертатися та відвідувати суд і органи прокуратури з метою захисту та поновлення своїх прав як потерпілої.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Харківська обласна прокуратура у поданому відзиві на касаційну скаргу зазначила, що доводи касаційної скарги щодо неповноти з'ясування обставин справи не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до переоцінки доказів, які досліджувалися судом апеляційної інстанції, у зв'язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2021 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Червонозаводського районного суду міста Харкова.

09 березня 2021 року справа № 646/7015/19 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 лютого 2013 року на підставі постанови Жовтневого районного суду міста Харкова від 13 грудня 2012 року за скаргою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення щодо незаконних дій о/у ВКМСД Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Мірошник О. С. було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Постановою старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 15 березня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 19 квітня 2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 15 березня 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 18 травня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 01 серпня 2013 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 18 травня 2013 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 18 вересня 2013 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Постановою заступника прокурора Прокуратури Харківської області Міронова С. В. від 18 грудня 2013 року скасовано постанову старшого слідчого Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяного А. О. від 18 вересня 2013 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 10 січня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 лютого 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 10 січня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

06 березня 2014 року внесено відомості до ЄРДР за № 420140220000000120 за фактом надання неправдивих показань слідчому Прокуратури Жовтневого району міста Харкова Костяному А. О. оперуповноваженою ВКМСД Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області Мірошник О. С. за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 384 КК України.

Постановою прокурора відділу 15/1 Прокуратури Харківської області Гончаренко О.

А. від 20 березня 2014 року матеріали досудового розслідування № 42013220100000019 об'єднані з матеріалами № 420140220000000120.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 25 березня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 квітня 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 25 березня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 08 травня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях Прокуратури Харківської області Гончаренко О. А. від 27 травня 2014 року скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 08 травня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 08 серпня 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 08 серпня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 вересня 2014 року ухвалу слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 11 вересня 2014 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 08 серпня 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року скасовано, а скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 24 листопада 2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 грудня 2014 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу Прокуратури Харківської області Лук'янчука А. І. від 24 листопада 2014 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Гайдар В. А. від 26 лютого 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 25 березня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого першого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Гайдар В. А. від 26 лютого 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 28 квітня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 24 травня 2016 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 28 квітня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 26 жовтня 2016 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 03 cічня 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 26 жовтня 2016 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 17 травня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 384 КК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 вересня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Басули Л. О. від 17 травня 2018 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Майстренко С. О. від 04 липня 2017 року було відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова від 17 липня 2017 року скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову слідчого в ОВС другого слідчого відділу слідчого управління Прокуратури Харківської області Майстренко С. О. від 04 липня 2017 року про відмову у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

Постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, що поширює свою діяльність на Харківську область, та слідчих регіональної прокуратури області Жорняка М. С. від 06 грудня 2019 року було відмовлено у визнанні потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013220100000019 від 11 лютого 2013 року.

На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини 2 статті 16 ЦК України).

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пунктах 32,60,61,66,69,70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зроблений висновок, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов'язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов'язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов'язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов'язаних зі справою (див. mutatis mutandis $ 67 рішення Європейського суду з прав людини від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pelissier and Sassi v France); $ 35 рішення Європейського суду з прав людини від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" ( № 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин; необхідністю відвідування органів досудового розслідування; неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність; підривом репутації тощо.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивач може претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження, якщо доведе факт надмірної тривалості досудового розслідування і те, що тим самим йому було завдано матеріальної чи моральної шкоди, та обґрунтує її розмір.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз положень статей 23, 1174 ЦК України свідчить про те, що моральна шкода, завдана фізичній особі незаконною бездіяльністю посадової особи при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою і при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Місцевий суд вказував, що стягуючи моральну шкоду на користь ОСОБА_1 він визнав факт заподіяння моральної шкоди діями відповідача, а саме винесенням незаконних рішень, тривалою бездіяльністю посадових осіб, пов'язаною з невиконанням своїх обов'язків, не проведенні комплексу дій, передбачених КПК України.

Також місцевий суд врахував, що кримінальне провадження, в рамках якого бездіяльністю органу досудового розслідування, позивачу завдано моральну шкоду, безпосередньо стосується її родини.

Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду та вказує, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду не надав належної оцінки неодноразовому прийняттю слідчими прокуратури постанов про закриття кримінального провадження щодо матеріалів досудового розслідування від 11 лютого 2013 року та від 06 березня 2014 року № 42013220100000019 за ознаками складів кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 366, частиною 1 статті 367, частиною 1 статті 384 КК України.

Ураховуючи викладене, місцевий суд, встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідача щодо проведення необхідної перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, надмірну тривалість досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою, неодноразове прийняття слідчими прокуратури рішень про закриття кримінального провадження у спосіб, який для заявника демонструє ігнорування її доводів, дійшов обґрунтованого висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, з урахуванням вимоги виваженості, розумності і справедливості.

При цьому колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що обґрунтованими є доводи та посилання прокурора на відповідну практику Верховного Суду про те, що скасування судом процесуальних рішень слідчого (прокурора) про закриття кримінального провадження не є безумовною підставою для висновку про порушенням прав позивача, оскільки у цій справі правовою підставою для відшкодування шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяви ОСОБА_1 про злочин, що свідчить про протиправну бездіяльність посадових осіб відповідача, надмірну тривалість досудового розслідування, що спростовує доводи касаційної скарги.

Верховний Суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 триває з 2013 року, що на дату звернення позивача до суду у 2019 році становило більше шести років.

За вищевказаний час відповідно до вимог КПК України орган досудового розслідування мав би прийняти відповідне процесуальне рішення. Таким чином, у зв'язку з такою тривалістю кримінального провадження ОСОБА_1 змушена відвідувати органи досудового розслідування та суду, звертатися з відповідними клопотаннями, що не входить до її звичайної діяльності та призводить до моральних страждань.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приймає аналогічні за змістом доводи касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною 1 статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційним судом скасовано законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції, постанова апеляційного суду відповідно до положень статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення районного суду.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 12 січня 2021 року скасувати, рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2020 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

О. С. Ткачук