Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 125/2625/17

провадження № 61-4819св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Денишенко Т. О., Голоти Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є власником житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .

Відповідач, з яким шлюб розірваний у 2013 році, зареєстрований у вказаному будинку, але більше трьох років у ньому не проживає.

Враховуючи, що добровільно знятися з реєстраційного обліку він не бажає, його реєстрація перешкоджає їй вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, отримувати субсидію та призводить до сплати комунальних послуг у збільшеному розмірі, просила визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вищезазначеним житловим приміщенням.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2018 року у складі судді Хитрука В. М. позов задоволено.

Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку, що розташований на АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що з 2015 року ОСОБА_2 у спірному житловому будинку не проживає, має інше місце для проживання на АДРЕСА_2 , при цьому реєстрація відповідача створює для позивача перешкоди у користуванні житлом та позбавляє права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися власним майном.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові.

Апеляційний суд дійшов висновку про поважність причин непроживання відповідача у спірному житловому приміщенні, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.

Спірний будинок є її власністю, відповідач житлом не цікавиться, його не утримує, відсутній у ньому без поважних причин. Крім того, вона придбала відповідачу інше житло у цьому ж населеному пункті, у якому він проживає з 2015 року.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суді від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та витребувано її з Барського районного суду Вінницької області.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2019 року вищезазначену справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку на АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 14 вересня 2004 року.

У будинку також зареєстрований її колишній чоловік ОСОБА_2 , шлюб з яким розірвано 05 листопада 2013 року.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов, складеним комісією Копайгородської селищної ради Барського району від 24 липня 2017 року, довідкою Копайгородської селищної ради Барського району від 26 січня 2018 року ОСОБА_2 у спірному житловому будинку не проживає з 2015 року. Має інше місце для проживання на АДРЕСА_2 .

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права

Звертаючись до суду з позовом у грудні 2017 року, позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування будинком, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням права вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Як на правову підставу позову посилалася на статтю 405 ЦК України та вказувала, що він з 2015 року у спірному будинку не проживає, тобто більше двох років.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушене право та з яких підстав.

Відповідно до частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Підстави втрати членом сім`ї власника житла права користування цим житлом передбачені частиною другою статті 405 ЦК України, згідно з якою член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, зокрема те, що позивач є власником спірного будинку, а відповідач понад рік у ньому не проживає та має інше житло, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні власністю шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним будинком.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому таке рішення суду є законним і обґрунтованим.

Апеляційний суд скасував рішення місцевого суду та, пославшись на те, що відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні через наявність конфліктної ситуації між сторонами, під час якої позивач спричинила ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, зробив висновок про відсутність підстав для визнання його таким, що втратив право користування цим житлом.

При цьому, апеляційний суд переоцінив докази, які належним чином були оцінені судом першої інстанції, не встановив факт порушення місцевим судом порядку їх дослідження, не зазначив, які норми права суд порушив при вирішенні спору, в чому полягала невідповідність висновків суду обставинам справи, у зв`язку з чим помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Установивши, що апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 30 січня 2019 року скасувати.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 05 грудня 2018 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар В. І. Журавель Є. В. Краснощоков