Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2019 року у справі №608/2060/18

Постанова

Іменем України

26 березня 2020 року

м. Київ

справа № 608/2060/18-ц

провадження № 61-14999св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Джуринська сільська рада Чортківського району Тернопільської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року в складі судді Квятковської Л. Й. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в складі колегії суддів: Щавурська Н. Б., Костів О. З., Хома М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Джуринська сільська рада Чортківського району Тернопільської області, про скасування державного акта та вилучення земельної ділянки.

Позов ОСОБА_1 мотивував тим, що відповідно до договору дарування від 18 липня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Тернопільської області Гресько О. Т., він прийняв в дар від ОСОБА_3 приміщення заготівельного пункту з господарською будівлею, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначене нежитлове приміщення належало дарувальнику на підставі рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 17 липня 2001 року. Цим рішенням встановлено, що ОСОБА_3 набув право на вказане вище приміщення заготівельного пункту з господарською будівлею на підставі договору купівлі-продажу від 21 липня 1993 року, укладеного між останнім та коопзаготоб`єднанням Чортківської райспоживспілки Чортківської райСТ Тернопільської області.

Звертав увагу на те, що рішенням виконавчого комітету Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 23 березня 2006 року № 15 йому було надано дозвіл на реконструкцію колишнього заготівельного пункту під магазин з житловими приміщеннями на АДРЕСА_1 .

05 листопада 2013 року йому було видано свідоцтво про право власності на магазин з вбудованими житловими приміщеннями на АДРЕСА_1 .

Вказував на те, що згідно з земельно-обліковими документами Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області за попереднім власником рахувалось 0,22 га земельної ділянки для обслуговування зазначеного вище нежитлового приміщення, яка не була вилучена на час звернення ним до суду з цим позовом, а тому, виділяючи відповідачу спірну земельну ділянку, Джуринська сільська рада Чортківського району Тернопільської області порушила його право на землю.

Вважає, що відповідач незаконно отримав у власність земельну ділянку площею 0,1823 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд

в АДРЕСА_1, оскільки в рішенні Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області

від 08 липня 2002 року № 16 взагалі відсутні відомості щодо передачі у власність

ОСОБА_2 земельної ділянки. Вказаним рішенням зазначається про передачу безоплатно земельних ділянок громадянам сільської ради площею до 2 га згідно з Земельним кодексом України (далі - ЗК України). Зазначене рішення не має жодних посилань на додатки до нього, та інформації про те, яким саме громадянам передаються земельні ділянки та в якому розмірі.

Посилаючись на наведене, позивач просив скасувати державний акт про право власності на землю від 05 вересня 2002 року серії ТР № 2219, виданий на ім`я

ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1823 га, розташовану в АДРЕСА_1; вилучити у ОСОБА_2 частину земельної ділянки площею 0,0377 га та передати її позивачу.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого

2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що виданий відповідачу державний акт на право власності на земельну ділянку є перешкодою та порушує право його на володіння чи користування земельною ділянкою для обслуговування приміщення магазину. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_1 дізнався про приватизацію спірної земельної ділянки відповідачем ще у липні 2015 року, а тому, звернувшись до суду з цим позовом у жовтні 2018 року, позивач пропустив позовну давність, що також є підставою для відмови в задоволення його вимог.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення посилання суду на пропуск позивачем позовної давності. В решті рішення залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки останнім не доведено, що виданим відповідачу державним актом на право власності на земельну ділянку порушеного його право щодо земельної ділянки, яка належить йому на праві користування та використовується для обслуговування нежитлового приміщення.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення суду першої інстанції шляхом виключення висновків суду про пропуск позивачем позовної давності, оскільки відмова в задоволенні позову з підстав відсутності порушеного права із зазначенням додаткової підстави для відмови в задоволенні позову через пропуск позивачем позовної давності, не відповідає вимогам закону.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У серпні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 12 червня 2019 року, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що до попереднього власника нежитлового приміщення та відповідно до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,22 га, оскільки саме така земельна ділянка рахувалась за об`єктом нерухомого майна, яке належить йому на праві власності та не була вилучена у встановленому законом порядку.

Звертає увагу на те, що суди не надали належної правової оцінки його доводам, що рішення сільської ради, яким відповідачу виділено земельну ділянку, не містить відомостей кому саме та в яких розмірах видавались земельні ділянки та не містить посилання на будь-які додатки. Судами взагалі не надана оцінка законності цього рішення.

Вважає, що будинок відповідача розташований на земельній ділянці площею 0,15 га, а тому видача йому земельної ділянки на підставі рішення сільської ради та подальша видача державного акта на земельну ділянку площею 0,1823 га є безпідставною.

У вересні 2019 року ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про безпідставність її доводів та правильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що оспорюваним державним актом про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку права та інтереси позивача не порушено.

Такожвказує на те, що він є власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею

0,1823 га (кадастровий номер 6125582900:02:001:2402), яка розташована на території Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень. Право власності на земельну ділянку ним набуто на підставі рішення Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 липня 2002 року № 16, в додатку до якого вказано перелік громадян, яким передано у власність відповідні земельні ділянки, що спростовує твердження позивача про те, що відповідач набув право власності на спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави та те, що з рішення не вбачається кому саме надавались земельні ділянки.

Вважає безпідставними доводи касаційної скарги про те, що для обслуговування будівлі колишнього приміщення заготпункту з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 обліковувалась земельна ділянка загальною площею 0,22 га, оскільки така земельна ділянка не була сформована, як об`єкт цивільних прав, не встановлено її меж в натурі, їй не було присвоєно кадастровий номер, вона не перебувала у власності чи користуванні власників нежитлових приміщень, а тому до позивача не може перейти право власності або право користування на цю земельну ділянку, оскільки таке право не виникло у попередніх власників зазначеного вище нежитлового приміщення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2019 року, витребувано цивільну справу та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»

(далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону

№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2019 року підлягає розгляду Верховним Судом в порядку за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції чинній на час її подання, тобто до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки зазначені вище судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що 18 липня 2002 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар приміщення заготівельного пункту з господарською будівлею, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Попередній власник ОСОБА_3 набув право власності на зазначене вище нежитлове приміщення за договором купівлі-продажу від 21 липня 1993 року, що підтверджується рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області

від 17 липня 2001 року.

Рішенням виконавчого комітету Джуринської сільської ради Тернопільської

області від 23 березня 2006 року № 15 ОСОБА_1 надано дозвіл на

реконструкцію колишнього заготівельного пункту, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , під магазин з житловими приміщеннями та зобов`язано виготовити документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

05 листопада 2013 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на магазин з вбудованими житловими приміщеннями, розташований за адресою:

АДРЕСА_1 .

Для обслуговування магазину з житловими приміщеннями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу на праві користування належить земельна ділянка площею

0, 1858 га на підставі договору оренди від 01 листопада 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та Джуринською сільською радою Чортківського району Тернопільської області. Сторонами визначено термін дії договору оренди 10 років.

Також судами встановлено, що рішенням Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 липня 2002 року № 16 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 1,7628 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, розташовану на території Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

В додатку до рішення Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 липня 2002 року № 16 затверджено список громадян, яким передано у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлових та господарських будівель та для ведення особистого підсобного господарства, зокрема зазначено, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку в площею 1,7628 га (1,5805 га - рілля, 0,1823 - для обслуговування будинку)

05 вересня 2002 року відповідачем отримано державний акт на право власності на землю загальною площею 1,7628 га, з яких: 0,1823 га для обслуговування житлових та господарських будівель та 1,5805 га для ведення селянського господарства.

15 липня 2014 року ОСОБА_2 зареєстрував право власності на земельну ділянку площею 0,1823 га (кадастровий номер 612558290:02:001:2402) у встановленому законом порядку, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, судами встановлено, що попереднім власником нежитлових приміщень ОСОБА_3 в період з 1993 року до 2002 рік не сплачувалася ні орендна плата за землю, ні земельний податок на території Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

18 лютого 2016 року позивач звертався до Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області з заявою про викуп орендованої ним земельної ділянки площею 0,1858 га, це питання розглядалось на черговій сесії Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Власником переданої позивачу в оренду земельної ділянки є Джуринська сільська рада Чортківського району Тернопільської області.

У липні 2015 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на частину належної останньому земельної ділянки площею 0,1823 га обмежену площею 0,03 га з метою доступу для обслуговування інженерної споруди. Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 лютого 2017 року в задоволенні зазначеного вище позову було відмовлено.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 22 ЗК України (в редакції, чинні на час набуття ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення) приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності

або право користування землею, забороняється.

Частиною першою, четвертою статті 30 ЗК України (в редакції, чинній на час набуття ОСОБА_3 права власності на нежитлові приміщення) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Частиною першою статті 120 ЗК України (у редакції чинній на час набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення) передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

За змістом статті 125 ЗК України (у редакції чинній на час набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 ЗК України (у редакції чинній на час набуття позивачем права власності на нежитлові приміщення) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Встановивши, що на час прийняття Джуринською сільською радою Чортківського району Тернопільської області рішення про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки, в тому числі, для обслуговування житлового будинку площею 0,1823 га, позивач не був власником нежитлових приміщень та земельної ділянки на якій вони розташовані, а доказів на підтвердження права користування спірної земельною ділянкою попереднім власником нерухомого майна позивачем не надано, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, правильно виходив з того, що виданий відповідачу державний акт від 05 вересня 2002 року не порушує права та інтереси позивача, оскільки земельна ділянка набута відповідачем на законних підставах та зареєстрована в установленому законом порядку.

Посилання позивача на те, що рішення Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 липня 2002 року № 16 не містить відомостей кому та в якому розмірі сільська рада виділила земельні ділянки, спростовуються додатком до цього рішення, а відсутність посилання в рішенні на цей додаток не мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Матеріали справи місять архівну копію рішення Джуринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 08 липня 2002 року № 16 та додаток до нього, які не визнавались незаконними та підтверджують правові підстави володіння відповідачем спірною земельною ділянкою.

З підстав не порушення питання щодо законності прийнятого сільською радою рішення про виділ відповідачу, в тому числі, спірної земельної ділянки, доводи позивача про те, що судами не надана оцінка законності рішення органу місцевого самоврядування, відхиляються Верховним Судом.

Аргументи касаційної скарги, які при цьому є ідентичними аргументам позовної заяви та апеляційної скарги про те, що на час укладання в 1993 році попереднім власником майна договору купівлі-продажу, за нежитловими приміщеннями обліковувалась земельна ділянка площею 0,22 га є безпідставними, оскільки беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів формування земельної ділянки площею

0,22 га з присвоєнням їй кадастрового номера, її державної реєстрації та документів, що підтверджують право власності або користування на цю земельну ділянку ОСОБА_1 або попереднього власника, суди обґрунтовано відхилили ці доводи, з чим погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що в 1993 році законодавством не було передбачено формування земельних ділянок та присвоєння їм кадастрових номерів, не заслуговують на увагу, оскільки попередній власник майна володів нежитловим приміщенням протягом дев`яти років, проте в цей період із заявами для виділення йому земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень не звертався.

Судами також встановлено, що ОСОБА_3 не сплачував орендну плату та податок на землю за період його володіння нежитловими приміщеннями.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що як зазначено вище, ОСОБА_1 на підставі договору оренди, укладеного з власником земельної ділянки - Джуринською сільською радою Чортківського району Тернопільської області, на праві користування належить земельна ділянка площею 0 ,1858 га. Впродовж усього періоду оренди з боку позивача не надходило звернень до сільської ради щодо невідповідності розміру чи конфігурації наданої йому в оренду земельної ділянки розміру нежитлової будівлі, для обслуговування якої її надано. При цьому у 2016 році позивач звертався до органу місцевого самоврядування з метою викупу орендованої земельної ділянки, що спростовує його доводи касаційної скарги в частині наявності факту порушення його прав діями відповідача.

Враховуючи те, що права позивача діями відповідача не порушено, є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо не з`ясування судами обставини зміни Джуринською сільською радою Чортківського району Тернопільської області статусу переданої відповідачу земельної ділянки та невідповідності відомостей про розмір земельної ділянки, що перебувала у користуванні відповідача, зазначених у погосподарській книзі тим, що вказані у витязі з плану забудови АДРЕСА_1.

Інші доводи касаційної скарги є аналогічні доводам апеляційної скарги

ОСОБА_1 , які були обґрунтовано відхилені апеляційним судом. Судом апеляційної інстанції також правильно змінено мотивувальну частину рішення суду першої інстанції шляхом виключення посилання на пропуск позивачем позовної давності, оскільки такі наслідки не можуть бути застосовані до необґрунтованого позову.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 08 лютого

2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик