Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 286/27/18
провадження № 61-39817св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Овруцька державна нотаріальна контора,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року у складі судді Кулініча Я. В. та постанову Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , третя особа - Овруцька державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, скасування державної реєстрації, встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син, ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на спадкове майно - 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , а також на 45/100 частини житлового будинку
АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,0533 га, яка надана для будівництва і обслуговування цієї частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, під кадастровим номером 1824210100:01:012:0716. Спадкоємцями після смерті сина є вона, невістка ОСОБА_2 та онук ОСОБА_4 . Невістка та онук проживали разом із сином, а вона окремо. ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори та отримала свідоцтва про право на спадщину на майно.
Вказувала, що їй не було відомо про оформлення невісткою права власності на все спадкове майно. Коли вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії, оскільки вона не прийняла спадщину в порядку та в строк, встановлений чинним законодавством України. Окрім того, не встановлений факт родинних відносин між нею та сином. Вказаними свідоцтвами про право на спадщину за законом порушені її права щодо володіння та розпорядження належним їй спадковим майном.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_3 , а також встановити факт перебування її та спадкодавця у родинних відносинах, а саме, що вони були матір`ю та сином.
Також просила визнати недійсними, в 1/2 частині, свідоцтва про право на спадщину, видані Овруцької державною нотаріальною конторою на ім`я ОСОБА_2 , а саме: свідоцтво про право на спадщину № 2-311 на
1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину № 2-314, на 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину № 2-317 на земельну ділянку, площею 0,0533 га, надану для будівництва та обслуговування частини житлового будинку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1824210100:01:012:0716.
Окрім того, просила скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно: номер запису про право власності 18930353 від 09 лютого 2017 року на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; номер запису про право власності 18930655 від 09 лютого 2017 року на 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 ; номер запису про право власності 18930906
від 09 лютого 2017 року на земельну ділянку розміром 0,0533 га, надану для будівництва та обслуговування частини житлового будинку
АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1824210100:01:012:0716.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер
ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що те, що позивач дійсно є матір`ю ОСОБА_3 підтверджується поясненнями відповідача та показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що позивач є матір`ю померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Спадщину після ОСОБА_3 прийняла відповідач та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом, позивач є спадкоємцем, але спадщину у визначений законом строк не прийняла. Похилий вік, незадовільний стан здоров`я, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, неприязні відносини між спадкоємцями та юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини у цьому випадку суд не визнав поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки вважав, що об`єктивних перешкод для подання заяви у позивача не було, а бажання щодо отримання спадщини виникло лише після бажання відповідача продати частину спадкового майна. Інших обставин які б свідчили про труднощі для позивача для прийняття спадщини судом не встановлено. З огляду на вказані обставини, правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
У задоволенні вимог щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування рішень про державну реєстрацію суд відмовив, оскільки ці вимоги є похідними та пов`язані з визначенням додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 29 травня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті сина, оскільки наведені нею обставини не пов`язані з об`єктивними, істотними та непереборними труднощами для спадкоємця на прийняття спадщини.
Окрім того, ОСОБА_1 не доведено наявність причин, які б перешкоджали їй направити заяву про прийняття спадщини поштою, що передбачено пунктом 3.5 пункту 3 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5. Таким чином, підстави для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті сина відсутні. Інші позовні вимоги є похідними від наведеної вище, тому не підлягають до задоволення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом та скасування рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2029 року справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Овруцька державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтв про право на спадщину частково недійсними, скасування державної реєстрації, встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судам були надані докази того, що протягом шестимісячного строку з дня смерті сина вона хворіла, проходила лікування. Безпосередньо перед закінченням встановленого законом строку на прийняття спадщини та після закінчення шестимісячного строку була у лікарні та проходила лікування. Поштою направити заяву вона також не могла, оскільки така заява має завірятись нотаріально, а вона цього зробити не могла. Крім того, суд не врахував її пригнічений психологічний стан після смерті сина, що було великою душевною травмою. Тому й оформленням спадщини займалась відповідачка, яка оформила все спадкове майно на себе.
При цьому також посилалась на правила частини третьої статті 1172 ЦК України, які передбачають надання строку для прийняття спадщини, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, і ці обставини суд визнав поважними, з посиланням на те, що такого правового висновку дійшов Верховний Суд України в постановах від 26 березня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15,
від 14 вересня 2016 року у № 6-1215цс16.
Також посилалася на те, що відповідачка ввела в оману нотаріуса вказавши у своїй заяві про прийняття спірної спадщини про те, що інших спадкоємців немає, а нотаріус, на її думку, у порушення статті 63 Закону України «Про нотаріат не повідомила всіх спадкоємців про відкриття спадщини та не зробила відповідного повідомлення шляхом публічного повідомлення або оголошення повідомлення у пресі. Крім того, на її думку, нотаріус порушила зазначені нею положення Порядку вчинення нотаріальних дій, зокрема, при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини, нотаріус має з`ясовувати крім інших обстави і коло спадкоємців спірного спадкового майна.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
Після його смерті спадщину прийняла дружина ОСОБА_2 .
Син спадкодавця ОСОБА_3 04 серпня 2016 року звернувся до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини на користь дружини померлого.
09 лютого 2017 року державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: свідоцтво про право на спадщину на
1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину на 45/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку, площею 0,0533 га, надану для будівництва та обслуговування частини житлового будинку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1824210100:01:012:0716.
Цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені записи про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно за № 18930353, № 18930655, № 18930906.
Постановою державного нотаріуса Овруцької державної нотаріальної контори від 21 грудня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сина
ОСОБА_3 у зв`язку з тим, що вона не прийняла спадщину у встановлений законом строк. Окрім того, у постанові зазначено, що, враховуючи розбіжності у написанні прізвища у паспорті ОСОБА_1 та прізвища спадкодавця у свідоцтві про смерть, факт родинних відносин між ними не доведений.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі
№ 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов`язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Як на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначала похилий вік та хвороби. Також посилалась на те, що протягом шестимісячного строку з дня смерті сина вона хворіла, проходила лікування. Безпосередньо перед закінченням встановленого законом строку на прийняття спадщини та після закінчення шестимісячного строку була у лікарні та проходила лікування. Поштою направити заяву заявниця також не могла, оскільки така заява має завірятись нотаріально, а вона цього зробити не могла.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій.
Доводи касаційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що знаходиться за межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Житомирської області
від 29 травня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович