Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 142/143/17

провадження № 61-5739св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Бершадський відділ поліції ГУНП у Вінницькій області, Державна казначейська служба України,

третя особа - Бершадська місцева прокуратура Вінницької області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, Державної казначейської служби України, третя особа - Бершадська місцева прокуратура Вінницької області, про визнання права на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та рішеннями посадових осіб Піщанського ВП Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області з притягнення до адміністративної відповідальності та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь позивача відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 лютого 2010 року постановою старшого дільничного інспектора міліції Піщанського РВ ГУМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 грн.

Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 15 черв-ня 2010 року дії старшого дільничного інспектора міліції Піщанського РВ ГУМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 визнані незаконними, постанова від 21 лютого 2010 року скасована, провадження у справі закрите.

Таким чином, постановою старшого ДІМ Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 від 21 лютого 2010 року позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП. Перед цим позивача було незаконно затримано для проходження медичного освідування на стан алкогольного сп`яніння, а також для складання протоколу про адміністративне правопорушення і розгляду справи по суті.

Позивач зазначав, що незаконними діями та рішенням дільничного інспектора йому була завдана моральна шкода, оскільки протягом трьох місяців та 36 днів тривало провадження у справі про адміністративне правопорушення (з 21 лютого 2010 року по 25 червня 2010 року) і протягом цього періоду він перебував у статусі «особи, яка притягується до адміністративної відповідальності». Фактично весь цей період він знаходився під слідством і судом у справі, оскільки справи про адміністративні правопорушення у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини прирівнюються до кримінальних справ.

Завдана моральна шкода полягає у великих душевних стражданнях і позбавленні психічного благополуччя внаслідок усвідомлення ОСОБА_1 факту незаконного затримання, незаконного доставлення на медичне освідування на предмет алкогольного сп`яніння, незаконного притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Незаконними діями працівників міліції було принижено його честь і гідність, порушено його право на свободу і особисту недоторканність. Моральна шкода також полягає у тому, що він змушений був звертатися до суду з приводу незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності, витрачаючи при цьому свій особистий час, гроші та здоров`я. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди позивач здійснив її розрахунок з огляду на розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року, що загалом становить 15 563,16 грн.

ОСОБА_1 , з урахуванням зміни та збільшення позовних вимог, просив:

визнати за ним право на компенсацію моральної шкоди;

стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 15 563,16 грн внаслідок незаконного притягнення до адміністративної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року у складі судді Гринишиної А. А., позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на відшкодування моральної шкоди та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації моральної шкоди 1 226 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт незаконних дій інспектора Піщанського РВ ГУМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 підтверджений рішенням суду та не підлягає доведенню. Тому на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статті 23 ЦК України, суд вважав, що, з урахуванням перенесених моральних страждань та обставин справи, на користь позивача необхідно стягнути 1 226 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач звернувся із позовом до Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області, який не є юридичною особою та не може бути стороною у справі та є неналежним відповідачем у справі. Правовідносини між позивачем та правоохоронним органом виникли ще у лютому 2010 року, коли постановою старшого дільничного інспектора міліції Піщанського РВ УМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 грн. За змістом частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. До участі у справі не був залучений належний відповідач. Оскільки позивач пред`явив позов до неналежного відповідача (Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області), то висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є помилковим.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та ухвалити нову, якою стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у рахунок компенсації моральної шкоди 15 563,16 грн. При цьому, посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що Бершадська місцева прокуратура також не є юридичною особою, оскільки відсутня в ЄДРПОУ, а тому не могла бути третьою особою у справі. Апеляційний суд безпідставно допустив до розгляду справи представника прокуратури Вінницької області за довіреністю, оскільки прокуратура Вінницької області не є учасником справи і не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції. Також відсутня відповідна ухвала апеляційного суду про допуск до участі представника прокуратури Вінницької області Гушіної Н. В. у судове засідання 20 лютого 2019 року.

ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд повинен був скасувати рішення суду першої інстанції лише в частині визнання за ним права на відшкодування моральної шкоди, оскільки таке право позивач має згідно статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, шо здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди повинен був ухвалити нову постанову, збільшивши її розмір до 15 563,16 грн.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

У пункті 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що постановою у справі про адміністративне правопорушення від 21 лютого 2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 178 КУпАП, на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 грн.

Постановою Піщанського районного суду Вінницької області від 15 червня 2010 року, що набрала законної сили, дії інспектора Піщанського районного відділу ГУМВС України у Вінницькій області лейтенанта міліції ОСОБА_2 визнані незаконними, постанова від 21 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності скасована, провадження в адміністративній справі закрите.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини четвертої статті 367 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив змінити рішення суду першої інстанції та збільшити розмір компенсації моральної шкоди до 15 563,16 грн, посилаючись на те, що суд не врахував заяву від 13 березня 2018 року про збільшення розміру позовних вимог (Т. 2, а. с. 115-116).

Тобто ОСОБА_1 оскаржував рішення суду першої інстанції лише у частині розміру компенсації моральної шкоди. Переглядаючи в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції апеляційний суд не врахував, що вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 стосувалися зміни рішення суду першої інстанції у частині розміру компенсації моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 в апеляційному порядку не оскаржувалося і будь-які доводи, окрім, розміру компенсації моральної шкоди, в апеляційній скарзі відсутні (Т. 2, а. с. 115-116).

Згідно частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19) вказано, що «з урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне вказати, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган».

Відповідно до змісту частини четвертої статті 367 ЦПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) апеляційний суд може вийти за межі доводів та вимог апеляційної скарги за наявності для цього підстав. Проте апеляційний суд вказавши, що за змістом частини третьої статті 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції є прийняття судового рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі і до участі у справі не був залучений належний відповідач, не звернув уваги, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18) зазначено, що: «статтями 2, 4 Закону України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше)».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про часткове задоволення позову. Натомість апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 413 (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року скасувати.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 28 листопада 2018 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Вінницького апеляційного суду від 20 лютого 2019 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук