Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.11.2022 року у справі №521/5667/21

Постанова

Іменем України

25 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 521/5667/21

провадження № 61-8145св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року у складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.

Позовна заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, в якому народилися: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначала, що шлюб між нею та відповідачем розірваний 05 червня 2013 року, 01 липня 2015 року вона змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

З 2015 року діти проживають з нею у нежилому приміщенні (апартаменти з кухнею) за адресою: АДРЕСА_1.

Після розірвання шлюбу відповідач не систематично брав участь в утриманні дітей та добровільно сплачував аліменти у такому розмірі: 12 821,55 грн - 23 липня 2019 року; по 20 000 грн - 19 та 26 вересня 2019 року, 01 листопада 2019 року; 15 000 грн - 03 грудня 2019 року; 20 000 грн - 01 лютого 2020 року. Проте з березня 2020 року до часу звернення з цим позовом відповідач аліменти не сплачує.

Позивач також вказувала, що вона несе щомісячні витрати на утримання дітей, які пов`язані з їхнім харчуванням, розвитком здібностей, навчанням, відвідуванням лікарів, зокрема, на доньку щомісячно витрачає 26 780 грн, на сина - 13 930 грн, всього на утримання дітей - 40 710 грн. На переконання позивача, відповідач має змогу сплачувати аліменти в розмірі від половини зазначеної суми, адже є відомим адвокатом, має у власності дев`ять земельних ділянок та житлові будинки.

Посилаючись на викладене, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 20 350 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

і мотиви їх ухвалення

Малиновський районний суд м. Одеси своїм рішенням від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 7 000 грн на кожну дитину щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року до досягнення дітьми повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Розмір аліментів, визначений у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при визначенні розміру аліментів на дитину у твердій грошовій сумі суд враховує, що відповідач є працездатною особою, має на утриманні ще одну малолітню дитину, тому має змогу сплачувати аліменти на утримання дітей, у зв`язку з чим, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, наявні підстави для стягнення аліментів на користь позивача на утримання дітей у визначеному розмірі щомісяця на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Одеський апеляційний суд своєю постановою від 12 липня 2022 року рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 29 листопада 2021 року в частині визначення розміру аліментів змінив.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей: дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 6 000 грн на кожну дитину щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 квітня 2021 року, і до досягнення дітьми повноліття.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір аліментів на дітей у розмірі 20 350 грн щомісячно, а також враховуючи, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 знаходиться дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та беручи до уваги обов`язок матері також утримувати дітей, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, як основних засад цивільного процесуального законодавства, наявні підстави для зміни розміру аліментів на дітей у визначеному апеляційним судом розмірі щомісяця на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Судаков В. В., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) - судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу, а саме вказує на:

- пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України (справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою);

- пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи) як на підставу оскарження судових рішень.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що вона не була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання. Позивач бажала надати особисто пояснення суду апеляційної інстанції, але протиправно була позбавлена права бути почутою апеляційним судом.

Заявник у касаційній скарзі посилається на те, що вона до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою подала клопотання про витребування у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби письмові докази - відомості про перетинання громадянином України ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 державного кордону України у період з 01 січня 2020 року до дня розгляду клопотання (11 січня 2022 року), а саме про дати виїзду з України, та в`їзду в Україну, держави відвідування. Однією із підстав для обґрунтування розміру аліментів є неодноразове перебування відповідача на відпочинку за кордоном. Проте, суд апеляційної інстанції не розглянув дане клопотання.

Також суд апеляційної інстанції у оскарженому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20).

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який 05 червня 2013 розірваний.

Сторони мають неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про зміну імені від 01 липня 2015 року позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».

Згідно з довідкою Лаун Тенніс Клуб від 08 квітня 2021 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є членом клубу, відвідує індивідуальні тренування з тенісу з 02 серпня 2019 року по теперішній час. ОСОБА_1 за останні шість місяців було внесено внесок за тренування дочки в розмірі 61 200 грн.

За консультації з обстеження ОСОБА_6 в медичному домі «Одрекс» позивачка сплатила 650 та 2 270 грн, що підтверджується квитанціями від 16 та 22 лютого 2021 року відповідно.

Також матеріали справи містять копії квитанцій аптеки Анкор «Вєроніка» від 07 грудня 2020 року на суму 1 072,42 грн та ТОВ «Аптека Гаєвського» аптека № 4 від 18 лютого 2021 року - 446,10 грн.

Відповідно до довідки ОО СК Пальміра 2019 ОСОБА_6 є членом клубу та відвідує секцію футболу з 01 жовтня 2019 року по теперішній час. ОСОБА_1 за період відвідування секції футболу її сином ОСОБА_15 внесла благодійний внесок в розмірі 9 000 грн.

Згідно з договором від 01 вересня 2020 року № 131019092, укладеним між ТОВ «Лемберг», що представляє торгову марку «Комп`ютерна академія ШАГ» (виконавець), та ОСОБА_2 (замовник) виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з навчання ОСОБА_6 (слухач) у відповідності до програми та навчального плану «Малої Комп`ютерної академії ШАГ», а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги у порядку та на умовах, передбачених договором. Термін надання послуг складає 5 років по 36 навчальних тижнів у навчальному році. Кожний навчальний рік складається з 2 семестрів по 18 навчальних тижнів.

Також позивачем надані копії квитанцій про оплату послуг за навчання ОСОБА_6 в Одеській приватній загальноосвітній школі «Крок», відповідно до яких позивачем сплачено 7 600 грн (дублікат квитанції від 03 січня 2021 року), 7 600 грн (дублікат квитанції від 12 грудня 2020 року), 3 800 грн (квитанція від 25 березня 2020 року), 7 600 грн (квитанція від 09 лютого 2020 року), 3 800 грн (квитанція від 25 березня 2020 року), 6 400 грн (квитанція від 03 березня 2020 року), 7 990 грн (квитанція від 09 березня 2021 року), 15 200 грн (квитанція від 29 березня 2021 року).

Відповідно до довідки Одеської приватної загальноосвітньої школи «Крок» від 18 лютого 2021 року за учня школи ОСОБА_6 були здійснені наступні платежі за освітні послуги від ОСОБА_16 : 06 жовтня 2020 року - 6 700 грн; 07 жовтня 2020 року - 8 500 грн; 14 грудня 2020 року - 7 600 грн; 04 січня 2021 року - 7 600 грн; 22 січня 2021 року - 4 800 грн.

Згідно з довідкою Мовної школи «English World» від 15 лютого 2021 року ОСОБА_5 дійсно відвідує навчання в Мовній школі «English World» з вересня 2019 року до теперішнього періоду та зазначено вартість курсів, квитанцій про сплату не надано.

Також у матеріалах справи наявні копії двох договорів від 12 листопада 2018 року № 74906626 та від 18 березня 2019 року № 75005834 на туристичне обслуговування туристичної подорожі в Єгипет та Туреччину, які були укладені позивачем та сплачені нею в таких розмірах: 21 331 грн (квитанція від 13 листопада 2018 року), 45 000 грн (квитанція від 12 листопада 2018 року), 40 000 грн (квитанція від 18 березня 2019 року) та 16 261 грн (квитанція від 19 березня 2019 року).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 20 квітня 2021 року відповідачу належать на праві власності дев`ять земельних ділянок та два домоволодіння.

Згідно з довідкою адвокатського об`єднання «ПАВЕРЛЕКС» від 19 липня 2021 року, ОСОБА_2 як члену вказаного адвокатського об`єднання, виплачений дохід у розмірі: за 2020 року - 58 175 грн; за 1 квартал 2021 року - 62 650 грн.

Також ОСОБА_2 до відзиву надано такі документи:

- копію квитанції від 11 червня 2020 року на суму 4 300 грн, як оплата за навчання згідно з рахунком від 08 червня 2020 року № ОД-НОМЕР_1 від ОСОБА_2, код студента НОМЕР_1;

- копію квитанції від 19 липня 2021 року на суму 370,38 доларів США, як оплата аліментів з квітня 2021 року;

- копію квитанції від 30 липня 2021 року на суму 30 000 грн - оплата аліментів за травень-липень 2021 року;

- копію квитанції від 20 серпня 2021 року на суму 10 000 грн - аліменти за серпень-вересень 2021р.;

- копію квитанції за 07 серпень 2021 року на суму 25 000 грн, як подарунок доньці;

- копію квитанції від 05 березня 2021 року на суму 7 990 грн, як оплату за навчання сина ОСОБА_6 за 2-й семестр 2021 року;

- копію квитанції від 01 вересня 2020 року на суму 10 990 грн, як оплату за навчання сина ОСОБА_6 ;

- копію квитанції від 01 вересня 2020 року на суму 350 грн, як оплату за навчання сина ОСОБА_6 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 15 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , як на порушення своїх прав, зазначала, що вона, на відміну від відповідача, піклується про гармонійний розвиток своїх дітей, несе необхідні витрати, розмір яких значно перевищує витрати відповідача на дітей, при цьому ОСОБА_1 має менший дохід.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною другою статті 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За загальним правилом, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно зі статтями 182 183 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини дає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи.

Відповідно до статей 76 77 78 95 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі і оплата праці (грошове забезпечення), з якої відраховують аліменти.

Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно зі статтею 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами суми аліментів на дітей у розмірі 20 350 грн щомісячно.

Встановивши, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 знаходиться дитина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та врахувавши, що матір також має обов`язок утримувати дітей, апеляційний суд, дотримуючись принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зміни розміру аліментів на дітей, визначених судом першої інстанції, у сумі по 6 000 грн щомісяця на кожну дитину, з подальшою індексацією відповідно до закону.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що її не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи у суді апеляційної інстанції, а також апеляційний суд залишив без уваги її клопотання про витребування доказів, є необґрунтованими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Судаков В. В., подана на судові рішення, які ухвалені у малозначній справі, проте з огляду на те, що заявник обґрунтовує свою касаційну скаргу порушенням апеляційним судом норм процесуального права, передбачених статтею 411 ЦПК України, тому ця справа підлягає розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до частин першої та третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК України).

Відповідно до пункту і частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Так, апеляційним судом ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у суді апеляційної інстанції також визначено статтею 279 ЦПК України.

За змістом указаної статті розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:

1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

З матеріалів справи вбачається, що 29 грудня 2021 року відповідач ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

11 січня 2022 року позивач ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Судаков В. В., також подала до апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 березня 2022 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 у справі вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 березня 2022 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 також вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» зазначав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.

Статтю 6 Конвенції не можна тлумачити як таку, що встановлює певну форму обслуговування судової кореспонденції. Від національних органів влади також не вимагається забезпечення бездоганного функціонування поштової системи. Тим не менш, загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу. Невручення стороні належним чином судових документів може позбавити його або її можливості захищати себе у провадженні.

У справі «Гарячий проти України» (Goryachyy v. Ukraine, заява № 43925/18) Європейський суд з прав людини вказав, що хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають, щоб судові документи були належним чином вручені учаснику судового процесу, стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не заходить так далеко, щоб зобов`язувати національні органи влади забезпечити бездоганне функціонування поштової системи. Органи влади можуть бути притягнуті до відповідальності лише за ненадіслання відповідних документів заявнику. Той факт, що заявник, не отримав кореспонденцію, надіслану йому апеляційним судом, сам по собі недостатній для того, щоб стати аргументованою підставою для заяви про те, що були порушені його права, передбачені пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Вказані ухвали, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_2 надсилалась позивачеві на адресу її фактичного проживання, зазначеного у апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ), проте 26 квітня 2022 року та 23 травня 2022 року повернулись з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про належне її повідомлення апеляційним судом.

У касаційній скарзі заявник посилається на те, що безпосередньо вона не була повідомлена будь-яким чином про час і місце судового засідання. Вона бажала надати особисто пояснення суду апеляційної інстанції, але вона протиправно була позбавлена права бути почутою судом.

З огляду на те, що чинним законодавством допускається розгляд справ такої категорії у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, апеляційний суд розглянув справу саме за такими правилами, судового засідання не проводилось, а відповідного клопотання про участь у судовому засіданні від позивача не надійшло.

Таким чином, апеляційний суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не є в свою чергу порушенням прав позивача на судовий захист.

Аргументи заявника, наведені у касаційній скарзі про те, що апеляційний суд залишив поза увагою її клопотання про витребування доказів також не ґрунтуються на встановлених обставинах, адже апеляційний суд розглянув справу у порядку спрощеного провадження за наявними матеріалами справами, а у такому разі під час перегляду судового рішення суду першої інстанції у суді апеляційної інстанції додаткові докази не витребовуються та не досліджуються.

Іншими доводами заявник свою скаргу не обґрунтовує.

Варто зауважити, що позивач не позбавлена права звернутись з позовом до відповідача про збільшення або зменшення розміру аліментів на дітей, як передбачено статтею 192 СК України.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в його незміненій частині та постанови апеляційного суду, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтям и 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Судаков Валерій Валерійович, залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2021 року, у його незміненій частині, та постанову Одеського апеляційного суду від 12 липня 2022 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк