Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.05.2019 року у справі №288/1519/17

Постанова

Іменем України

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 288/1519/17

провадження № 61-5534св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро",

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро" на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року в складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в складі колегії суддів:Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро" (далі -

ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро") про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що після смерті його матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, він набув право власності на спадкове майно - земельну ділянку площею 3,6990 га, кадастровий номер 1824788200:05:000:0269, яка розташована на території с. Ходорків Попільнянського району Житомирської області та має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Право власності на земельну ділянку посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом

від 16 серпня 2017 року.

Після оформлення права власності на земельну ділянку позивач дізнався, що земельна ділянка обробляється ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро", на підставі договору оренди землі від 08 квітня 2011 року, укладеного між товариством та ОСОБА_2, який зареєстрований відділом Держкомзему

у Попільнянському районі Житомирської області 12 липня 2011 року за № 182470004000555. Копію договору позивач отримав у відповідача.

Дослідивши вказаний договір позивач виявив, що підпис на ньому не належить його матері - ОСОБА_2, яка була власником земельної ділянки на час укладення договору.

Позивач вважав, що вказаний договір оренди землі є недійсним, так як було відсутнє волевиявлення його матері щодо передачі у оренду земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,6990 га, кадастровий номер 1824788200:05:000:0269, укладений 08 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро", зареєстрований 12 липня 2011 року у відділі Держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області за № 182470004000555.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від

21 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,6990 га, кадастровий номер № 1824788200:05:000:0269, укладений 08 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро", зареєстрований

12 липня 2011 року у відділі Держкомзему у Попільнянському районі Житомирської області за № 182470004000555.

Стягнуто з ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 2 250,24 грн.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем орендодавця та не є особою, яка укладала договір. Мати позивача не підписувала спірний договір оренди землі, а позивач дізнався про порушення свого права тільки після отримання свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом, лише у серпні 2017 року, що

в розумінні частини 1 статті 261 ЦК України є моментом початку перебігу позовної давності.

Аргументи учасників справи

У березні 2019 року ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, висновок судово-почеркознавчої експертизи є суперечливим, тому цей доказ є неналежним та недопустимим. Крім того, оскільки договір оренди укладено 08 квітня 2011 року, тому сплив строк позовної давності.

Відзив іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.

Рух справи

УхвалоюВерховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі, зупинено дію рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року до закінчення касаційного провадження.

12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 серпня 2017 року ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку, що розташована на території

с. Ходорків Попільнянського району Житомирської області, площею 3,6990 га, кадастровий номер 1824788200:05:000:0269, яка згідно із державного акта на право приватної власності на землю серії ЖТ № 086624, виданого 31 січня

2005 року Попільнянською райдержадміністрацією, Попільнянського району, Житомирської області належала спадкодавцю - ОСОБА_2.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових право на нерухоме майно та про реєстрацію права власності, сформованого 16 серпня 2017 року Попільнянською державною нотаріальною конторою Житомирської області, земельна ділянка, площею 3,699 га, кадастровий номер undefined, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до договору оренди землі від 08 квітня 2011 року ОСОБА_2 (орендодавець) надала, а ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" (орендар) прийняв

в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 3,6990 га, сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ходорківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області. Договір укладено на 10 років, орендна плата виплачується орендарем за всю орендовану земельну ділянку в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у пункті 5 вказаного договору і становить

17 932,00 грн.

Згідно із висновком судово-почеркознавчої експертизи від 09 липня 2018 року № 1/3-180 Житомирського НДЕКЦ МВС України підпис від імені ОСОБА_2 у графі "За Орендодавця" договору оренди землі від 08 квітня 2011 року, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро", виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Згідно із частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

У статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися

у формі, встановленій законом.

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що "підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду,

а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Встановивши, що ОСОБА_2 договір оренди землі не підписувала, відповідно, істотні умови цього договору не погоджувала, суди зробили обґрунтований висновок, що у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення на укладення спірної угоди.

Разом з цим, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір

є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не

є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам 2 , 3 статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення".

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Враховуючи наведене, спірний договір оренди землі є неукладеним, тому

у задоволенні позову слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки неможливо визнати неукладений правочин недійсним.

При цьому, за наявності для того підстав позивач не позбавлений права заявити вимогу про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред? явлення вимоги про повернення земельної ділянки або скасування запису про державну реєстрацію речового права (договору оренди). Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв'язку з наведеним та зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У зв'язку з цим не підлягає поновленню дія рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 листопада 2018 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2019 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до підпункту "б ", "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Тому судові витрати ТОВ "Гетьман Самойлович-Агро" на сплату судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 057,50 грн та касаційної інстанції у розмірі 1 536,80 грн підлягають стягненню

з ОСОБА_1.

Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро" задовольнити.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від

21 листопада 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від

18 лютого 2019 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро" про визнання недійсним договору оренди землі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства

з обмеженою відповідальністю "Гетьман Самойлович-Агро" 2 594,30 грн судових витрат.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 листопада

2018 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 18 лютого

2019 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук