Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.06.2018 року у справі №127/10831/17

Постанова

Іменем України

25 липня 2018 року

м. Київ

справа № 127/10831/17

провадження № 61-30186 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., ЧернякЮ. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6;

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7;

відповідачі: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз», товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»;

представник публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» - Мосьондз СергійАндрійович;

представник товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут»- Рибак Віталій Вікторович;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» на рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медвецького С. К., Сала Т. Б.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (далі - ПАТ «Вінницягаз»), товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» (далі - ТОВ «Вінницягаз Збут») про скасування присвоєного коду.

Позовна заява мотивована тим, що вони є споживачами природного газу, у зв'язку з чим на їх адресу відповідачами надсилалися заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам.

У зв'язку з цим вони звернулись до ПАТ «Вінницягаз» та ТОВ «Вінницягаз Збут» із заявами про незаконність дій щодо призначення їм ЕІС-коду як суб'єктам ринку природного газу.

У відповідь на їх звернення ТОВ «Вінницягаз Збут» та ПАТ «Вінницягаз» повідомили, що підприємства діють виключно в межах вимог закону, якими визначені загальні вимоги до обробки та захисту персональних даних суб'єктів персональних даних, що обробляються повністю чи частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів. При цьому вказали, що користуються доступом лише до тих персональних даних (їх частини), які необхідні у зв'язку з виконанням своїх обов'язків як постачальника природного газу. Щодо присвоєння ЕІС-коду вказали, що оператор ГРМ (ПАТ «Вінницягаз») присвоює ЕІС-коди всім споживачам, що приєднані до газорозподільної системи відповідного оператора, або відповідні ЕІС-коди їх точкам комерційного обліку за необхідності. При цьому ЕІС-код не включає відомості про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Позивачі зазначали, що вони у силу своїх релігійних переконань відмовились від умов заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам та відмовились від присвоєння їм ЕІС-коду. При цьому вказали, що дають згоду на облік і ведення всієї необхідної документації стосовно них, як побутових споживачів, за прізвищем, ім'ям, по батькові та місцем фактичного проживання. Тому вважали, що відповідачі самовільно присвоїли їм ідентифікатори: ЕІС код, штрих-код, розрахунковий рахунок, який умисно змінено з п'ятизначного на десятизначний з метою трансформувати його в штрих-код. Такі дії для православного християнина є неприйнятними, порушують вимоги чинного законодавства про захист прав споживачів.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, позивачі просили суд скасувати протиправно присвоєні ЕІС-код, штрих-код, десятизначний рахунок, вилучивши їх з бази даних; зобов'язати відповідачів вести облік надання послуг газопостачання та приймати оплату за газ виключно за прізвищем, ім'ям та по батькові, на паперових носіях, без збору, обробки персональних даних, без передачі третім особам, заборони присвоєння будь-яких цифрових, буквено-цифрових, штрих-кодових ідентифікаторів, в тому числі унікального номеру запису в реєстрі (далі - УНЗР); разом з ЕІС-кодом, штрих-кодом, десятизначним рахунком вилучити з бази даних унікальний код споживача.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 задоволено частково. Скасовано присвоєні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 ЕІС-код, штрих-код, десятизначний рахунок споживачів, унікальний код споживачів, вилучивши їх з бази даних та заборонено у подальшому присвоєння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 будь-яких ідентифікаторів, включно номер запису у реєстрі (Унікальний номер запису в Реєстрі).

Вирішено вести облік та документацію стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6як побутового споживача за прізвищем, ім'ям та по батькові, без збору та обробки їх персональних даних. Вирішено питання розподілу судових витрат. Узадоволенні позовних вимог ОСОБА_5відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі заперечували проти присвоєння їм ЕІС-коду, зазначаючи, що внаслідок їх релігійних переконань будуть порушень їх права, гарантовані Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», тобто останні не надали згоди на обробку їх персональних даних, як це передбачено статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних». При цьому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено з тих підстав, що вона не укладала із відповідачами договору про постачання природного газу.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, апеляційну скаргу ТОВ «Вінницягаз Збут»задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 задоволено частково. Зобов'язано ПАТ «Вінницягаз»скасувати присвоєний ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 ЕІС-код та інші цифрові ідентифікатори.

Зобов'язано ПАТ «Вінницягаз»та ТОВ «Вінницягаз Збут»: видалити з бази даних присвоєний ЕІС-код та інші цифрові ідентифікатори стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5; вести облік і всю необхідну документацію стосовно ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5як побутового споживача за прізвищем, ім'ям, по батькові та місцем фактичного проживання, без збору та обробки їх персональних даних.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що присвоєння ЕІС-коду суб'єктам ринку природного газу або вузлам природного газу здійснюється оператором ГРМ (газорозподільним підприємством), яким на території Вінницької області є ПАТ «Вінницягаз», тоді як вимога про скасування ЕІС-коду заявлена позивачами і до ТОВ «ВінницягазЗбут», що є лише газопостачальним підприємством та до його компетенції не входить присвоєння чи скасування ЕІС-коду. Отже, ТОВ «Вінницягаз ЗБУТ» не є належним відповідачем за вимогою про скасування присвоєного ЕІС-коду, яким в даному випадку є ПАТ «Вінницягаз». Також суд зазначив, що згідно зі статтею 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а газорозподільним підприємством ПАТ «Вінницягаз» та газопостачальним підприємством ТОВ «Вінницягаз Збут» документація стосовно побутових споживачів (позивачів у справі) ведеться за ЕІС-кодом. При цьому позивачі заперечують проти обробки їх даних та присвоєння їм будь-яких числових ідентифікаторів у силу своїх релігійних переконань, а тому на підставі Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та Закону України «Про захист персональних даних» їх вимоги про видалення з бази даних присвоєних ЕІС-кодів та інших цифрових ідентифікаторів та ведення обліку і всієї необхідної документації стосовно них, як побутових споживачів за прізвищем, ім'ям, по батькові та місцем фактичного проживання, суд вважав обґрунтованими. Крім того, суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_5, оскільки на момент звернення до суду вона користувалась послугами газопостачання, сплачувала за них, врахувавши, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 18 грудня 2014 року № 2892, зокрема надано дозвіл житлово-експлуатаційним конторам на укладення договору найму з членом сім'ї квартиронаймача, з ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 у зв'язку зі смертю попереднього наймача. Оскільки ЕІС-код присвоюється споживачу, який підключений до газотранспортної системи, то таким споживачем, починаючи з грудня 2014 року, є ОСОБА_5

У грудні 2017 року ТОВ «Вінницягаз Збут» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 5 розділу 1 Правил постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30 вересня 2015 року № 2496, ЕІС-код (Еnегgу Identification Code) - це персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його вузла обліку, присвоєний в установленому порядку оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ), яким є ПАТ «Вінницягаз».

Положеннями глави 4 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем визначено мету присвоєння ЕІС-коду, як суб'єкту ринку природного газу.

Зокрема, ЕІС-код присвоюється з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, або їх точок комерційного обліку (в даному випадку мало місце присвоєння ЕІС-коду точці комерційного обліку з огляду на релігійні переконання позивачів), а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу.

Таким чином, апеляційним судом не враховано, що ЕІС-код не є безпосереднім ідентифікатором фізичної особи, як суб'єкта ринку природного, оскільки він присвоюється, як вузлу обліку побутового споживача, так і точкам комерційного обліку газу, які визначають обсяг газу, спожиті споживачем в певному розрахунковому періоді.

Враховуючи релігійні переконання споживачів, постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 внесено доповнення до пункту 3 глави 4 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, якою доповнено цей пункт новим абзацом, де зазначено, що у разі якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача, що мало місце в даному випадку.

Отже, твердження позивачів про те, що ЕІС-код є цифровим ім'ям чи особистим номером конкретної людини є помилковим, оскільки ЕІС-код присвоюється з метою підтвердження обсягів спожитого природного газу, тобто ідентифікує безпосередньо вузол обліку природного газу, розміщеного на об'єкті споживача (територіально відокремленої газифікованої споруди) та забезпечує право споживача, як суб'єкта ринку природного газу, на зміну постачальника та передачі даних по обсягах спожитого природного газу з метою фіксації показників засобу обліку та проведення субсидійного або пільгового відшкодування за спожитий природний газ. Будь-які цифрові, буквено-цифрові, штрих-кодові ідентифікатори в тому числі УНЗР (унікальні номери запису в реєстрі) позивачам не присвоювались, а тому права позивачів не порушені.

У лютому 2018 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 подали відзив на касаційну скаргу, в якому зазначили, що рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Вказували, що суд правильно застосував пункт 5 Правил постачання природного газу, затверджених НКРЕП від 30 вересня 2015 року № 2496, який підтверджує наявність персонального коду (ЕІС-код) ідентифікації споживача (позивачів у справі) як суб'єкта ринку природного газу, що і було підставою для звернення до суду і є неприйнятним для позивачів.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6

є споживачами природного газу, тому на їх адресу відповідачами надсилалися заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для побутового споживача).

У зв'язку з цим ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6звернулись до ПАТ «Вінницягаз» та ТОВ «Вінницягаз Збут» із заявами про незаконність дій щодо присвоєння їм ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу.

Правовідносини між постачальниками природного газу, яким є ТОВ «Вінницягаз Збут» та фізичними особами - побутовими споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з оператором газорозподільних систем (оператор ГРМ), регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (далі - Правила), Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494.

За змістом частин першої, третьої та четвертої статті 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Правила постачання природного газу затверджуються Регулятором після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства і є обов'язковими для виконання всіма постачальниками та споживачами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 3 розділу І Правил постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2500 затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам.

Згідно з пунктами 1.1 - 1.3 Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником. Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх побутових споживачів України.

Згідно з пунктами 1, 2 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем з метою уніфікації та однозначної ідентифікації споживачів, у тому числі побутових споживачів, та за необхідності їх точок комерційного обліку, а також для забезпечення спрощення процедури зміни постачальника природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем. Визначення персоніфікованого ЕІС-коду для кожного суб'єкта ринку природного газу, у тому числі для споживачів, підключених до газорозподільних систем, здійснюється у порядку, встановленому Кодексом ГТС.

Постановою НКРЕКП від 11 серпня 2016 року № 1418 пункт 3 глави 4 розділу VІ Кодексу газорозподільних систем доповнено новим абзацом, згідно з яким у разі якщо за релігійними переконаннями споживач заперечує проти присвоєння йому персоніфікованого ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу, що підтверджується заявою про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється Оператором ГРМ точці комерційного обліку споживача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги ТОВ «Вінницягаз Збут» посилалося на те, що у зв'язку з релігійними переконаннями споживачів, які заперечують проти присвоєння їм персоніфікованого ЕІС-коду як суб'єкту ринку природного газу, що підтверджується відповідними заявами про відмову, зазначений ЕІС-код присвоюється оператором ГРМ (ПАТ «Вінницягаз») точці комерційного обліку споживача.

У матеріалах справи наявні лист ПАТ «Вінницягаз» від 4 квітня 2016 року на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 29 т. 1) та лист ТОВ «Вінницягаз Збут» від 16 грудня 2016 року на ім'я ОСОБА_6 (а.с. 34 т. 1), з яких убачається, що заяви споживачів про відмову від ЕІС-коду прийняті, а зазначені ЕІС-коди будуть присвоєні точкам комерційного обліку споживача (лічильникам газу).

Вирішуючи спір, апеляційний суд упорушення вимог статей 212-214, 303, 316 ЦПК України 2004 року наведених вище норм права та обставин справи не врахував, не перевірив доводів відповідачів про те, що у зв'язку з відмовою позивачів від ЕІС-кодів, зазначені коди присвоєні точкам комерційного обліку газу, які визначають обсяг газу, спожитий споживачем в певному розрахунковому періоді, тобто ЕІС-код не є цифровим ім'ям чи особистим номером конкретної людини, а присвоєно як ідентифікація вузла обліку природного газу з метою підтвердження обсягів спожитого природного газу.

Також апеляційний суд не з'ясував, чи вже присвоєні ЕІС-коди точкам комерційного обліку газу споживача, оскільки з листа ПАТ «Вінницягаз» від 4 квітня 2016 року вбачається, що такі коди лише будуть присвоєні.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може вважатись законним й обґрунтованим, тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницягаз Збут» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 10 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк