Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.06.2025 року у справі №754/10432/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 754/10432/23

провадження № 61-7695св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - Київське квартирно-експлуатаційне управління (стягувач);

суб`єкт оскарження - державний виконавець Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);

заінтересовані особи: Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері (стягувач), ОСОБА_1 (боржник);

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 рокуу складі судді Саламон О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 рокуу складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст скарги

У липні 2023 року Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - Київське КЕУ) звернулося до суду зі скаргою, яку уточнило у процесі розгляду справи,на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС) у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересовані особи: Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, ОСОБА_1 .

Скарга Київського КЕУ мотивована тим, що на примусовому виконанні у ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2325/09 від 02 квітня 2013 року, виданого на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 2-2325/09, яким зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок паркан, розташований на земельній ділянці площею 400 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

На запити Київського КЕУ від 25 жовтня 2022 року та від 03 січня 2023 року посадові особи Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не відреагували та не повідомили заявника про хід виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також про дії, які були вчиненні державним виконавцем для реального виконання рішення суду.

Лише у відповідь на скаргу на неправомірну бездіяльність посадових осіб Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 18 липня 2023 року Київське КЕУ отримало лист управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 07 липня 2023 року, в якому зазначено, що 15 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно з листом Міністерства оборони України Київського КЕУ від 05 березня 2014 року № 124 паркан знесено. Рішення суду виконано. Однак Київське КЕУ не направляло вищевказаний лист державному виконавцю і рішення суду залишається не виконаним, у зв`язку з чим підстави для закінчення виконавчого провадження були відсутні.

В подальшому, з поданих державним виконавцем відомостей було встановлено, що в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 червня 2014 року.

Враховуючи викладене, Київське КЕУ просило: поновити строк на звернення зі скаргою; визнати неправомірними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 червня 2014 року (ВП № НОМЕР_2); визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 18 червня 2014 року (ВП № НОМЕР_2).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року у задоволенні скарги Київського КЕУ відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанціївиходив з того, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» при закінченні виконавчого провадження. Рішення суду ухвалено у 2009 році, а скаргу на дії державного виконавця подано у серпні 2023 року, тобто через 14 років. Посилання заявника на те, що про закінчення виконавчого провадження йому стало відомо у липні 2023 року, не є належним доказом обґрунтування поновлення строків, оскільки скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк не лише з дня, коли особа дізналася, а й коли повинна була дізнатися про порушення її прав або свобод. Крім того, суду не надано будь-яких документів на підтвердження невиконання рішення суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу Київського КЕУ задоволено частково. Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року скасовано. Скаргу Київського КЕУ на дії державного виконавця залишено без розгляду.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що скаргу на дії державного виконавця Київське КЕУ подало поза межами строку, визначеного положеннями статті 449 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), поважних причин для поновлення цього строку апеляційним судом не встановлено, що є підставою для залишення скарги без розгляду.

Суд першої інстанції правильно встановив порушення скаржником строку на подання скарги та зазначив про відсутність належного обґрунтування клопотання про його поновлення, однак дійшов помилкового висновку про те, що це є підставою для відмови у скарзі, у зв`язку із чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про залишення скарги без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 травня 2024 року Київське КЕУ подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга подана на підставі абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду міста Києва.

06 серпня 2024 року справа № 754/10432/23 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Київського КЕУ мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження та будь-які інші матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також відповіді на запити та скаргу від Деснянського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на адресу Київського КЕУ не надходили.

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 07 липня 2023 року Київському КЕУ стало відомо про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 лише 18 липня 2023 року.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 22 червня 2009 року у справі № 2-2325/09 було виконане і Київське КЕУ не надало належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду зі скаргою. Однак, такі висновки судів суперечать поданим документам та фактичним обставинам справи.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 22 червня 2009 року у справі № 2-2325/09 позов військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах Міністерства оборони України в особі військової частини НОМЕР_1 і Київського КЕУ задоволено повністю. Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 400 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , знести за власний рахунок паркан, розташований на цій земельній ділянці, звільнити земельну ділянку площею 20 кв. м за вказаною адресою, знести за власний рахунок паркан, розташований на цій земельній ділянці (а.с. 9-10).

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 07 липня 2023 року вбачається, що на примусовому виконанні Деснянського ВДВС м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у м. Києві перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2325/2009 від 02 квітня 2013 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва, а саме:

- виконавче провадження № НОМЕР_3 в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 400 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відкрите постановою державного виконавця від 21 травня 2013 року;

- виконавче провадження № НОМЕР_4 в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок фундамент, розташований на земельній ділянці площею 20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відкрите постановою державного виконавця від 21 травня 2013 року;

- виконавче провадження № НОМЕР_5 в частині зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відкрите постановою державного виконавця від 21 травня 2013 року;

- виконавче провадження № НОМЕР_2 в частині зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок паркан, розташований на земельній ділянці площею 400 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , відкрите постановою державного виконавця від 21 травня 2013 року (а.с. 41-45).

18 червня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно з листом Міністерства оборони України Київського КЕУ від 05 березня 2014 року № 124 паркан знесено. Рішення суду виконано (а.с. 148).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 27 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Київського КЕУ не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Ухвала Деснянського районного суду міста Києва від 19 грудня 2023 року не може бути предметом касаційного перегляду в цій справі, оскільки її було скасовано постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час прийняття постанови державного виконавця від 18 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05 жовтня 2016 року.

За змістом статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Пунктом 8 частини першої статті 49 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частиною третьою статті 49 Закону № 606-XIV про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 49 Закону № 606-XIV вказують на те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов`язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. Водночас заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом (див. постанову Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року у cправі № 910/18480/20).

Звертаючись до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця та скасування постанови державного виконавця від 18 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2, Київське КЕУ також просило поновити строк звернення до суду, оскільки копію зазначеної постанови воно не отримувало, а про закінчення виконавчого провадження дізналося у липні 2023 року з листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області від 07 липня 2023 року.

апеляційним судом було встановлено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень у справі 754/7769/-16-ц Київське КЕУ зверталося до суду зі скаргою та просило визнати незаконними дії державного виконавця Деснянського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 19 серпня 2016 року, визнати постанову державного виконавця Деснянського районного ВДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 19 серпня 2016 року недійсною. Також заявник просив визнати причину пропуску строку на подання скарги поважною та поновити строк на її оскарження.

У вищевказаній скарзі заявник посилався на те, що копію постанови від 19 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження було отримало 03 червня 2016 року.

Таким чином, достовірно знаючи про те, що на виконання виконавчого листа № 2-2325/2009 від 02 квітня 2013 року, виданого Деснянським районним судом міста Києва, відкрито декілька виконавчих проваджень, в тому числі і виконавче провадження № НОМЕР_2, оскаржуючи дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_4, яке було закінчене з підстав виконання судового рішення, Київське КЕУ як стягувач, не цікавилося наслідками здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_2 чи місцезнаходженням виконавчого листа і не вживало для цього належних заходів.

Отже, Київське КЕУ могло дізнатися про порушення своїх прав, як стягувача у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у 2016 році, але з даною скаргою на дії державного виконавця звернулось лише у липні 2013 року, тобто з пропуском визначеного положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України десятиденного строку.

Оскільки Київське КЕУ пропущено визначений законом десятиденний строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця і не надано доказів на підтвердження поважності причин його пропуску, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення скарги Київське КЕУ на дії державного виконавця без розгляду.

Доводи касаційної скарги не спростовують вищенаведених висновків апеляційного суду, фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для висновку, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович