Історія справи

Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа №344/18252/14-ц

провадження №61-666св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року у складі судді Бородовського С. О. та на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року у складі суддів: Девляшевського В. А., Васильковського В. М., Малєєва А. Ю.,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог, посилалась на те, що з вини відповідача, який проживає у квартирі № АДРЕСА_1, з 24 на 25 серпня 2014 року сталося залиття її квартири АДРЕСА_2 будинку в зв'язку з виникненням тріщин у фільтрі очистки санвузла у квартирі відповідача.

Позивач, посилаючись на те, що у добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати їй завдані збитки, просила суд стягнути з відповідача на її користь 24 602 грн майнової шкоди, 2 908,26 грн інфляційних втрат, 312,03 грн як три проценти річних, 524,25 грн судового збору, 3000 грн витрат на правову допомогу, 1500 грн витрат на проведення будівель-технічного дослідження та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 24 602 грн майнової шкоди, 2 908 грн інфляційних втрат, 312,03 грн три проценти річних, 1500 грн витрат на проведення будівель-технічного дослідження, 2 500 грн у відшкодування моральної шкоди, 1500 грн витрат на правову допомогу, 524,25 грн судового збору, в решті позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що залиття квартири позивача виникло з вини відповідача, а тому майнова та моральна шкода, спричинена такими діями, підлягає відшкодуванню відповідачем.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 2 908 грн інфляційних втрат та 312,03 грн як трьох процентів річних скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про наявність вини відповідача у залитті квартири позивача є обґрунтованим, зазначений факт підтверджений наявними і допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.

У жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року та на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року, у якій він просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_5 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, оскільки вважає, що його вина у залитті квартири позивача не встановлена, оскільки акти, складені з порушенням вимог закону не можуть братися судом до уваги, позивач не довела обставини, на які посилалась, завдана позивачу шкода не підтверджена належними доказами.

7 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження.

19 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, щокасаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10 січня 2018 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_5 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення нормпроцесуального права.

Судивстановили, що з 24 на 25 серпня 2014 року сталося залиття квартири позивача внаслідок утворення тріщин фільтра з очистки води у санвузлі у квартирі відповідача, про що 26 серпня 2014 року ТзОВ «ЖЕД Еспрес-комфорт» складено відповідний акт.

15 жовтня 2014 року ТзОВ «ЖЕД Еспрес-комфорт» складено акт, в якому відображено наявні наслідки залиття (пошкодження) квартири позивача і визначено причину такого залиття - тріщина у фільтрі очистки води, який знаходиться у санвузлі у квартирі відповідача.

Відповідно до експертного висновку будівельно-технічного дослідження від 19 листопада 2014 року квартира позивача внаслідок залиття зазнала значних пошкоджень, вартість необхідних ремонтно-відновлювальних робіт складає 24 602 грн, згідно з локальним кошторисом на будівельні роботи.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному розмірі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом указаної норми закону у правовідносинах по відшкодуванню шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Належних та допустимих доказів відсутності вини у заподіянні завданої шкоди позивачу внаслідок залиття її квартири відповідач суду не надав.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наданих сторонами доказів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність вини відповідача ОСОБА_5 у залитті квартири позивача, оскільки це залиття сталося внаслідок утворення тріщин у фільтрі очистки води в санвузлі квартири відповідача.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи моральні страждання позивача та виходячи з наданих доказів правильним є висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки вони ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року зупинено виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2016 року та рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило