Історія справи

Постанова КЦС ВП від 13.03.2019 року у справі №2-123/09

Постанова

Іменем України

25 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 2-123/09

провадження № 61-32572св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Забілоцька сільська рада Радомишльського району Житомирської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Галацевич О. М., Микитюка О.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Забілоцької сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її мати - ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина, у тому числі на будинок АДРЕСА_1. Вона у встановлений законом строк прийняла спадщину та 27 грудня 2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай). Проте вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на 1/2 частину вказаного житлового будинку, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на це майно.

Просила визнати за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності на 1/2 ідеальну частку житлового будинку за АДРЕСА_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на вказану частину будинку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2009 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/2 ідеальну частину житлового будинку за АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність реєстрації права власності у померлої ОСОБА_6 на вказаний будинок у зв'язку із втратою правовстановлюючих документів на нього не позбавляє її права власності на це майно, а тому наявні правові підстави, передбачені статтею 392 ЦК України для визнання за нею права власності на вказане майно. Порядок оформлення права на спадщину визначений законом та здійснюється шляхом видачі відповідного свідоцтва, а тому в частині позову про визнання права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 слід відмовити.

Апеляційним судом справа розглядалась неодноразово.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_7, скасовано рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 лютого 2009 року та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову

ОСОБА_4

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не врахував положень статті 25 ЦК України і безпідставно визнав за померлою особою право власності на майно. Крім того, суд не залучив до участі у розгляді справи спадкоємця за заповітом померлої.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_8 не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_9, тому суд не вирішував питання про її права та обов'язки. У зв'язку із тим, що померлою особою за життя не було належним чином зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, позивач захистила свої спадкові права у судовому порядку.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року права передана до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6 - мати позивача у справі, після смерті якої відкрилась спадщина, у тому числі на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1

Позивач у встановлений законом строк прийняла спадщину та 27 грудня 2002 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну частку (пай). Проте вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права на 1/2 частину вказаного житлового будинку, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності спадкодавця на це майно.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від 08 вересня 1998 року та від 26 липня 2016 року (а.с. 187-188 т.1) ОСОБА_7 успадкувала 1/2 частину (25/100 + 25/100) будинку АДРЕСА_1.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

Згідно зі статтями 27-31 ЦПК України 2004 року померла особа не може бути стороною в цивільному процесі, так як у неї відсутня цивільна процесуальна правосуб'єктність.

У разі виникнення спору, належним способом захисту спадкових прав є вимога про визнання права власності на майно у порядку спадкування.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний судна підставі доказів, поданих сторонами, що належним чином оцінені, дійшов правильного висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно визнав право власності на Ѕ частину спірного житлового будинку за ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а, отже, на момент ухвалення рішення ця особа вже померла, тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України її цивільна правоздатність припинилася.

Враховуючи, що ОСОБА_7 є спадкоємцем частини спірного житлового будинку після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_11, що дає підстави стверджувати, що судове рішення впливає на її права та обов'язки у спірних правовідносинах.

Судове рішення апеляційної інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішенн не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Житомирської області від 20 червня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С.Ф. Хопта