Історія справи

Постанова КЦС ВП від 24.11.2019 року у справі №403/14468/12

Постанова

Іменем України

НОМЕР_1 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 403/14468/12

провадження № 61-25684св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В.

В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

позивачі за зустрічним позовом: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідачі: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідачі за зустрічним позовом: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвої Л. О., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року ОСОБА_1 та у лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном.

Позовна заява мотивована тим, що вони є пенсіонерами, проживають у квартирі АДРЕСА_1 з 2000 року. Вона є власником 14/100 часток квартири, які знаходяться у їх сумісній власності, інші 14/100 часток квартири належать їх сину ОСОБА_3 Квартира № НОМЕР_1, загальною площею 134,7 кв. м, є комунальною і складається із семи житлових кімнат та допоміжних приміщень загального користування.

Їм на праві приватної власності належать дві житлові кімнати №№ НОМЕР_4,9 та приміщення загального користування №№ 1,6,10,12 - коридори, № 15 - туалет, І, II - балкони. Крім них у квартирі № НОМЕР_1 до квітня 2011 року проживало ще дві сім'ї.

У квітні 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 придбали три кімнати у комунальній квартирі № НОМЕР_1 та дві кімнати у комунальній квартирі АДРЕСА_4.

ОСОБА_6 10 червня 2011 року придбала 53/100 частин квартири № НОМЕР_2 у цьому будинку, а ОСОБА_7 14 березня 2011 року придбав квартиру № НОМЕР_3 у цьому будинку.

Вони зазначали, що нерухоме майно було придбано відповідачами з метою використання його у підприємницькій діяльності із наданням кімнат в оренду погодинно та подобово. Відповідачі запропонували мешканцям квартири № НОМЕР_1 продати їм свої кімнати, в чому їм було відмовлено з підстави дуже низької ціни, яку вони запропонували.

Відповідачі почали вчиняти протиправні дії щодо них та інших мешканців, направлені на примушення їх до продажу свого житла, для цього вони створили для мешканців квартири нестерпну атмосферу для проживання шляхом психологічного тиску на них, залякування та приниження.

ОСОБА_6 та ОСОБА_7 разом з ними користувалися окремим під'їздом будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської, інші мешканці цього будинку цим під'їздом не користувались, оскільки до своїх квартир мали можливість потрапити з іншого під'їзду цього будинку.

Наприкінці вересня 2012 року ОСОБА_5 разом з двома робітниками, самовільно, без будь-яких правових підстав, забив та замурував вхідні двері до їх квартири, які були згодом розблоковані з допомогою поліції. Через кілька днів, коли їх не було вдома, двері до їх квартири було повторно заблоковано відповідачами та встановлено нові вхідні двері до самого під'їзду, який виходить на вул.

Комсомольську, які завжди зачинені на замок, ключі від яких їм не надали і тому вони не можуть потрапити до під'їзду, щоб підійти до вхідних дверей своєї квартири. Двері до їх квартири відповідачами заблоковано і замуровано, тому вони змушені потрапляти до своєї квартири через інший під'їзд та сусідські помешкання. Вказане було вчинено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є близькими родичами, для того, щоб зробити окремий вхід до готелю, який вони відкрили у викуплених ними житлових приміщеннях. Біля вказаного під'їзду будинку була розміщена табличка із зазначенням назви готелю, а саме: "Гостиница "Литера" і цим під'їздом мають можливість користуватися виключно мешканці цього готелю та персонал.

Вказували, що, крім психологічного тиску, відповідачі завдали їм ще матеріальну шкоду, оскільки на підставі рішення виконавчого комітету Бабушкінської міської ради Дніпропетровської області від 21 вересня 2001 року № 664 та розробленого і затвердженого належним чином проекту на переобладнання, для поліпшення умов проживаннявони у 2001 році здійснили переобладнання належних їм на праві приватної власності кімнат, а саме - до кімнат №№ НОМЕР_4 та 9 було проведено воду та каналізацію із влаштуванням санвузла, вартість робіт та матеріалів склала 3 694 грн.

У серпні 2012 року відповідачі безпідставно демонтували каналізаційну систему та систему водопостачання, які вони провели до своїх кімнат, позбавивши їх можливості користуватися водою та каналізацією. У жовтні 2012 року відповідачі перекрили систему центрального опалення в районі їх кімнат, внаслідок чого було заблоковано циркуляцію гарячої води по трубах і батареях, що призвело до відсутності опалення у цих кімнатах та зниження температури до непридатної до проживання. Періодично відповідачі перекривають трубу водопостачання на кухні на висоті 3,9 м під стелею, а мешканці квартири, які є людьми похилого віку, не мають змоги його відновити і змушені нести додаткові витрати по оплаті послуг сантехніка.

Відповідачі встановили на загальному під'їзді будинку АДРЕСА_1 нові вхідні двері і зачиняють їх на замок, чим унеможливлюють їх потрапляння до своєї квартири, оскільки відмовляються надавати їм ключі від дверей, тому вони змушені до квартири потрапляти через кімнати сусідів, які мають інший вхід. Оскільки відповідачі надають свої кімнати в короткотермінову оренду, тому у квартирі постійно перебуває багато сторонніх людей, які мають ключі.

З 1987 року позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, оскільки переніс операцію з протезування аортального клапана та інфаркт міокарда, йому за станом здоров'я протипоказані психологічні навантаження. Після чергової сварки з відповідачами у нього у червні 2012 року стався повторний інфаркт міокарда, у зв'язку із чим він поніс значні витрати на лікування та обстеження, що склали 1 649 грн 69 коп.

У зв'язку із створенням у квартирі нестерпних умов проживання з березня 2011 року вони проживають за межами міста у своєму садовому будинку у садовому товаристві "Ромашка", де для обігріву будинку, який не опалюється, вони застосовують електрообігрівач та користуються електричною плиткою, внаслідок чого несуть великі витрати за оплату послуг з електроенергії і всього з 27 квітня 2011 року до 20 січня 2013 року витратили 5 922 грн. Не проживаючи з вини відповідачів у вказаній квартирі, вони несуть витрати на утримання своє частки квартири у повному обсязі і за період з 08 листопада 2011 року до 09 липня 2012 року ними витрачено грошових коштів на оплату послуг квартплати, опалення, абонентської плати за телефон у розмірі 5 123 грн 96 коп.

Крім того, вони вважали, що такими діями відповідачів їм була заподіяна моральна шкода, яку вони оцінили у 30 тис. грн.

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ними належною їм частки квартири АДРЕСА_1 наступним чином: не перешкоджати їм у користуванні під'їздом загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м.

Дніпропетровську та надати ключі від дверей цього під'їзду; розблокувати на третьому поверсі вхідні двері до квартири № НОМЕР_1, які виходять до під'їзду будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м.

Дніпропетровську, шляхом приведення дверного отвору у первісний стан, який було передбачено з моменту прийняття будинку в експлуатацію; не перешкоджати їм користуватися приміщеннями загального користування квартири № НОМЕР_1, відповідачам при спілкуванні з ними дотримуватися моральних засад суспільства і не допускати порушення їх законних прав та інтересів як співвласника квартири, дотримуватись Правил користування приміщеннями житлових будинків та санітарно-гігієнічних і протипожежних правил; не використовувати приміщення у квартирі для ведення підприємницької діяльності, в результаті якої можуть бути порушені права мешканців цієї квартири на комфортне та безпечне проживання; зобов'язати відповідачів відновити за власний рахунок зруйновані ними у квартирі системи водопостачання, електропостачання, теплопостачання, газопостачання та каналізацію, зобов'язати відповідачів повернути їм утримувані ними без належної правової підстави газову плиту та кухонний стіл; стягнути з відповідачів на їх користь матеріальну шкоду у розмірі 17 089 грн 70 коп., моральну шкоду у розмірі 30 тис. грн.

У квітні 2014 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, комунальне підприємство "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради (далі - КП "Жилсервіс-2" Дніпропетровської міської ради), про усунення перешкод у користуванні приміщенням, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 чинять їм перешкоди у користуванні приміщенням № 10 квартири АДРЕСА_1, яке знаходиться у спільній власності всіх мешканців, оскільки ними було самовільно встановлено перегородку в приміщенні загального користування № 10, чим спричинено ним перешкоди в користуванні коридором, який перебуває у спільній власності.

Крім того, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо них постійно поширюються наклепи та неправдива, образлива інформація, чиниться психологічний тиск, чим їм завдається моральна шкода.

Зазначали, що у приміщенні № 10, яке згідно правовстановлюючих документів та технічного плану є спільною власністю та має знаходитися у спільному користуванні всіх співвласників квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було облаштовано окремий коридор для приміщень №№ НОМЕР_4,9, що знаходяться у їх власності. При цьому, перегородкою, яка була ними встановлена у приміщенні № 10, було заблоковано доступ (здійснено перешкоди у користуванні) до частини приміщення № 10 встановленням на вказаній перегородці дверей з індивідуальним врізним замком.

ОСОБА_4 на праві приватної власності у вказаній квартирі належать приміщення №№ 2,5 на підставі договору дарування 35/100 частин квартири від 25 березня 2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Бондар І. М., а також приміщення № 7 на підставі договору дарування 13/100 частин квартири, посвідченого приватним нотаріусом Бондар І. М. Відповідно до технічного паспорта на квартиру приміщення № 7, яке знаходиться у власності ОСОБА_4, має вихід безпосередньо до приміщення № 10, яке переобладнали відповідачі зі встановленням окремого входу з врізним замком, що унеможливлює повноцінне користування таким приміщенням відповідно до закону. Самовільне переобладнання площі загального користування було здійснено відповідачами без будь-яких дозволів та відповідної технічної документації.

Крім перегородки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 самовільно переобладнали приміщення № 9 указаної квартири та у зв'язку із переобладнанням приміщення ними порушено пункт
4.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, що може призвести до залиття квартири, псування їх майна, завдати їм матеріальних збитків.

Посилались на те, що з моменту купівлі квартири у неї та її чоловіка склалися неприязні стосунки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які пов'язані з небажанням придбати у відповідачів належні їм приміщення квартири за значно завищеною, неринковою ціною. Після того, як на необґрунтовані та безпідставні вимоги відповідачів щодо придбання їх приміщень вона відповідала відмовою, останні стали обвинувачувати їх у погрозах фізичної розправи, знищення їхнього майна та інших необґрунтованих і безпідставних обвинуваченнях.

Підтвердженим є факт поширення відповідачами неправдивої інформації, що принижує їх честь та гідність, а також ділову репутацію, яку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виклали у своєму первісному позові.

Крім того, відповідачі неодноразово під час судового засідання відносно них висловлювали образи особистого характеру, які є безпідставними, така поведінка відповідачів є неприйнятною. Поширюваною відповідачами інформацією ним завдана моральна шкода, така інформація негативно вплинула та продовжує впливати на самопочуття і їх стан здоров'я. Крім того, під час складання акта обстеження квартири 07 квітня 2014 року ОСОБА_2 намагалась завдати фізичної шкоди ОСОБА_5, внаслідок чого у нього значно погіршилося самопочуття та збільшився рівень цукру в крові. На підставі викладеного, вони вважали, що поширена відповідачами недостовірна інформація має бути спростована у судовому рішенні, а завдана моральна шкода, яку вони оцінюють в 5 тис. грн, відшкодована їм відповідачами.

З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 просили суд усунути перешкоди у користуванні належним на праві спільної сумісної власності приміщенням № 10 та приміщенням № 9 у квартирі АДРЕСА_1, що знаходяться у спільній сумісній власності ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 шляхом знесення (демонтажу) перегородки з врізним замком у приміщенні № 10, а також шляхом знесення (демонтажу) сантехнічного обладнання, встановленого у приміщенні № 9 вказаної квартири; спростувати поширену ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недостовірну інформацію, викладену ними у первісному позові, а саме: щодо створення ними для мешканців квартири АДРЕСА_1 нестерпної атмосфери для проживання шляхом психологічного тиску на мешканців вказаної квартири, їх залякування та приниження; щодо вчинення ними скандалів та бійок із мешканцями квартири АДРЕСА_1, нецензурних висловлювань та образ на адресу мешканців указаної квартири, погроз фізичною розправою, залякувань здійснити підпал будинку або заселення у квартиру великої кількості людей молдавської національності; щодо демонтажу ними каналізаційної системи та системи водопостачання, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 провели до своїх кімнат у зазначеній квартирі, а також перешкод у користуванні загальною кухнею, де є вода та туалет; щодо перекриття системи центрального опалення в районі кімнат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у квартирі; щодо періодичного перекриття труби водопостачання на кухні квартири; щодо часткового самовільного демонтажу системи електропостачання в квартирі; щодо вкрай агресивної поведінки із мешканцями квартири та безвідповідального відношення до самого помешкання; щодо побиття ними меблів та посуду на загальній кухні, нецензурних висловлювань та спроб викинути сусідку з вікна; щодо відключення квартири від мережі газопостачання в результаті їх дій; щодо наявності у них програми щодо виживання мешканців квартири АДРЕСА_1, провокацій ними сварок та спричинення ОСОБА_1 інфаркту міокарда; щодо створення у квартирі нестерпних умов, проживати у яких неможливо; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн та понесені витрати у справі.

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні майном, відшкодування моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1, де йому належить 14/100.

Він разом з матір'юОСОБА_2, яка є також співвласником зазначеної квартири, частка якої становить 14/100, та батьком ОСОБА_1, володіють двома житловими кімнатами № НОМЕР_4 та № 9 та приміщеннями загального користування: №№ 1,6,10,12 - коридори, № 15 - туалет, І, II - балкони. Квартира № НОМЕР_1, загальною площею 134,7 кв. м, є комунальною та складається із семи житлових кімнат та допоміжних приміщень загального користування. Крім його сім'ї, у вказаній квартирі до квітня 2011 року проживало ще дві сім'ї.

У квітні 2011 року ОСОБА_4 придбала у цій квартирі три кімнати та дві кімнати у комунальній квартирі АДРЕСА_4.10 червня 2011 року ОСОБА_6 придбала 53/100 частин квартири № НОМЕР_2 у вказаному будинку, 14 березня 2011 року ОСОБА_7 придбав квартиру № НОМЕР_3 у цьому ж будинку. Вищевказане майно було придбано відповідачами з метою використання його у підприємницькій діяльності із надання кімнат в оренду погодинно та подобово. З метою розширення свого бізнесу відповідачі запропонували їм продати свої кімнати за дуже низькою ціною, від чого вони відмовилися. З того часу відповідачі почали вчиняти протиправні дії щодо нього, його сім'ї та інших мешканців, направлені на примушення їх до продажу свого житла, для цього вони створили для мешканців квартири нестерпну атмосферу для проживання шляхом психологічного тиску на них, залякування та приниження.

Відповідачі постійно вчиняють скандали та бійки з мешканцями зазначеної квартири, нецензурно висловлюються та ображають їх, погрожують фізичною розправою, залякують підпалом будинку.

Зазначав, що, коли його з батьками не було вдома, двері до його квартири було заблоковано відповідачами та встановлено нові вхідні двері до самого під'їзду, який виходить на вул. Комсомольську, які завжди зачинені на замок, ключі від яких йому не надали, тому він не може потрапити до під'їзду, щоб підійти до вхідних дверей своєї квартири. Двері до його квартири відповідачами заблоковано і замуровано, тому він змушений потрапляти до своєї квартири через інший під'їзд та сусідські помешкання. Вказане було вчинено ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є близькими родичами, для того, щоб зробити окремий вхід до готелю, який вони відкрили у викуплених ними житлових приміщеннях. Біля вказаного під'їзду будинку була розміщена табличка із зазначенням назви готелю, а саме - "Гостиница "Литера" і цим під'їздом мають можливість користуватися виключно мешканці цього готелю та персонал.

Посилався на те, що у серпні 2012 року відповідачі без будь-яких законних підстав демонтували каналізаційну систему та систему водопостачання, тим самим позбавивши їх можливості користуватися водою та каналізацією. При цьому відповідачі усіляко перешкоджають йому з сім'єю у користуванні загальною кухнею, де є вода, та загальним туалетом. ОСОБА_5 самовільно частково демонтував систему електропостачання у квартирі, чим знеструмив їх кімнати і вже більше року він не може користуватися електричною енергією. Із вказаних причин він з батьками не мають можливості проживати у своїй квартирі. Оскільки відповідачі надають свої кімнати в короткотермінову оренду, то у квартирі постійно перебуває багато сторонніх людей, які мають ключі від квартири і вільний доступ до всіх приміщень загального користування, проживають без реєстрації.

Зазначеними діями відповідачів йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює у 10 тис. грн, яка полягає в тому, що його психологічне здоров'я було підірвано постійними скандалами, бійками, погрозами з боку відповідачів та їх протиправними діями, був порушений звичний для нього уклад життя та позбавлено його комфортних умов проживання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_3 просив суд зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні належною йому часткою квартири АДРЕСА_1, наступним чином: не перешкоджати йому у користуванні під'їздом будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м.

Дніпропетровську, та надати ключі від дверей цього під'їзду; розблокувати та не перешкоджати користуватися вхідними дверима до квартири № НОМЕР_1, які виходять до під'їзду будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м.

Дніпропетровську; не перешкоджати йому користуватися приміщеннями загального користування квартири № НОМЕР_1, відповідачам при спілкуванні з ним дотримуватися моральних засад суспільства і не допускати порушення його законних прав та інтересів як співвласника квартири, дотримуватись Правил користування приміщеннями житлових будинків та санітарно-гігієнічних і протипожежних правил; не використовувати приміщення у квартирі для ведення підприємницької діяльності, у результаті якої можуть бути порушені права мешканців цієї квартири на комфортне та безпечне проживання; зобов'язати відповідачів відновити за власний рахунок зруйновані ними у квартирі системи водопостачання, електропостачання, теплопостачання, газопостачання та каналізацію, стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від НОМЕР_2 серпня 2016 року у складі суддіКудрявцевої Т. О. позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 належними їм частинами квартири АДРЕСА_1, наступним чином: не перешкоджати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у користуванні під'їздом загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м. Дніпропетровську, та надати їм ключі від дверей цього будинку; розблокувати на третьому поверсі вхідні двері до квартири № НОМЕР_1, які виходять до під'їзду будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської, шляхом приведення дверного отвору у первісний стан, який було передбачено з моменту прийняття будинку № НОМЕР_4 в експлуатацію; не перешкоджати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 користуватися приміщеннями загального користування у квартирі АДРЕСА_1, а саме - коридорами приміщень №№ 1,6,10,12, кухнею - приміщення № 11, туалетом - приміщення №
15.

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_4 відновити за власний рахунок у квартирі АДРЕСА_1 системи водопостачання, електропостачання, теплопостачання, газопостачання та каналізацію.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 14 739 грн 96 коп.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3 тис. грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перешкоджають ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у користуванні майном, з вини відповідачів позивачі вже майже більше двох років не мають можливості проживати у власній квартирі, змушені нести усі витрати на утримання своєї частки квартири у повному обсязі. З причини створення у спірній квартирі нестерпних умов проживання з березня 2011 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають у садовому будинку за межами міста в садовому товаристві "Ромашка", що не опалюється, а їх син ОСОБА_3 проживає у знайомих. При цьому позивачам завдано матеріальна шкода та моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у визначеному судом розмірі.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами за зустрічним позовом доказів порушення їх прав ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від НОМЕР_2 серпня 2016 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю - приміщенням № 10 у квартирі АДРЕСА_1, скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні належним на праві спільної сумісної власності приміщення № 10 у квартирі АДРЕСА_1 шляхом знесення (демонтажу) перегородки з врізним замком у приміщенні № 10.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що на момент придбання ОСОБА_4 приміщень у квартирі № НОМЕР_1 рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська від 21 вересня 2001 року № 664 ОСОБА_2 реалізовано у передбаченому законом порядку не було, у зв'язку із чим відбулося самовільне переобладнання приміщення № 9 шляхом встановлення облаштуванням окремого входу та проведення до кімнат позивачів водо-, газопостачання та каналізації. ОСОБА_4 та ОСОБА_11 є неналежними відповідачами в частині вимог про усунення перешкод у користуванні під'їздом загального користування будинку, оскільки належні ОСОБА_4 приміщення та сама квартира не мають виходу до під'їзду загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м. Дніпропетровську, тим самим не можуть порушувати відповідного права на розпорядження під'їздом будинку, адже самі не володіють таким правом та не мають фізичної можливості здійснювати позивачам перешкоди у користуванні під'їздом, та не мають права розпоряджатися ключами від вказаного під'їзду. Вимоги про розблокування на третьому поверсі вхідних дверей до квартири № НОМЕР_1, які виходять до під'їзду будинку та про зобов'язання відповідачів не перешкоджати користуванню приміщеннями загального користування в квартирі не підтверджені належними доказами. Вирішуючи питання про зобов'язання відповідачів відновити за власний рахунок у квартирі системи водопостачання та водовідведення, електропостачання, теплопостачання, газопостачання, до участі у справі не було притягнуто відповідні організації, які відповідають за надання зазначених послуг до квартири і мають право вчиняти відповідні дії щодо відновлення їх постачання до квартири. У справі відсутні докази, які б свідчили про те, що саме з вини відповідачів позивачі понесли матеріальні витрати. Суд апеляційної інстанції не встановив порушення прав позивачів, вчинення незаконних дій відповідачами по відношенню до позивачів, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.

Самовільне переобладнання площі загального користування було здійснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без будь-яких дозволів та відповідної технічної документації.

Суд апеляційної інстанції переглядав справу в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, і відмови у задоволенні зустрічного позову в частині усунення перешкод у користуванні спільною сумісною власністю, а саме - приміщенням № 10 у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язання здійснити знесення (демонтаж) сантехнічного обладнання, встановленого у приміщенні № 9 указаної квартири, а в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося та судом апеляційної не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 має два входи: один з вул.

Червоної, другий з вул. Комсомольської у м. Дніпропетровську; до моменту порушення відповідачами їх прав вони користувалися входом до квартири, який виходить на вул. Комсомольську, який відповідачі самовільно замурували і який розташований у безпосередній близькості до приміщень, які є у їх власності.

Квартира № НОМЕР_1 також мала вихід до під'їзду загального користування, поки відповідачі його не замурували. Відповідачі не мали право демонтувати встановлені комунікації. Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що вони самостійно зробили двірний отвір з боку вул. Комсомольської у 2001 році, оскільки цей вхід існував з моменту побудови будинку. Матеріали справи містять докази на підтвердження вчинення їм перешкод у користуванні під'їздом загального користування, а саме - звернення мешканців будинку до поліції та прокуратури. ОСОБА_5 був ініціатором та організатором усіх протиправних дій стосовно них та разом з іншими відповідачами використовують належні їм приміщення для ведення сімейного бізнесу та розпоряджаються під'їздом. Акт комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 1 від 29 жовтня 2012 року є належним доказом та засвідчує технічний стан входу до під'їзду з вул. Комсомольської у м. Дніпропетровську. Зазначали, що їх вимоги про відновлення системи водопостачання, електропостачання, теплопостачання, газопостачання та каналізації стосувалися саме відновлення технічного стану цих систем, а не відновлення постачання цих послуг. Вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо усунення перешкод у користуванні приміщенням № 10 є надуманими, оскільки виходу до цього приміщення їх кімната не має та вони не зверталися до них з метою отримання ключів від дверей приміщення № 10. У справі відсутні докази самовільного переобладнання ними приміщення № 10 та встановлення перегородки, оскільки всі перегородки в квартирі були встановлені у 50-х роках до набуття ними права власності на кімнати у квартирі № НОМЕР_1 у вказаному будинку.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2017 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано з Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У червні 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року указану справу призначено до розгляду.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції

ОСОБА_2 належить на праві власності 14/100 часток квартири АДРЕСА_1, які перебувають у спільній власності та користуванні з її чоловіком ОСОБА_1 (а. с. 226 т. 1).

Син ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 є власником 14/100 часток указаної квартири (а. с. 215 т. 1).

До складу належної ОСОБА_12 частини квартири входять дві житлові кімнати №№ НОМЕР_4,9 та приміщення загального користування №№ 1,6,10,12 - коридори, 11 - кухня, НОМЕР_1,14 - кладові, № 15 - туалет, І, II - балкони.

Квартира № НОМЕР_1 загальною площею 134,7 кв. м є комунальною і складається із семи житлових кімнат та допоміжних приміщень загального користування, розташована на третьому поверсі указаного будинку.

У квартирі за вказаною адресою зареєстровані та проживають позивачі і ця квартира є єдиним місцем їх проживання. Крім ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у комунальній квартирі № НОМЕР_1 до квітня 2011 року проживало ще дві сім'ї, у тому числі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на праві спільної сумісної власності належало у вказаній квартирі 24/100 часток.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м.

Дніпропетровська від 21 вересня 2001 року № 664 та проекту на переобладнання ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2001 році для поліпшення умов проживання здійснили переобладнання належних їм на праві приватної власності вказаних кімнат, а саме - до кімнат №№ 8 та 9 було проведено воду та каналізацію із влаштуванням санвузла, вартість робіт та матеріалів, сплачена позивачами, склала 3 694 грн та зроблено двірний отвір у під'їзд з боку вул. Комсомольської у м.

Дніпропетровську.

Суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не було погоджено переобладнання квартири з облаштуванням окремого входу та проведення до кімнат позивачів водо-, газопостачання та каналізації, а лише надано дозвіл на проектування відповідної перебудови та зобов'язано ОСОБА_2 до початку переобладнання приміщень розробити робочий проект переобладнання та погодити його у встановленому законодавством порядку, одержати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на проведення робіт, після закінчення переобладнання пред'явити квартиру для прийняття до експлуатації технічній комісії районного виконавчого комітету (а. с. 64 том 1).

У власності ОСОБА_4 знаходяться 48/100 часток квартири АДРЕСА_1, а саме - приміщення кімнати №№ 2,5 та 7 указаної квартири. У власності ОСОБА_5 відсутнє будь-яке майно у будинку АДРЕСА_1.

Приміщення, належні відповідачу ОСОБА_4, а також сама квартира не мають виходу до під'їзду загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул. Комсомольської у м. Дніпропетровську, а вхід до квартири № НОМЕР_1 знаходиться у під'їзді, який виходить на вул. Червону, яким сторони можуть вільно користуватися.

ОСОБА_6 з 10 червня 2011 року належить на праві власності 53/100 часток квартири № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 - квартира № НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1. Належні відповідачам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 приміщення квартир мають вихід до під'їзду загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул.

Комсомольської у м. Дніпро.

Актом від 29 жовтня 2012 року, складеним посадовими особами комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 1, та актом відкритого акціонерного товариства "Дніпрогаз" від 03 грудня 2011 року встановлено відключення газу у квартирі АДРЕСА_1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі статтею 321, частиною 3 статті 386 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною 2 статті 382 ЦК України передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (стаття 22 ЦК України).

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що станом на 25 березня 2011 року на момент придбання ОСОБА_4 приміщень у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 не було отримано дозволу на переобладнання квартири з облаштуванням окремого входу та проведення до кімнат позивачів водо-, газопостачання та каналізації, а лише надано дозвіл на проектування відповідної перебудови та зобов'язано вчинити певні дії, а тому відбулося самовільне переобладнання приміщення № 9 шляхом встановлення облаштуванням окремого входу та проведення до кімнат позивачів водо-, газопостачання та каналізації.

При цьому, рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м.

Дніпропетровська від 21 вересня 2001 року № 664 не було погоджено переобладнання квартири з облаштуванням окремого входу та проведення до кімнат позивачів водо-, газопостачання та каналізації, а лише надано дозвіл на проектування відповідної перебудови та зобов'язано ОСОБА_2 до початку переобладнання приміщень розробити робочий проект переобладнання та погодити його у встановленому законодавством порядку, одержати в міській інспекції державного архітектурно-будівельного контролю дозвіл на проведення робіт, після закінчення переобладнання пред'явити квартиру для прийняття до експлуатації технічній комісії райвиконкому, чого ані ОСОБА_2, ані членами її сім'ї зроблено не було, а, отже, всі переобладнання зроблені ними самочинно.

Крім того, приміщення, належні ОСОБА_4, та сама квартира не мають виходу до під'їзду загального користування будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул.

Комсомольської у м. Дніпропетровську, тим самим не можуть порушувати відповідного права на розпорядження під'їздом будинку, адже самі не володіють таким правом та не мають фізичної можливості здійснювати позивачам перешкоди у користуванні під'їздом будинку АДРЕСА_1, який розташований з боку вул.

Комсомольської у м. Дніпропетровську та не мають права розпоряджатися ключами від вказаного під'їзду.

Встановивши, що докази, які б свідчили про те, що відповідачі чинять позивачам перешкоди у користуванні приміщеннями загального користування у квартирі АДРЕСА_1, а саме: коридорами приміщення №№ 1,6,10,12, кухнею - приміщення № 11, туалетом - приміщення № 15, у матеріалах справи відсутні, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у цій частині позовних вимог.

Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"). Така може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Зважаючи на те, що суд апеляційної інстанції не встановив порушення прав позивачів, вчинення незаконних дій відповідачами по відношенню до позивачів, тому вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1.4.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від НОМЕР_3 травня 2005 року № 76 (далі - Правила), власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов'язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

Відповідно до статті 100 ЖК Української РСР переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Суд апеляційної інстанції встановив, що у приміщенні квартири № 10, яке згідно з правовстановлюючими документами та технічним планом є спільною сумісною власністю та має знаходитись у спільному користуванні всіх співвласників квартири, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було облаштовано окремий коридор для приміщень №№ НОМЕР_4,9, що знаходяться у власності останніх. При цьому, перегородкою, яка була встановлена у приміщенні № 10 було заблоковано доступ до частини приміщення № 10 встановленням на вказаній перегородці дверей з індивідуальним врізним замком, тобто здійснено перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням, що є спільною сумісною власністю.

Відповідно до технічного паспорта на указану квартиру приміщення № 7, яке знаходиться у власності ОСОБА_4, мало вихід безпосередньо до приміщення № 10, яке переобладнали відповідачі зі встановленням окремого входу з врізним замком, що унеможливлює повноцінне користування таким приміщенням відповідно до закону (а. с. 9-10 т. 1).

Самовільне переобладнання площі загального користування було здійснено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без будь-яких дозволів та відповідної технічної документації, що підтверджено актом обстеження квартири від 07 квітня 2014 року, складений комісією у складі представників ЖЕУ-1 КП "Жилсервіс 2" Дніпропетровської міської ради" (а. с. 3 т. 2).

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні належного на праві спільної сумісної власності приміщення № 10 у квартирі АДРЕСА_1, що знаходиться у спільній сумісній власності сторін шляхом знесення (демонтажу) перегородки з врізним замком у приміщенні № 10.

Зазначеними вище встановленими судом обставинами спростовуються доводи касаційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України) та не свідчать про неправильне застосування норм матеріального права.

При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року є таким, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович