Постанова

Іменем України

19 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 757/30646/18

провадження № 61-3802св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач та відповідач за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_1,

відповідач - Київська міська рада,

треті особи: Житлово-будівельний кооператив "Індикатор-7", Перша Київська державна нотаріальна контора,

третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Миколаєць І. Ю., та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Оніщук М. І., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний дядько - ОСОБА_3, після смерті якого залишилося спадкове майно - кооперативна квартира АДРЕСА_1, яка належала померлому як члену Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-7" (далі - ЖБК "Індикатор-7") на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 21 березня 1984 року за № 303 (ордер № 042771, серія Ж від 28 квітня 1984 року).

Вказувала на те, що вона як спадкоємець за законом, у встановлений шестимісячний строк звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття вказаного спадкового майна, однак постановою нотаріуса Першої київської державної нотаріальної контори Ковтюк А. І. від 20 червня 2018 року їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності на спадкове майно.

Зазначала, що вказану квартиру ОСОБА_3 отримав шляхом виплати всіх пайових внесків, про що свідчить відповідна довідка ЖБК "Індикатор-7" від 04 січня 2018 року, однак, оплативши повну вартість квартири, ОСОБА_3 не встиг отримати належних правовстановлюючих документів на неї, а також не здійснив реєстрацію свого права власності у повному обсязі та у порядку, передбаченому законодавством.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

У січні 2019 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просила змінити її черговість права на спадкування з третьої черги спадкування за законом на другу чергу спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що вона є двоюрідною сестрою спадкодавця, а тому є спадкоємцем третьої черги за законом. За життя ОСОБА_3 хворів на ішемічну хворобу серця та гіпертонічну хворобу другого ступеня, а тому потребував сторонньої допомоги для виходу із житла, а також матеріальної допомоги. З 2014 року вона разом із чоловіком проживали з ОСОБА_3, надавали йому матеріальну допомогу, купували продукти, ліки, здійснювали за свій рахунок дрібний ремонт та заміну сантехніки.

Також після смерті ОСОБА_3 вона оплатила всі витрати на організацію та проведення поховання, залишилася проживати у квартирі померлого та сплачувала комунальні платежі, а ОСОБА_4, яка була обізнана про хворобу свого дядька, не надавала останньому жодної допомоги.

ОСОБА_2 вважала, що має право одержати за рішенням суду право на спадкування за законом разом із ОСОБА_4.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 20 березня 2019 року об'єднано в одне провадження для спільного розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_2.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_3, сплативши 01 січня 1992 року у повному обсязі пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1, став її власником, а неоформлення ним правовстановлюючих документів не позбавляло його цього права, відповідно, вказане нерухоме майно ввійшло до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, яку прийняла спадкоємець другої черги спадкування ОСОБА_1, яка позбавлена можливості оформити спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не довела наявність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У березні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, не врахував, що відповідно до положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно підлягає обовязковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації, а довідка ЖБК "Індикатор-7" від 04 січня 2018 року № 812 не є правовстановлюючим документом, який підтверджує виникнення у спадкодавця права власності на вказану квартиру.

Оскільки ОСОБА_3 за життя не оформив право власності на спірну квартиру у передбаченому законом порядку, суд помилково визнав за ОСОБА_1 право власності на зазначену квартиру у порядку спадкування після смерті ОСОБА_3.

Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог з підстав їх не доведення, безпідставно відмовив у задоволенні її клопотання про витребування доказів, що унеможливило доведення обставин, визначених статтею 1259 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, не врахував доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 02 квітня 2019 року про закриття підготовчого провадження у справі.

Підставами касаційного оскарження рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме клопотання про допит свідків (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина.

Згідно з довідкою ЖБК "Індикатор-7" ОСОБА_3 01 січня 1992 року у повному обсязі сплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 4 657,00 крб.

ОСОБА_1 є спадкоємцем другої черги спадкування за законом щодо майна померлого ОСОБА_3.

04 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3, а саме: кооперативної квартири АДРЕСА_1, яка належала померлому як члену ЖБК "Індикатор-7".

Постановою державного нотаріуса Першої Київської державної нотаріальної контори Ковтюк А. І. 20 червня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, у зв'язку з відсутністю документа, що посвідчує право власності на квартиру та право власності на зазначену квартиру не зареєстровано на ім'я спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина 1 та 2 статті 1220 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статті 1223 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статті 1223 ЦК України (стаття 1258 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Згідно з частиною 3 статті 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частини 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частинами 1 та 2 статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1 статті 1270 ЦК України).

Частинами 1 та 3 статті 15 Закону України "Про власність" (який набрав чинності 15 квітня 1991 року) визначено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Отже, член ЖБК, який повністю вніс пайовий внесок за квартиру, набуває право власності на цю квартиру, а тому, у разі його смерті спадщина відкривається на квартиру.

У справі, яка переглядається, установлено, що 01 січня 1992 року ОСОБА_3 у повному обсязі сплатив пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 у розмірі 4 657 крб.

Отже, ОСОБА_3 став власником цієї квартири, а неоформлення ним правовстановлюючих документів не позбавляло його цього права, а лише обмежувало правомочності власника щодо розпорядження таким майном. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

ОСОБА_1 як спадкоємець другої черги спадкування за законом щодо майна померлого ОСОБА_3 у строк, встановлений законом, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 не набув право власності на спірну квартиру, зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зміну черговість права на спадкування з третьої черги спадкування за законом на другу чергу спадкування, з огляду на таке.

Так, відповідно до частини 2 статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 щодо зміни черговості одержання права на спадкування, оскільки ОСОБА_2 не довела належними та допустимими доказами наявність вище перелічених юридичних фактів у їх сукупності, за наявності яких у неї могло виникнути право на спадкування.

Посилання ОСОБА_2 у касаційній скарзі на безпідставне відхилення судом першої інстанції її клопотання про витребування доказів, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про забезпечення доказів з тих підстав, що вказане клопотання подано заявником із порушенням строків, встановлених процесуальним законом.

Також не спростовують правильного висновку судів посилання у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 02 квітня 2019 року про закриття підготовчого провадження у справі.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник