Історія справи

Постанова КЦС ВП від 04.07.2019 року у справі №562/2018/16-ц

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 562/2018/16-ц

провадження № 61-30029св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області, у складі судді Ковалика Ю. А., від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області, у складі колегії суддів: Боймиструка С. В.,

Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., від 22 лютого 2017 року.

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 15 квітня 2016 року у

м. Здолбунів по вул. Коперника внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України сталася ДТП, в результаті якої пошкоджено її автомобіль Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно звіту про оцінку автомобіля від 13 травня 2016 року № 237П вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає з ПДВ 12 330,71 грн, величина втрати товарної вартості автомобіля у результаті його пошкодження і наступного впливу наслідків ремонту складає 9 008,71 грн.

Посилаючись на те, що страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу на підставі

пункту 7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просила суд стягнути з відповідача як з винної особи на її користь 9 008,71 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою товарної вартості транспортного засобу, витрати на оцінку збитку - 650 грн та витрати на діагностику автомобіля на спеціалізованій станції технічного обслуговування у розмірі 270 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Здолбунівськогорайонного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 9 658,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що порушення Правил дорожнього руху відповідачем призвело до ДТП, в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Оскільки майнова шкода підлягає відшкодуванню у повному обсязі, то ту її частину, яку не відшкодовує страховик, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, у сумі 9 008,71 грн та витрати за складання звіту у розмірі 650 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що величина втрати товарної вартості входить до складу реальних збитків, а вони мають бути відшкодовані в повному обсязі, тобто і втрата товарної вартості автомобіля. За таких обставин рішення місцевого суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, судом в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому суд апеляційної інстанцій виходив із відсутності підстав для його скасування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи про те, що втрата товарної вартості нараховується у разі, коли потрібне фарбування деталей транспортного засобу та лише за умови, що таке фарбування вплине на зовнішній вигляд автомобіля, не встановили чи мала місце втрата товарної вартості пошкодженого автомобіля позивача. Судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми статей 58, 1166 ЦК України, положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, а також не враховано правові позиції Верховного Суду України, викладені у постановах

від 04 червня 2014 року № 6-49цс14, від 16 грудня 2015 року № 6-760цс15. Суди неправильно стягнули витрати, пов`язані з проведенням оцінки збитків.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 квітня 2016 року у м. Здолбунів Тернопільської області внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 , який керував автомобілем Renault Trafic, реєстраційний номер НОМЕР_2 , сталася ДТП, у результаті якої автомобіль Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 09 червня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а. с. 4).

Відповідно до звіту визначення вартості майнового збитку від 13 травня

2016 року № 237П вартість відновлювального ремонту автомобіля

Renault Sandero, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає з ПДВ

12 330,71 грн, величина втрати товарної вартості автомобіля у результаті його пошкодження і наступного впливу наслідків ремонту складає

9 008,71 грн (а. с. 32-44).

За проведення вказаного звіту № 237П ОСОБА_1 сплатила 650 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера

(а. с. 6).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована та позивачу страховиком було відшкодовано витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом її транспортного засобу з урахування зносу.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу

(далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України

від 04 червня 2014 року № 6-49цс14, від 16 грудня 2015 року № 6-760цс15, яка була врахована судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржених рішень, що спростовує доводи касаційної скарги.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК, України 2004 року, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 9 658,71 грн як відшкодування завданої ним майнової шкоди, є обґрунтованою, доведеною, та такою, що підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача величини втрати товарної вартості автомобіля суди послались на висновки звіту

від 13 травня 2016 року № 237П про оцінку вартості збитку власнику автомобіля, відповідно до яких вартість втрати товарного вигляду пошкодженого автомобіля розрахована експертом на підставі Методики.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що звіт від 13 травня 2016 року № 237П про оцінку вартості збитку власнику автомобіля не доводить наявності шкоди у вигляді втрати товарної вартості, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Заперечуючи проти висновків, викладених у звіті від 13 травня 2016 року

№ 237П, відповідач не надав суду доказів на спростування цих висновків, не заявляв клопотань про проведення судової експертизи. Також відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження включення вартості проведення звіту про оцінку вартості збитків до розміру страхового відшкодування, яке було сплачено позивачу.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

З урахуванням наведеного, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року та ухвала Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року є такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для їх скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 12 грудня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович