Історія справи

Постанова КЦС ВП від 02.07.2019 року у справі №1309/10257/12

Постанова

Іменем України

24 червня 2019 року

м. Київ

справа № 1309/10257/12

провадження № 61-31795св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_6 , на ухвалу Апеляційного суду Львівської області у складі судді Ніткевича А. В.

від 30 жовтня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 .,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 119 156,15 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2013 року позов ПАТ «Універсал Банк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 119 156,15 доларів США. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року у задоволенні заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 29 травня 2013 року відмовлено.

Не погодившись із вказаним заочним рішенням, 10 серпня 2017 року ОСОБА_3 через свого представника подав апеляційну скаргу з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що жодної кореспонденції від суду першої інстанції він не отримував, про існування ухвали про відмову у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення стало відомо лише після ознайомлення 03 серпня 2017 року із матеріалами цієї справи, а тому вважає, що ці обставини є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, яким суд апеляційної інстанції належної оцінки не надав.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі № 1309/10257/12 (провадження № 61-31795св18) призначено повторний автоматизований розподіл.

05 червня 2019 року справу розподілено судді-доповідачу Білоконь О. В.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьої статті 297 ЦПК України 2004 року передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом пункту 2 частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року якщо вказані особою, яка подала апеляційну скаргу, підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Судом установлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду

м. Львова від 29 травня 2013 року задоволено позов ПАТ «Універсал Банк».

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 липня 2013 року у задоволенні заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення цього ж суду від 29 травня 2013 року відмовлено.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Оскільки, ухвала про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення була постановлена 18 липня 2013 року, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення вказаної ухвали, а саме з 18 липня 2013 року, тому скарга на заочне рішення повинна була бути подана відповідно до 29 липня 2013 року включно.

Проте, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу лише 10 серпня 2017 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, більше як на 4 роки.

У доданій до апеляційної скарги заяві представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_6 просив суд поновити строк на апеляційне оскарження заочного рішення від 29 травня 2013 року посилаючись на те, що про розгляд спору судом першої інстанції йому стало відомо лише 03 серпня 2017 року, коли він ознайомився із матеріалами справи, а тому вважав, що саме із цієї дати почав спливати строк на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 вересня 2017 року вказані вище причини пропуску строку були визнані неповажними, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником

ОСОБА_6 ,залишено без руху та надано заявнику строк для усунення її недоліків, зокрема, навести інші поважні причини для поновлення цього строку та подавши відповідні докази.

На виконання вказаної ухвали, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне скарження, в якому посилався на те, що його довіритель жодної кореспонденції із суду першої інстанції не отримував, а про наявність оскаржуваного рішення дізнався лише 03 серпня 2017 року, коли ознайомився із матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 , поданою його представником ОСОБА_6 , на заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 29 травня 2013 року відмовлено, оскільки вказані заявником причини є не поважними. При цьому суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_3 , подаючи у червні 2013 року заяву про перегляд заочного рішення, зазначав, що йому відомо про ухвалення рішення, не погоджувався з таким та просив його скасувати, тобто обізнаний про його існування та не був позбавлений можливості самостійно або через свого представника звернутися із апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду, оскільки ОСОБА_3 пропустив строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду першої інстанції без поважних причин більше ніж на чотири роки, а тому суд апеляційної інстанції, діючи в межах дискреційних повноважень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування наслідків пропуску строку на апеляційне оскарження за відсутності поважних причин, передбачених частиною третьою статті 297 ЦПК України 2004 року.

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їх справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, п. 27 рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення процесуального строку зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини

від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України).

Передбачене частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07.07.1989).

Особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви.

ОСОБА_3 не надав суду належних та допустимих доказів неможливості подання апеляційної скарги на заочне рішення суду першої інстанції, зокрема після постановлення судом першої інстанції ухвали від 18 липня 2013 року.

Доводи касаційної скарги про те, що про наявність спору ОСОБА_3 дізнався лише 03 серпня 2017 року, коли його представник ознайомився із матеріалами справи є необґрунтованими, оскільки, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_3 , подаючи заяву про перегляд заочного рішення, знав про його наявність, не погоджувався з таким рішенням та просив його скасувати, тобто обізнаний про його існування, однак не проявляв належної зацікавленості у результатах розгляду справи протягом тривалого строку, не звертаючись до суду за інформацією щодо стану розгляду спору, що також свідчить про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Неналежна зацікавленість у розгляді справи може бути підставою для процесуальних наслідків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каракуця проти України»

від 16 лютого 2017 року).

Вказані обставини не пов`язані із непереборними та об`єктивними причинами, які перешкоджали чи могли бути перешкодою для подачі апеляційної скарги у строки, визначенні чинним законодавством України.

Слід зауважити, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки і разом з тим, розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану його представником ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 30 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара