Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.03.2021 року у справі №937/10118/19

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 937/10118/19

провадження № 61-3446св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідач - виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольської міської ради Запорізької області на ухвалу Запорізького апеляційного суду, у складі судді Дашковської А. В., від 26 січня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суді із позовом до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на гараж.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, у складі судді Редько О. В., від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на капітальний гараж, площею 31,3 кв. м, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, у січні 2021 року Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольської міської ради Запорізької області подала апеляційну скаргу.

Короткий зміст оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольської міської ради Запорізької області на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що статтями 284, 287 ЦПК України не передбачено оскарження відповідачем заочного рішення суду без попереднього розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення. Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

01 березня 2021 року до Верховного Суду заступник керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольської міської ради Запорізької області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Як на підставу для скасування оскарженого судового рішення прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури стверджує, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про подання прокурором апеляційної скарги лише в інтересах відповідача. Звертаючись із апеляційною скаргою, керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області подав апеляційну скаргу, як в інтересах відповідача - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, так і в інтересах Мелітопольської міської ради Запорізької області - особи, яка не брала участі у справі, у зв'язку із чим перегляд заочного рішення має проводитися апеляційним судом в загальному порядку.

Прокурор посилається на те, що рішенням суду першої інстанції узаконено самовільні, незаконні і недоброчесні дії позивачів, які мають наслідком хаотичну забудову міста, ущільнення території непривабливими гаражами та втрату містом свого архітектурного обличчя, що є безумовним порушенням інтересів територіальної громади в особі її представницького органу Мелітопольської міської ради Запорізької області. Оскаржуване рішення суду першої інстанції порушує права Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 937/10118/19.

Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на гаражпризначено до судового розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У грудні 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області про визнання права власності на гараж.

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині за кожним на капітальний гараж, площею 31,3 кв. м, розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, зокрема, встановив, що капітальний гараж зведений на належній позивачам на праві власності земельній ділянці, спорудження гаража узгоджується з цільовим призначенням земельної ділянки, істотного порушення будівельних норм, яке б впливало на міцність і безпечність гаражу, не встановлено.

Мелітопольська міська рада Запорізької області участі у справі не приймала.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області в інтересах держави в особі Мелітопольської міської ради Запорізької області та її виконавчого комітету подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольської міської ради Запорізької області на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року повернуто заявнику.

Позиція Верховного Суду

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу Українивизначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги прокурору, яким було подано апеляційну скаргу в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та Мелітопольської міської ради Запорізької області, апеляційний суд виходив із того, що статтями 284, 287 ЦПК України не передбачено оскарження відповідачем заочного рішення суду без попереднього розгляду судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року.

Однак із таким висновком апеляційного суду у повному обсязі погодитися не можна виходячи із наступного.

Згідно з пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи.

Відповідно до частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із частиною 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У частині 1 статті 282 ЦПК України визначено, що за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим частині 1 статті 282 ЦПК України, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до частини 1 статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому частини 1 статті 284 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина 4 статті 287 ЦПК України).

Частинами 2 та 3 статті 288 ЦПК України передбачено, що позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Частинами 2 та 3 статті 288 ЦПК України.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому Частинами 2 та 3 статті 288 ЦПК України.

Тлумачення статей 284, 287, 288 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (перегляд в апеляційному порядку) та спеціальну (перегляд судом, який ухвалив заочне рішення, за заявою відповідача). При цьому апеляційну скаргу можуть подати сторони (відповідач лише у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення) та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Вказаний висновок висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/13894/14.

Апеляційну скаргу на заочне рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 31 липня 2020 року було подано Мелітопольською місцевою прокуратурою Запорізької області, як в інтересах особи, яка брала участь у справі - виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, так і в інтересах особи, яка участі у справі не брала - Мелітопольської міської ради Запорізької області.

У відповідності до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчий комітет Мелітопольської міської ради Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 02140811) та Мелітопольська міська рада Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 25716722) є самостійними юридичними особами, із визначеною організаційно-правовою формою - орган місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 3 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; старосту; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

За положеннями статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У стаття 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Таким чином, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад мають усі ознаки самостійно структурованих органів місцевого самоврядування. Вони є юридичними особами, наділеними виконавчо-розпорядчими функціями і повноваженнями, від свого імені видають нормативно-правові акти, які є обов'язковими для виконання на території відповідної ради. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад відповідальні та підзвітні перед відповідною радою.

Вказаний висновок висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 127/4819/16-ц (провадження № 61-908св18).

Повноваження міської ради та виконавчого комітету міської ради щодо прийняття рішень з конкретних питань розмежовані, і кожен з вказаних органів в межах таких (повноважень) приймає рішення/вчиняє дії, відтак, вони є окремими суб'єктами владних повноважень, дії чи рішення, яких можуть бути оскаржені (подібний висновок висловлено у пункті 17 постанови Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 813/1600/18, (провадження № К/9901/13487/19)).

За змістом частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до частини 1 статті 12 Земельного кодексу України.

Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 80 ЗК України).

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції оскаржено прокурором в інтересах відповідача, який не звертався із заявою про перегляд заочного рішення. При цьому суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що апеляційна скарга була також подана в інтересах особи, яка участі у справі не брала - Мелітопольської міської ради Запорізької області. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги щодо порушених прав Мелітопольської міської ради Запорізької області оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, не встановив, чи впливає заочне рішення на права та обов'язки міської ради, як органу місцевого самоврядування, який уповноважений представляти територіальну громаду у межах визначених повноважень.

Із урахуванням наведеного, висновок апеляційного суду в частині наявності підстав для повернення апеляційної скарги Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах особи, яка участі у справі не брала - Мелітопольської міської ради Запорізької області, слід визнати неправильним.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 411 ЦПК України).

Частиною 4 статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду в частині повернення апеляційної скарги Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах особи, яка участі у справі не брала - Мелітопольської міської ради Запорізької області, винесена без додержання норм процесуального права.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції в зазначеній частині - скасуванню з передачею справи на розгляд Запорізького апеляційного суду.

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області, Мелітопольської міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року в частині повернення апеляційної скарги Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області, поданої в інтересах особи, яка участі у справі не брала - Мелітопольської міської ради Запорізької області, скасувати, а справу в цій частині передати на розгляд Запорізького апеляційного суду.

В іншій частині ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В.

Шипович