Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.08.2019 року у справі №641/3461/18

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 641/3461/18

провадження № 61-15436св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зінченко Римма Павлівна, ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Зінченко Римма Павлівна, ОСОБА_3, про визнання договору іпотеки недійсним,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року у складі судді Фанда О. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року у складі колегії суддів:

Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 (з урахуванням уточнень від 18 вересня 2018 року) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір іпотеки від 11 квітня 2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 11 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1.

11 липня 2007 року ВАТ "Кредитпромбанк" надало ОСОБА_2 кредит на купівлю квартири в розмірі 80 000 дол. США.

В забезпечення належного виконання грошових зобов'язань за договором кредиту цього ж дня між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Зазначаючи про те, що форма і зміст договору іпотеки не відповідає вимогам закону, реєстрація права власності на квартиру здійснена ОСОБА_2 більш ніж через рік після укладення договору купівлі-продажу, що є порушенням частини 4 статті 334 ЦК України, отже на момент вчинення правочину ОСОБА_2 не мав права передавати вказану квартиру в іпотеку банку, а нотаріус не мав права 12 квітня 2017 року вносити відомості про обтяження до реєстру прав власності на нерухоме майно.

22 січня 2010 року ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 уклали додатковий договір № 1 до договору іпотеки, яким змінили кінцевий строк погашення кредиту до 22 січня 2010 року.

22 січня 2010 року сплив строк дії договору іпотеки, жодного платежу на виконання договору кредиту ОСОБА_2 не здійснив, а ВАТ "Кредитпромбанк" не вчинив жодних дій щодо звернення стягнення на заставлене майно, що підтверджує недійсність договору іпотеки. Крім цього, підписи іпотекодавця відсутні на кожній зі сторінок договору іпотеки та додатковому договорі до нього.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_4 просив позов задовольнити.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2018 року за клопотанням позивача замінено первісного відповідача, голову правління ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича, належним відповідачем, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Комінтернівський районний суд м. Харкова рішенням від 10 січня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позивач не надав доказів на підтвердження порушення його прав та законних інтересів у зв'язку з укладеним 11 квітня 2007 року договором іпотеки, тому підстави для задоволення позову - відсутні.

Комінтернівський районний суд м. Харкова додатковим рішенням від 30 січня 2019 року стягнув з ОСОБА_1 на користь держави 704,80 грн судового збору.

Додаткове рішення районного суду мотивоване не вирішенням питання про судові витрати у справі при ухваленні рішення по суті заявлених вимог.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Харківський апеляційний суд постановою від 26 березня 2019 року рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2019 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів порушення оспорюваним договором іпотеки прав позивача. Доводи ОСОБА_1 про те, що він є власником квартири, яка є предметом оспорюваного договору іпотеки спростовуються матеріалами справи, право власності ОСОБА_2 на зазначену квартиру підтверджується і рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 12 серпня 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного

вирішення питання і закриття провадження у справі. Суду необхідно об'єктивно дослідити вказані докази у справі, надати ретельну оцінку доводам та поданим сторонами доказам по суті заявлених позовних вимог.

В мотивувальній частині рішення апеляційного суду суд повторює мотивацію суду першої інстанції, не беручи до уваги його аргументи і не зазначаючи чому вони не взяті до уваги.

Він звернувся за судовим захистом як будь-яка заінтересована особа, у позові стверджував про порушення його особистого майнового права, наявність спору, та можливість звернення до суду, але суди першої та апеляційної інстанцій посилаючись на докази, що містяться в матеріалах справи, відмовили у витребуванні та вивченні доказів.

Оцінюючи належність обраного ним способу захисту і обґрунтовуючи відповідний висновок до нього, судам слід виходити з його ефективності, а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати відновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання ним відповідного відшкодування. Запропонувати альтернативний спосіб захисту порушеного права заінтересованої особи, тобто позивача.

15 жовтня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційну скаргу, мотивований тим, що суди повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку згідно з нормами ЦПК України, правильно встановили обставини справи, у результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені у скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у скарзі позивач.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 серпня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 січня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду м.

Харкова.

09 жовтня 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами

касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального

права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи встановлені судами

11 квітня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого ОСОБА_2 набув право власності на зазначену квартиру.

11 квітня 2007 року між ВАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, на забезпечення виконання зобов'язань за яким цього ж дня між цими ж сторонами укладено договір іпотеки, предметом якого є вказана квартира.

Під час посвідчення договору іпотеки від 11 квітня 2007 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зінченко Р. П. накладено заборону на відчуження вказаної квартири та зареєстровано заборону в реєстрі за № 1314.

На час укладення договору купівлі-продажу від 11 квітня 2007 року спірна квартира належала колишній дружині позивача ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 08 вересня 2006 року, укладеного між нею та ОСОБА_1, тобто була її особистою власністю.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору дарування від 08 вересня 2006 року та договору купівлі-продажу від 11квітня 2007 року недійсними відмовлено.

Рішення набрало законної сили.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Тлумачення статей 15, 16 ЦК України свідчить про те, що недійсність правочину, договору чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

Судами не встановлено та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення прав позивача укладеним відповідачами договором іпотеки.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Аргументи касаційної скарги висновки судів не спростовують, зводяться, зокрема, до незгоди з ними, зокрема щодо відсутності порушення його прав оспорюваним договором іпотеки, а також тлумачення норм закону на власний розсуд. Заявник у касаційній скарзі не зазначає в чому саме полягає порушення його прав та, відповідно, доказів цьому не надає.

Суд касаційної інстанції наголошує, що в силу статті 400 ЦПК України Верховний Суд не здійснює переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, оскільки повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29,30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні

підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10 січня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. П. Курило